Технології продовжують стрімко розвиватися і не менш динамічно входити в усі сфери бізнесу. Нейронні мережі почали навчати самі себе. За лічені години вони перевершують результати кращих алгоритмів, створених людиною. Звісно, це ще не дає підстав говорити про правосуб’єктність штучного інтелекту, але ця ідея вже не виглядає такою фантастичною. Прогрес захоплює також український бізнес і не лише силами технологічних гігантів. Сьогодні юридичні відділи створюють чат-ботів для відповіді на типові запити своїх колег та надання шаблонів документів, а банк без відділень набуває популярності в українців.
Звісно, правове регулювання не встигає за реальними суспільними відносинами, але так було навіть тисячу років тому за значно повільнішого розвитку технологій. Призначення юристів також залишилося незмінним – знаходити законні шляхи для втілення будь-яких ідей, незалежно від рівня розвитку правової системи. Однак світ змінився!
Юрист повинен знати не лише специфіку бізнесу клієнта, але й розумітися на технологіях, які стають предметом або способом вчинення все більшої кількості угод. Податковий юрист має добре розібратися з призначенням конкретного програмного забезпечення та умовами його використання для кваліфікації платежів як роялті, оплати за постачання програмної продукції чи послуг. Так само внутрішній юрист аграрної компанії не уникне технологічних аспектів, погоджуючи договір на розробку індивідуалізованого програмного забезпечення для роботи із земельним банком.
Чимало великих компаній просто відмовляються від контрагентів, які не погоджуються обмінюватися документами в електронній формі за допомогою електронних цифрових підписів, їх не зупиняє навіть необхідність одночасного використання кількох систем електронного документообігу. На щастя, більшість систем е-документообігу вже «навчилися» приймати ЕЦП, видані різними центрами сертифікації.
Говорячи про ЕЦП, варто відзначити прийняття Закону України «Про електронні довірчі послуги», який набуде чинності у листопаді 2018 р. Цей закон не лише перейменує ЕЦП у кваліфікований електронний підпис, але й створить підстави для взаємного визнання сертифікатів електронних підписів з країнами ЄС, про що Україна має вести з ними діалог відповідно до ст. 140 Угоди про асоціацію. Сподіваємося, він буде результативним. Водночас за новим законом іноземні юридичні особи не зможуть отримати ключ для кваліфікованого електронного цифрового підпису в українських центрах сертифікації, як вони можуть це зробити згідно з чинним наразі законом.
Також у цьому році законотворці внесли зміни до процесуальних кодексів у частині так званого електронного суду. Тепер йдеться не лише про «адвокатську монополію» на представництво в суді, а й про конкурентну перевагу прогресивних адвокатів, здатних користуватися цими новаціями. Маю надію, що судді відповідально поставляться до своєї можливості формувати практику та підтримають цей тренд, щоб добрі ініціативи були реалізовані в натурі.
Водночас система норм, з якою працює сьогоднішній ІТ-юрист, вже не обмежується законодавством. Технологічні гіганти (Amazon, Apple, Facebook, Google, Microsoft та ін.) контролюють доступ до мільярдів користувачів. Виконання їхніх правил є обов’язковою умовою користування цим доступом. Стягнення на мільйони доларів можуть виглядати дрібницями проти неможливості рекламувати свій продукт в Інтернеті чи пропонувати його лише користувачам конкретної операційної системи. Відповідно, юристи повинні вивчати різноманітні правила, умови та публічні угоди цих компаній, практику їх застосування, яка не завжди доступна публічно.
На противагу такій монополізації наростає тренд кіберанархізму, про який все більше говорять у зв’язку зі зростанням курсів криптовалют та успішним ICO (залучення капіталу в криптовалюті). Наприклад, криптовалютні онлайн-казино приймають ставки, виплачують виграші, витрачають, заробляють і розподіляють прибутки у криптовалюті. Вони майже не пов’язані з матеріальним світом, а тому будь- який вплив держав на такі проекти ускладнений та обмежений переслідуванням фізичних осіб – організаторів або гравців. Хоча незадоволені вкладники низки ICO все ж таки звертаються до державних інститутів. Новини про скарги та колективні позови стали звичними протягом останніх кількох місяців. Фінансові регулятори багатьох країн світу достатньо швидко відреагували на зростання ринку, попередили про ризики та наголосили на перевазі суті над формою. В багатьох країнах той чи інший токен може розглядатися як фінансовий актив. Це залежить від прав, які він надає, а не від його електронної чи цифрової форми.
Дуже швидко ринок ICO став «золотою лихоманкою» і не менш швидко стає частиною достатньо зарегульованого ринку капіталів. У глобалізованому світі можна легко обирати юрисдикцію для створення компанії, але важко обмежити коло своїх клієнтів. Юристи повинні адаптуватися та кооперуватися з іноземними колегами, стаючи не лише експертами з місцевого законодавства, але й юридичними партнерами, які координують фахівців з різних сфер та юрисдикцій.