close
MENU

Publications

Key contacts
24 September 2020

Top‑5 decisions of the Supreme Court for tax disputes in 2020 (In Ukrainian)

Source: Юридична газета

Найважливішою подією в сфері податків у 2020 році однозначно було прийняття Закону України №466‑ІХ від 16.01.2020 р. (також відомого як «1210»), яким у Податковий кодекс України було імплементовано інструменти антиофшорного плану дій BEPS. Цьогоріч у податках ледь не вся увага належала йому.

Але це у світі податкового консалтингу, планування та комплаєнсу. У світі ж податкових адвокатів поряд з такими важливими законодавчими змінами багато часу приділяється також вивченню позицій Верховного Суду. Щороку він розглядає сотні справ, які стосуються питань податків. У такій великій кількості рішень досить легко загубитися та пропустити якийсь із цікавих та важливих висновків, який може мати вирішальний вплив на ваш кейс.

Ми вибрали п’ятірку цікавих, на нашу думку, висновків Верховного Суду з податкових питань у 2020 році на даний момент.

Допуск-недопуск

Про висновок Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 р. у справі №826/17123/18: допуск до перевірки не перешкоджає оскарженню її результатів з підстав процедурних порушень.

Питання належного способу захисту від незаконної виїзної податкової перевірки завжди було дискусійним. Декілька років поспіль касаційна інстанція адміністративних судів стояла на позиції, що платник має право захищатися від незаконної перевірки виключно шляхом недопуску податкових ревізорів до проведення перевірки. Відповідно до цієї позиції, якщо допуск відбувся, платник податків не може в подальшому посилатися на процедурні порушення при оскарженні рішень, які прийняті за результатами перевірки.

Але в постанові від 21.02.2020 р. у справі №826/17123/18 Верховний Суд відступив від цієї позиції та дійшов нових висновків:

  • незважаючи на допуск податкового органу до проведення перевірки, платник податків у подальшому має право посилатися на порушення норм законодавства щодо проведення перевірки при оскарженні її результатів;
  • за наявності таких підстав позову суди мають надавати їм оцінку в першу чергу.

При цьому, як випливає з вказаної постанови, для посилання на такі процедурні підстави скасування рішень податкових органів не потрібно оскаржувати наказ про проведення перевірки.

Що це означає для платників податків? Тепер за обставин незаконності перевірки платникам податків не обов’язково не допускати контролюючий орган до проведення перевірки, ризикуючи накладенням арешту на майно та банківські рахунки. Усі порушення щодо призначення та проведення перевірки, якщо вони призвели до прийняття незаконних рішень, є самостійними підставами для їх скасування.

Відшкодовуйте, будь ласка, не перевіряючи

Про висновок Верховного Суду у постанові від 19.03.2020 р. у справі №460/2939/18: у податкових органів відсутні підстави проводити документальні перевірки бюджетного відшкодування ПДВ за період з 1 липня 2015 року.

З 1 липня 2015 року в Україні почала повноцінно працювати система електронного адміністрування ПДВ, яка разом з системою моніторингу та блокування податкових накладних мала забезпечити безперебійну роботу автоматичного відшкодування ПДВ. У зв’язку з цим у Податковому кодексі України (ПКУ) було запроваджено запобіжник у вигляді заборони проводити документальні перевірки бюджетного відшкодування ПДВ з 1 липня 2015 р. крім окремих випадків (п. 200.11 та п. 37 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України). Це супроводжувалося введенням норми про достатність податкової накладної для підтвердження права на податковий кредит з ПДВ (абз. 3 п. 201.10 ПКУ).

Однак на практиці норма про заборону проводити документальні перевірки бюджетного відшкодування ПДВ повноцінно так і не запрацювала. Податкова служба продовжує на підставі пп. 78.1.8 ПКУ проводити позапланові податкові перевірки бюджетного відшкодування ПДВ, ігноруючи п. 200.11 та п. 37 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, якими передбачено, що документальна перевірка бюджетного відшкодування може бути проведена виключно за наявності таких умов:

  • якщо бюджетне відшкодування було сформоване за рахунок від’ємного значення ПДВ за операціями за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; або
  • якщо бюджетне відшкодування було сформоване за рахунок податкового кредиту з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 ПКУ.

Але в 2020 році це питання було поставлене на вирішення Верховного Суду, який підтримав платників податків та у постанові від 19.03.2020 р. у справі №460/2939/18 дійшов висновку, що позапланова документальна податкова перевірка бюджетного відшкодування ПДВ за відсутності підстав, передбачених п. 200.11 ПКУ, є незаконною. Тобто якщо податковий орган перевірив бюджетне відшкодування ПДВ платника податків за відсутності вказаних підстав та прийняв податкове повідомлення-рішення про відсутність права на відшкодування або зменшення його суми, у поєднанні з висновком Верховного Суду про незаконність перевірки як підставу для скасування рішення таке рішення підлягає скасуванню.

Семеро одного не чекають

Про висновок Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 р. у справі №826/15459/18: штрафи за податкові накладні, які не надаються покупцеві, за період з 1 січня 2017 до 23 травня 2020 р. вважаються скасованими в силу норм Закону України №466‑ІХ від 16.01.2020 р. незалежно від здійснення їх перерахунку податковим органом.

Одним з найбільш дискусійних питань у сфері податків протягом останніх декількох років були надмірні штрафи за нереєстрацію податкових накладних, які не надаються покупцеві. Порушення строків реєстрації таких податкових накладних не спричиняло шкоди ні платникам податків-покупцям, ні державному бюджету. Та незважаючи на це, штрафи за ці порушення у великій кількості випадків сягали десятків мільйонів гривень.

