The CFC: truth and fiction about the scandalous tax Law “1210” (In Ukrainian)

Законопроєкт про контрольовані іноземні компанії (КІК) повинні були розробити ще чотири роки тому за дорученням президента Петра Порошенка. Після скандалу з Panama Papers.

Утім лише наприкінці минулого тижня такий закон був підписаний президентом і з того моменту пристрасті навколо нього не вщухають.

Користувачі соцмереж з азартом штурмують неприступні фортеці закону, обговорюють його статті, і намагаються вразити одне одного черговою знайденою в законі страшилкою.

Поодинокі донкіхоти з консультантського середовища, які іноді заглядають на такі дискусії з метою посіяти раціо, неодмінно отримують на горіхи і вибувають з гри.

Зараз уже немає сенсу знову занурювати читача в перелічення технічних деталей закону. Про це вже написано достатньо.

Натомість протягом тижня автор зібрав найпоширеніші уявлення про те, як функціонуватиме режим КІК – як серед противників закону, так і серед його прибічників.

Які ж з них правдиві, а які – хибні?

1. Режим КІК взагалі не зачіпає малий чи активний бізнес

Це скоріше спроба видати бажане за дійсне. Автори дійсно намагалися відсікти «малі» закордонні бізнеси встановленням порогу в 2 млн євро доходу. Про це же піде мова далі. До речі, у першій версії законопроекту поріг був ще менший – 1 мільйон євро.

Кого ж зачіпає законопроєкт? Насправді навіть ті звільнення, які передбачені законом, дозволяють тільки не сплачувати податок, але звітувати про всі наявні контрольовані іноземні компанії все одно потрібно.

Те саме стосується й активного бізнесу. Так, це корисна пільга, але вона не звільняє від звітності. До того ж можна очікувати, що «активність» закордонного бізнесу власники будуть змушені доводити з боєм.

Враховуючи обсяг інформації, яку закон вимагає розкривати, зокрема, фінансову звітність кожної компанії, це додасть власникам іноземних компаній неабиякого головного болю, не кажучи вже про витрати.

Проте, судячи з коментарів, інвесторів найбільше лякає навіть не звітність, а дуже низькі очікування стосовно збереження конфіденційності інформації податковим органом. Історії про витоки даних змушують із розумінням ставитися до таких побоювань людей.

Отже, фактично режим КІК взагалі не зачіпає лише тих, в кого немає жодної іноземної компанії, і хто не планує придбати чи заснувати  в майбутньому таку компанію.

2. Податок зобов’язані сплачувати лише фізичні особи

Закон передбачає, що контролерами (власниками) компаній можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Та в Україні майже немає юридичних осіб, що володіють частками іноземних компаній: держава роками забороняла чи суттєво обмежувала інвестиції юросіб за кордон. Тому може скластися враження, що закон спрямований виключно на фізичних осіб.

Насправді ж нерідко трапляються ситуації, коли фактичний контроль над іноземною компанією здійснює менеджмент української юридичної особи. У такому випадку юридична особа може визнаватися контролером.

Але з точки зору практики, основного удару зазнають саме «фізики».

3. Весь прибуток оподатковується під 18 %

Не зовсім. Основна ставка податку – дійсно 18 %, але вона не єдина.

Наприклад, якщо контрольована компанія розподіляє дивіденди на користь свого контролера, то може застосовуватися ставка 9%. У такому разі прибуток, з якого сплачуються дивіденди, повторно в Україні не оподатковується.

З дивідендами пов’язана ще одна цікава особливість режиму КІК: якщо під контрольованою іноземною компанією оперує український бізнес, і цей бізнес виплачує дивіденди, то вважається, що такі дивіденди сплачуються безпосередньо контролерові.

Тоді застосовується ставка 5 %, і в подальшому такі дивіденди вже не оподатковуються як прибуток контрольованої іноземної компанії.

Закон також дозволяє зараховувати податки, сплачені за кордоном. Наприклад, якщо іноземна компанія сплатила корпоративний податок у своїй юрисдикції. Це зменшить суму податків до сплати в Україні.

