close
MENU

Publications

Key contacts
26 February 2021

The legal storytelling. How did lawyers create a signature museum, which was visited by more than 8,000 guests (In Ukrainian)

Source: CASES

Альона Онищенко, директорка з маркетингу та розвитку Sayenko Kharenko

Чи не щодня ми ставимо свій підпис: при отриманні листа чи посилки, на робочих чи особистих документах. Підпис означає відповідальність. Це символ кожного з нас.

Як виникла ідея створити музей підпису

Контекст: до 15-ліття Sayenko Kharenko ми вирішили створити щось особливе. Те, що буде справді цікавим для тисяч людей, вийде за межі професійного кола юристів і стане подарунком рідному Києву.

«Звісно, потрібно було вигадати ідею, пов’язану з правом. Чи не одразу на думку спав підпис. На перший погляд, звичайний розчерк пера, але через нього можна розповісти й історію країни, й історію конкретної людини. А головне — переплести український контекст зі світовим. Лишалось найважче — вигадати сам формат події та все організувати»,

— згадує Михайло Харенко – партнер юридичної фірми Sayenko Kharenkо.

Кілька тижнів роздумів — і концепція була створена. Це мав бути музей, присвячений силі підпису, цілий маніфест про персональну відповідальність кожного з нас. Адже маленький розчерк пера має велику силу: він свідчить про народження і про смерть, про створення держави чи розпад компанії. Підпис є символом довіри 
в цивілізованому світі.

Ми хотіли розповісти про значущість підпису кожної людини. А ще — спростувати поширену думку «мій голос нічого не вирішує» і показати, яку силу він має насправді.

Тому ми назвали майбутню експозицію «Сила підпису». Більш того, ми вирішили, що світ вона побачить у форматі квест-музею, який буде не лише освічувати відвідувачів, а й взаємодіяти з ними. А також дозволить розповісти про складні історичні факти так, щоб їх зрозуміли навіть діти.

Ми усвідомлювали, що для втілення проєкту такого масштабу потрібна сильна команда. Тому ще на етапі розробки ідеї залучили комунікаційну агенцію Gres Todorchuk, а кураторкою виставки стала Катя Тейлор. Загалом над створенням проєкту працювали близько 100 осіб.

Як ми готували контент і шукали артефакт для виставки аж у Білорусі

За неповні три місяці ми мали створити проєкт, що містить купу історичного контенту, десятки документів та інтерактивів. Музей мав не лише інформувати глядача, але й залучати його до створення історій.

Першим викликом було знайти приміщення для музею. Воно мало бути досить просторим, вільним від інших експозицій і розташованим у центрі Києва. Ідеальну локацію шукали близько двох місяців. І врешті «Сила підпису» оселилася в Київській міській галереї «Лавра».

Друга складність — віднайти та адаптувати історичні факти, щоб створити контент для квест-музею. На початку були лише чернетки з іменами, датами та цитатами, а далі документи почали обростати історіями.

Головним редактором виставки був Михайло Кригель. Ось що він розповідає про контент для квест-музею:

«Основна складність написання текстів для “Сили підпису” — розказати історію так, щоб вона була зрозумілою і цікавою навіть дітям. Без триповерхових назв, непотрібних дат і зайвих деталей. Ми хотіли, щоб гість виставки побачив у кожному, здавалося б, нескінченно далекому від нас персонажі свого сучасника. Ми хотіли олюднити історію і надати безликим фактам реальне обличчя».Ще один пласт роботи — перевірка історичних фактів на достовірність. У цьому контентникам допомагав один із провідних наукових співробітників Національного музею історії України. Часом узгодження текстів скидалося на бій Давида й Голіафа. Історик боровся за кожну дату і формулювання, а редактор намагався все це «олюднити» і розповісти зрозумілою мовою. Зрештою, вдалося знайти компроміс.

Третій виклик — пошук документів, що мали стати основою експозиції. Ми хотіли зробити не просто виставку, а саме музей. Тому, щоб надати експозиції серйозності, шукали справжні артефакти по всій Україні і не тільки.

Достатньо розповісти про те, як наша команда шукала Біловезьку угоду. Саме цей документ, підписаний 8 грудня 1991 року Леонідом Кравчуком, Борисом Єльциним та Станіславом Шушкевичем, припинив існування СРСР. Частину контенту для музею готував Юрій Марченко. Він поставив собі за мету розгадати таємницю зникнення оригіналу Біловезької угоди та знайти документ, щоб його побачили наживо тисячі відвідувачів квест-музею.

«Я зустрічався з Леонідом Кравчуком, щоб дізнатися, де лежить угода. Він розповів, що вона у Верховній Раді. Звідти мене перенаправили у Міністерство закордонних справ. Та МЗС мало лише копію документа — тож ми отримали копію копії. Мені цього було замало, я поїхав у Білорусь на пошуки Біловезької угоди. Що там відбувалося, розповідати довго, але факт є фактом — документа не знайшли ніде. Ні в Білорусі, ні в Україні. А на запит, що я надіслав у Росію, мені ніхто не відповів»,

— розповідає Юрій Марченко, співавтор контенту експозиції.