Законом України №466‑ІХ від 16.01.2020 р. зі змінами відповідно до Закону України №786‑IX від 14.07.2020 р. ці штрафи були суттєво зменшено, та податкові органи зобов’язані здійснити їх перерахунок у межах 510 або 1700 грн (залежно від виду порушення). Попередні штрафи підлягають скасуванню.

Однак на практиці виникла ситуація, за якої податкові органи не поспішають перераховувати штрафи та приймати нові рішення на заміну попереднім. У зв’язку з цим постало принципове питання щодо автоматичного скасування штрафів відповідно до абз. 3 п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ: «Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним)».

Щодо цього питання висловився Верховний Суд, який у постанові від 22.07.2020 р. у справі №826/15459/18 (а також у постанові від 29.07.2020 р. у справі №2040/7658/18) вказав, що «попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону».

Тобто Верховний Суд підтвердив, що скасування штрафів не залежить від дій податкового органу щодо їх перерахунку. Цим висновком ВС полегшив ситуацію платників податків і усунув недоліки норми, спричинені її неоднозначним формулюванням.

Не BEPS‑ом єдиним

Про висновки Верховного Суду у постанові від 27.07.2020 р. у справі №826/5911/18: принципи ділової мети та основної мети вже діяли в судовій практиці в межах загального принципу превалювання суті над формою, а нові норми Закону України №466‑ІХ від 16.01.2020 р. щодо ділової мети та тесту на основну мету (Principal purpose test) лише підтверджують уже існуючий підхід.

У зв’язку з прийняттям Закону України №466‑ІХ від 16.01.2020 р. (про впровадження кроків плану дій BEPS) у колах податкових консультантів точилися дискусії щодо правових наслідків введення цим Законом принципу ділової мети при оцінці господарських операцій платників з нерезидентами та тесту на основну мету (Principal purpose test) при застосуванні конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, висловлювалися думки щодо негативних наслідків цих норм для платників після набрання ними чинності (норми почали діяти з 23 травня 2020 року).

Водночас у колах адвокатів такі роздуми викликали подив, адже податкові органи та суди вже давно, незважаючи на ці норми, широко застосовують ці принципи при дослідженні транзакцій платників з огляду на загальний правовий принцип превалювання суті над формою. Тобто для адвокатів у цьому плані Закон №466‑ІХ принципово нічого не змінив, а лише формалізував те, що і так давно діяло на практиці.

У зв’язку з цим показовою є постанова Верховного Суду від 27.07.2020 р. у справі №826/5911/18. У цій справі Суд застосував вказані принципи до відносин щодо застосування зменшеної ставки податку на підставі положень конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, які існували задовго до набрання чинності вказаним вище Законом (2015–2017 рр.). Більше того, Верховний Суд вказав, що Закон №466‑ІХ підтверджує правильність висновків суду щодо застосування цих принципів. Тобто Верховний Суд не застосовував вказані норми Закону ретроспективно, а послався на них, як на підтвердження існуючої практики.

Тому інструменти BEPS у цьому питанні не є такою вже новелою, як прийнято вважати.

Неповторна повторність

Про висновок Верховного Суду в постанові від 21.01.2020 р. у справі №820/11382/15: одним актом перевірки може бути встановлено повторність правопорушення для цілей застосування збільшеного розміру штрафу.

І в кінці про негативну практику для платників податків, яку варто враховувати.

Розмір штрафу за недоплату податків (ст. 123 ПКУ) або їх недоутримання податковим агентом під час виплати доходу (ст. 127 ПКУ) залежить від повторності вчиненого порушення. Якщо платник вчинив порушення вперше, застосовується штраф у розмірі 25 % суми нарахованого податку, повторно — 50 %, втретє — 75 %.

Верховний Суд досліджував питання повторності в контексті застосування ст. 127 ПКУ: чи може повторність бути встановлена одним актом у рамках однієї податкової перевірки незалежно від того, чи встановлювалося це порушення під час попередніх перевірок платника в інших актах перевірки.

У постанові від 21.01.2020 р. у справі №820/11382/15 Верховний Суд дійшов висновку, що повторність правопорушення може бути встановлена одним актом перевірки. Тобто якщо в акті зафіксовано декілька фактів неутримання податків, кожний наступний факт буде вважатися повторним для цілей застосування збільшеного розміру штрафу.

Такий підхід Верховного Суду, на нашу думку, залишає поза увагою аспекти продовжуваного правопорушення та мету введення посиленої відповідальності за повторні правопорушення. Зокрема, у цьому разі, на наш погляд, є причини стверджувати, що платником вчиняється триваюче правопорушення, яке припиняється лише шляхом його виявлення. А суворіший штраф застосовується після того, як особа знала про незаконність своєї поведінки, однак продовжувала порушувати закон. Саме тому повторність правопорушення є обтяжуючою обставиною при притягненні особи до відповідальності. Зокрема, повторне вчинення правопорушення є обтяжуючою обставиною при притягненні особи до кримінальної (п. 1 ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України) та адміністративної (п. 2 ч. 1 ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення) відповідальності.

За цією ж логікою встановлені збільшені розміри штрафів у Податковому кодексі України. На наш погляд, застосування суворіших штрафів до виявлення триваючого правопорушення суперечить вказаній логіці посиленої відповідальності. Сподіваємося, в майбутньому цей підхід буде переглянутий.

Share:

More Publications
Show More