Ну і не слід забувати, що ми говоримо про контролера-фізичну особу, тому до кожної з цих ставок податку слід додавати ще й 1,5 % військового збору.

4. Компанія оподатковується, тільки якщо її оборот перевищує 2 мільйона євро

Ні, це так не працює. Вище ми вже згадували про поріг у 2 млн євро. Що це за поріг?

Якщо у всіх контрольованих іноземних компаній однієї й тієї ж особи-контролера сукупний річний дохід від усіх видів діяльності з усіх джерел не перевищує 2 мільйонів євро, то контролер не зобов’язаний з жодної з них сплачувати податок на прибуток.

Отже, коли у контролера є декілька компаній, і на одній з них оборот склав 1,9 мільйонів євро, а на другій – 200 тисяч євро, то податок сплачується і за першу компанію, і за другу.

Ще раз звертаємо увагу – для розрахунку цього порогу береться не прибуток, а саме оборот, і не однієї конкретної компанії, а всіх сукупно, якщо їх декілька. А от для розрахунку податку береться прибуток. Але й тут не все просто.

5. Якщо немає прибутку, то податок сплачувати не потрібно

Не факт. Податок дійсно сплачується з прибутку, але йдеться не про той прибуток, який показано у фінансовій звітності компанії, а про спеціально розрахований – у відповідності до особливостей закону.

У цілому він будується на даних фінансової звітності, але є суттєві відмінності, що можуть призвести до того, що  «за даними бухгалтерії» компанія несе збитки, а для цілей оподаткування в Україні вважається, що компанія згенерувала прибуток.

Як так сталося? Схоже, що розробники керувалися такою логікою: податкові консультанти роками вигадували все нові й нові способи «розмити» прибуток компанії, зробити її збитковою лише «на папері», тому треба максимально закрити їм можливості продовжувати це робити.

В цьому є доля правди, але «закриття можливостей» в податковому законодавстві виявилося занадто суворим, і це може вдарити по доброчесних інвесторах.

6. Оподатковуються тільки компанії з офшорних юрисдикцій

Це хибна думка. Контрольованою іноземною компанією може бути компанія з будь-якої юрисдикції.

7. Закон дискримінує реінвестиції прибутку в розвиток

Із цим треба погодитись.

Нерозподілений прибуток контрольованої компанії оподатковується за вищою ставкою, ніж розподілений.

Проте для цілей оподаткування закон не розділяє нерозподілений прибуток, який лише пасивно зберігається на рахунках компанії, та прибуток, реінвестований в розвиток бізнесу.

Виходить, що розподіляти прибуток вигідніше, аніж спрямовувати його на розвиток. Якщо ж згадати, що за правилами бухгалтерського обліку капітальні інвестиції не формують витрати одразу, а поступово амортизуються, виходить ще більш сумна картина.

Звісно, за відсутності розподілу прибутку в особи може банально не бути наявних коштів, щоб сплатити податок (сплату з рахунку іноземної компанії закон не передбачає).

Виходить, що закон стимулює розподіляти прибуток. Це спрямовано на боротьбу з компаніями-гаманцями, але може зачепити і звичайні бізнеси.

8. Оподатковується навіть залучення інвестиції

Зустрічається думка, що доходом для цілей оподаткування за правилами КІК буде навіть залучення інвестицій через продаж компанією власних акцій.

Це не так.

Продаж компанією власних акцій не призводить до прибутків (або збитків), тому окремо не оподатковується.

Але в цілому закон містить дійсно дуже жорсткі правила щодо обліку результатів операцій з цінними паперами. Логіка така, що прибуток і збитки в операціях із цінними паперами рахуються окремо від основного прибутку, водночас прибутки враховуються, а збитки – ні.

Знов-таки, це положення спрямоване проти зловживань, але стосується і доброчесних компаній.

9. Режим КІК сильно вдарить по закордонних стартапах українців

Це правда.

