Brands Update. Жовтень 2015

У цьому номері Brands Update ми розглядаємо практику адміністративних судів щодо того, яким саме об’єктам інтелектуальної власності Державна фіскальна служба може відмовити у внесенні їх до Митного реєстру прав інтелектуальної власності, а також нову практику судів щодо захисту авторського права.

ЗАХИСТ НА КОРДОНІ. Не всі корисні моделі корисні для Митного реєстру

Адміністративний суд визнав правомірною відмову Державної фіскальної служби України у внесенні чотирьох патентів на корисні моделі до Митного реєстру прав інтелектуальної власності (далі- Реєстр) у зв’язку з неможливістю їх ідентифікувати під час митного оформлення. Вказаним рішенням сформовано практику, що до Митного реєстру можуть бути внесені лише ті корисні моделі, об’єктами яких є продукти (товари), а не процеси (способи). Внесення корисних моделей до Реєстру вимагатиме ретельнішої підготовки.

У вказаному спорі Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС) про визнання протиправними дій ДФС щодо відмови у внесенні до Митного реєстру патентів на корисні моделі та вимогою включити їх до Реєстру.

Як було встановлено судом, Позивач звернувся до ДФС із заявами про включення до Реєстру чотирьох патентів на корисні моделі, які охороняють способи пакування продовольчої сировини.

Листом ДФС Позивача було повідомлено про відмову у включенні корисних моделей до Реєстру. Відмову обґрунтовано відсутністю характерних ознак, які можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, при їх переміщенні через митний кордон України, або неможливістю їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливістю ідентифікації об’єкта у конкретному товарі).

Суд також зазначив, що об’єктами цих корисних моделей є способи (процеси), а не продукти (товари). Відповідно, ідентифікація таких способів має здійснюватися у хронологічному порядку використання їх ознак згідно з формулами цих корисних моделей.

Таким чином, для ідентифікації заявлених об’єктів посадовим особам митних органів необхідно мати можливість відслідковувати в процесі митного контролю усі ознаки, визначені формулами вищезгаданих корисних моделей, що є неможливим, оскільки митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України здійснюються виключно в зонах митного контролю і не можуть охопити усі етапи застосування способів, які охороняються вказаними патентами.

Суд також прийняв як належні докази інформацію про інші корисні моделі, інформація про які внесена до Реєстру. Суд зазначив, що об’єктами таких моделей є саме продукти (товари), а не процеси (способи).

З урахуванням вищевказаного суд відмовив у задоволенні позову і визнав дії ДФС законними.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО. Що нового у судовій практиці для правовласників і виготовлювачів видавничої продукції?

Нещодавня практика вирішення спорів в сфері захисту авторського права поповнилася додатковими важливими “прецедентами”, про які буде важливо знати як правовласникам при вчиненні дій щодо захисту своїх прав, так і особам, які у своїй діяльності стикаються з використанням об’єктів авторського права. Зокрема, для правовласників зростає важливість відправлення порушникам листів-попереджень щодо порушення їх прав, інакше дії правовласника можуть розглядатися судом як зловживання правом. Також знову для правовласників актуалізується питання, якими саме  доказами довести факт порушення авторського права конкретним порушником? Для друкарень і поліграфічних підприємств актуалізується необхідність перевірки, чи отримав видавець права на використання об’єктів авторського права. Також важливою є позиція судів, що відповідальність за порушення авторського права не може бути обмежена або скасована договором.

• Зловживання правом. Одним з нещодавніх рішень господарський суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову правовласника, який звернувся до суду з вимогою стягнення компенсації за порушення авторських прав на персонажі з аудіовізуального твору. Як було встановлено судом, відповідач у справі здійснював розповсюдження блокнотів із зображенням персонажів аудіовізуального твору. Вказане порушення прав правовласника було зафіксоване шляхом купівлі у відповідача товарів, які порушують авторські права, що підтверджено товарними чеками. Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що після першого факту продажу блокнотів із зображенням персонажів аудіовізуального твору позивач (або його представник) не повідомив відповідача про наявні у нього права і не звернувся до відповідача з вимогою про припинення такої реалізації або з будь-якими іншими вимогами щодо припинення порушення авторського права позивача, що свідчить про порушення з боку позивача меж здійснення власних прав, а саме, зловживання правовласником своїми правами.

• Докази порушення авторського права. Вищий господарський суд України відмовив в задоволенні касаційної скарги правовласника аудіовізуального твору і погодився з позицією апеляційного суду, який відмовив правовласнику в задоволенні позову про стягнення компенсації за порушення авторського права. Позивач стверджував, що Відповідач порушив належні йому права інтелектуальної власності на персонажа аудіовізуального твору шляхом продажу у магазині відповідача сумки із зображенням персонажа. Порушення підтверджувалось придбаним зразком контрафактного товару та фіскальним чеком. Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що наданий позивачем чек підтверджує лише факт продажу відповідачем якоїсь сумки вартістю 28,85 грн., однак цей чек, згідно приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, не може бути визнаний судом належним доказом продажу саме сумки із зображенням згаданого вище персонажу, а отже, і порушенням належних позивачу авторських прав саме відповідачем. Суд також не визнав належним доказом фото сумки, оскільки на ньому зображена лише сумка із зображенням персонажу, та і саме фото, як і сумка, що знаходяться в матеріалах справи, нічого не доводять.

• Розширення відповідальності виготовлювача видавничої продукції. Упродовж тривалого часу вважалося, що виготовлювачі видавничої продукції не є відповідачами у справах про порушення авторських прав, якщо вони не перевищили замовлений тираж твору. Це обґрунтовувалось тим, що виготовлювач виконує суто технічні функції. Однак нещодавно судовою практикою було дещо переглянуто встановлений підхід. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що виготовлювач видавничої продукції буде нести відповідальність не тільки у випадку, коли перевищено замовлений тираж твору, але і коли виконав замовлення видавця без дозволу правоволодільця. У такому випадку суд виходив із загального принципу, що відповідачем у справі про захист авторського права є особа, яка своїми діями порушила авторські права. Судом також не було взято до уваги той факт, що договором між видавцем та виготовлювачем було передбачено, що відповідальність за порушення авторських прав несе видавець (замовник). Щодо останнього суд вказав, що встановлена законом відповідальність за порушення авторського права не може бути обмежена або скасована договором. З урахуванням зазначеного, суд не знайшов підстав для повного звільнення від відповідальності виготовлювача, однак зменшив розмір одноразової компенсації.

За більш детальною інформацію, будь ласка, звертайтесь до Олександра Падалки або Олега Климчука.