Подібні авантюри сталися з багатьма документами. Тільки за два дні до відкриття музею ми отримали дозвіл на експонування оригіналів, адже для цього мають бути дотримані всі умови безпеки та страхування.

Серед здобутих для експозиції документів — чернетка Четвертого універсалу Української Центральної Ради на п’ять сторінок із позначками. Вона цінна тим, що можна було прослідкувати всі правки в документі, побачити, як змінювалися слова, а отже й сенси. А ще на основі цього універсалу Левко Лук’яненко в 1991 році склав Акт проголошення незалежності України.

Як ми створили музей підпису, який відвідали понад 8 000 гостей

Нарешті виставка запрацювала. Вона складалася з п’ятьох залів: «Світ», «Україна», «Людина», «Цифра» і «Біловезька Пуща» — відтворена кімната резиденції «Вискулі», де підписали угоду про розпад СРСР.

Крім оригінальних документів, відвідувачі могли побачити монети часів Володимира Великого, папери часів гетьмана Виговського та навіть справжні автографи Мерилін Монро, Альберта Ейнштейна та Давида Бена Гуріона, які колекціонер Олександр Крилов безплатно надав на час виставки.

«У перший день на “Силу підпису” прийшли 23 відвідувачі. Можливо, річ у тім, що ми не могли показати людям красиву картинку до монтажу експозиції. Тому вони просто йшли на відкриття нового музею з назвою, яка не надто інтригує, якщо не знати філософію проєкту. Коли ж фото з виставки почали постити лідери думок і авторитетні медіа, експозиційна зала приймала по 600 гостей на день»,

— згадує Олександра Кулініч, проєктна менеджерка музею «Сила підпису».

Зала «Біловезька Пуща» стала унікальною локацією виставки: кімнату в стилі 1991 року протягом шістьох днів розписувала вручну українська художниця Олександра Жумайлова. Щоб більш емоційно відтворити момент підписання такої важливої для України угоди, ми вигадали історичний інтерактив: друкували кілька примірників угоди, охочі сідали за стіл, підписували документ сувенірними ручками, після чого прямо в залі лунав державний гімн і урочисто здіймався прапор України. На цьому моменті люди зазвичай плакали.

Коли експозиція в «Лаврі» добігала кінця, ми були настільки захоплені історіями про силу підпису, що не хотіли розлучатися. Тоді у нас виникла ідея створити 3D-тур виставкою, щоб кожен міг відвідати її, сидячи на дивані. Тоді ми навіть не здогадувались, що станеться карантин і подібний формат буде особливо актуальним.

Як ми відкрили «Силу підпису» в Борисполі за день до локдауну

Думка про те, що всю експозицію потрібно демонтувати і знищити, робила всій команді боляче. Ми почали думати над новим місцем для неї: нам дуже хотілось, щоб виставку побачили ще більше людей. А особливо іноземці, що лише знайомляться з культурою та історією України. Так виникла ідея, а зрештою і можливість, відкрити «Силу підпису» в аеропорту «Бориспіль».

Частина зони вильоту площею 100 кв. м у терміналі D перетворилася на скорочену, але все ще інтерактивну експозицію про підпис. Усі охочі могли потрапити на виставку вже після проходження паспортного контролю та з користю скоротати час до рейсу.

«Ми створювали “Силу підпису. Бориспіль” з думкою про те, що про неї дізнаються десятки тисяч людей, які подорожують. Усе б нічого, якби не карантин. Ми встигли змонтувати виставку, та не встигли її відкрити — наступного дня почався жорсткий локдаун»,

— згадує Назар Чернявський, партнер юридичної фірми Sayenko Kharenkо.

Експозиція в аеропорту чекала свого відкриття майже пів року і прийняла перших відвідувачів у серпні 2020 року. Станом на лютий 2021-го її відвідало понад 27 000 людей, і зараз ця цифра стрімко росте — прямо пропорційно кількості дозволених рейсів.

Як ми закохуємо в історію з кожним скролом

На початку лютого ми запустили сайт, щоб «Сила підпису» не закінчувалася ніколи. Так квест-музей перетворився на інтерактивний діджитал-проєкт у форматі скролітелінгу. З кожним скролом ілюстрації, шрифти, уривки текстів та інші елементи починають оживати і ведуть читача історією підпису. Кожен може в онлайні вивчити всі п’ять зон виставки та побувати у 3D-турі.

Ми обрали такий формат, адже він допомагає подати багато інформації за раз. Ми розуміли, що головне — ніби гачками, чіпляти увагу користувача. Тому розробили сайт за принципом серіалу, у якому кожен епізод закінчується на найцікавішому — глядач змушений робити скрол за скролом, аби дізнатися, що буде наприкінці.

«Сайт є повноцінною освітньою платформою для школярів і студентів, які хочуть знати більше за стандартну програму. Та й кожен, хто цікавиться історією і подіями у світі, може просто зі свого дивана дізнатися про долі сотень людей та їхніх підписів. Адже знання минулого — міцний фундамент майбутнього. І країни, і кожної людини зокрема»,

— підсумовує Володимир Саєнко, партнер юридичної фірми Sayenko Kharenko.

Share:

More Publications
Show More