Хоча ідея закону мала би бути в першу чергу в тому, щоб оподатковувати офшорні статки олігархів та надбагатих людей, практика тієї ж Росії показує, що таким людям  якраз простіше підібрати красиву іноземну юрисдикцію з пільговим податковим режимом і переїхати туди разом із сім’єю.

Натомість помірковано заможні люди, які мають достатньо грошей для інвестування, але не можуть собі дозволити жити на декілька країн і оплачувати податкових консультантів у кожній з них, такою легкістю вирішення проблеми похизуватися не можуть.

Саме ці люди мимоволі стали однією з найбільш вразливих мішеней закону.

Не секрет, що можливість без зайвого оподаткування інвестувати в закордонні стартапи чи створювати власні була досить вагомим стимулом використовувати іноземні компанії поряд із можливістю користуватися іноземним (переважно англійським) правом і легкістю залучення фінансування.

Тому експерти прогнозують, що розвиток українського стартап-товариства дещо уповільниться на період адаптації до нових правил, введених законом.

10. Закон призведе до масової «персональної міграції»

Навряд чи, хоча це не виключено.

На підтвердження тези, що українці масово почнуть змінювати податкову резидентність, часто наводять статистику Росії. Дійсно, дані свідчать, що запровадження правил КІК спричинило там певний «відтік».

Проте слід враховувати, що в Росії м’який режим податкової резидентності: достатньо лише більше півроку проводити за межами країни, щоб втратити статус податкового резидента. Проте навіть в Росії зміну податкового резидентства в основному змогли собі дозволити надбагаті персони «зі списку Forbes».

В Україні ситуація складніша, адже чіткої процедури втрати податкового резидентства закон не передбачає.

Саме лише перебування за кордоном більшу частину року не призводить до втрати податкового резидентства. Йтися має про повноцінний переїзд за кордон разом із професійною діяльністю та членами сім’ї, а також про виконання низки формальностей для того, щоб податкова була в курсі зміни резидентства.

Звісно, в цьому немає нічого неможливого, але навряд чи до цього буде готова більшість навіть найактивніших українців.

11. Закон містить багато неузгодженостей

На жаль, це правда.

Незважаючи на те, що над законопроєктом працювали декілька місяців, що в українських реаліях законотворчості доволі довго, свою офіційну назву закон не виправдовує.

Податкові консультанти у фейсбуці змагаються у пошуках найбільш абсурдної неузгодженості. Це стосується не тільки положень про КІК, а й всього закону.

Але оскільки КІК – інструмент геть новий, проблем через складність тексту буде найбільше саме в цій його частині.

12. Закон має зворотну дію

Ні, закон не має зворотної дії, звітується і оподатковується лише прибуток, отриманий у 2021 році і пізніше.

З іншого боку, під дію закону потраплять і ті компанії, що були створені до набрання ним чинності. Але це не можна назвати зворотною дією.

13. Такі самі правила діють в усьому світі

Звісно, режим КІК – не український винахід. Вперше правила про контрольовані іноземні компанії з’явилися у США у 1960-х роках і впродовж декількох десятиліть повільно проникали в інші країни, в основному розвинуті і з високими податками.

Говорити про «весь світ» поки зарано, але тенденція дійсно полягає у подальшому поширенні цих правил: їх вважають ефективними для державних бюджетів міжнародні організації, і вони в цілому є частиною глобального плану BEPS, спрямованого на боротьбу проти ухилень від оподаткування.

На рівні Європейського Союзу впровадження режиму КІК є обов’язковим для всіх держав-членів.

От лише способи впровадження можуть дуже відрізнятися. Наприклад, далеко не всі країни з режимом КІК розповсюджують його на фізичних осіб чи встановлюють надто низькі пороги контролю.

Можна сказати, що Україна обрала доволі жорсткий варіант режиму КІК, який багато в чому нагадує російський.

14. Всім подобається ескімо

Це неправда. Мені, наприклад, ескімо не подобається.