Австралія — просте пакування тютюнових виробів (DS435, DS441, DS458, DS467)

ЗВІТ ГРУПИ ЕКСПЕРТІВ

Спір «Австралія — просте пакування тютюнових виробів» стосується заходів, якими було запроваджено вимоги щодо зображання торгових марок та інших позначень на упаковці тютюнових виробів (далі – Заходи щодо пакування).[1]

ВАЖЛИВІСТЬ РІШЕННЯ

Спір «Австралія — просте пакування тютюнових виробів» є знаковим не тільки для СОТ, а й для всієї світової торгівлі. В рамках даного спору завданням Групи експертів було віднайти баланс між правом застосовувати заходи, спрямовані на охорону життя та здоров’я населення, і зобов’язаннями держави в СОТ, передбаченими Угодою СОТ про технічні бар’єри в торгівлі (далі – Угода про технічні бар’єри) та Угодою СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі – Угода ТРІПС).

Ні для кого не секрет, що поступово країна-за-країною запроваджують різноманітні заходи, спрямовані на скорочення куріння. Це пов’язано з істотною шкодою, яку воно заподіює життю та здоров’ю людей, що було підтверджено безліччю наукових досліджень.

До того ж, у світі діє Рамкова конвенція ВООЗ щодо боротьби проти тютюну, яка передбачає необхідність імплементації різноманітних заходів, спрямованих на обмеження споживання тютюнових виробів. За останні десятиліття з’явилося багато прикладів реалізації таких заходів на практиці. Мабуть, усі пам’ятають повну заборону в Україні реклами тютюнових виробів і торгових марок, під якими їх випускають, а саме: заборону зовнішньої та внутрішньої реклами, реклами на телебаченні, радіо, на транспорті, у журналах і газетах; використання в місцях продажу плаката 40 × 30 см з переліком тютюнових виробів замість демонстрації упаковок; появу страшних кольорових малюнків і попереджувальних написів про хвороби, які спричиняє куріння тютюнових виробів. У деяких державах уже навіть заборонено викладати на вітрину й демонструвати тютюнові вироби, окрім дуже обмежених випадків тощо.

Застосовування простого пакування для тютюнових виробів є, по суті, обмеженнями «нового покоління», які призведуть до того, що пакування тютюнових виробів матиме стандартну форму й не міститиме ніяких атрибутів бренда, а саме: кольорів, логотипів та елементів дизайну. Крім того, відповідно до таких нововведень торгові марки можна буде розміщувати лише в певному місці й за умови, що товари відповідають вимогам щодо стандартного формату. Найімовірніше, такий підхід дуже боляче вдарить по тютюновій галузі, яка, до речі, є такою ж легалізованою, як і будь-яка інша комерційна діяльність (наприклад, галузь з виробництва алкогольних напоїв).

Тож цілком очевидно, що рішення різних форумів — виступають вони за такі нововведення чи проти — матиме величезний вплив на регулювання цього питання у світі. Якщо підтримають позицію Австралії, це фактично дасть зелене світло запровадженню аналогічних практик і в інших державах, як і запровадженню інших дедалі більш обмежувальних заходів, які стосуються торгівлі тютюновими виробами. По суті, мова йтиме про відкриття такої собі скриньки Пандори для виробників тютюнових виробів.

Зважаючи на важливість питання, запроваджені заходи були оскаржені в багатьох інституціях. Так, Заходи щодо пакування розглядалися Верховним судом Австралії у справах British American Tobacco Australasia Limited та Ors v. Commonwealth of Australia та J T International SA v. Commonwealth of Australia, а також в рамках інвестиційного арбітражу, який ініціювала компанія Philip Morris Asia проти Австралії (згідно з Угодою між Урядом Австралії та Урядом Гонконгу про заохочення та захист інвестицій 1993 року). В обох випадках Австралія здобула перемогу.

Після того як Австралія виграла в зазначених спорах, СОТ, по суті, залишилася останнім форумом, який може поставити фінальну крапку в цьому питанні.[2] Про величезний резонанс цієї справи свідчить те, що п’ять країн-членів СОТ (Гондурас, Домініканська Республіка, Індонезія, Куба та Україна) оскаржили запроваджені Заходи щодо пакування, а рекордна кількість держав (а саме 41) висловили бажання взяти участь у розгляді цього спору як треті сторони. Навіть більше, міжнародні організації та приватні компанії подали Групі експертів десятки листів amicus curiae, чим продемонстрували велику заінтересованість у результатах спору.

Що стосується України, то відповідно до статті 12.12 Домовленості про правила врегулювання торгових суперечок СОТ, Україна подала 28 травня 2015 року запит щодо тимчасового призупинення роботи Групи експертів. Згідно з цією статтею, якщо робота Групи експертів припиняється на строк, що перевищує 12 місяців, повноваження на створення Групи втрачають чинність.[3]

Забігаючи наперед, слід зазначити, що Австралія виграла спір з усіх питань (більш детально відповідні юридичні аргументи викладено нижче). Але 19 липня 2018 року Гондурас подав апеляцію. Тож поки що в цьому питанні поставлено, імовірніше, кому, ніж крапку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Щоб знизити вживання тютюнових виробів, 29 квітня 2010 року уряд Австралії прийняв рішення запровадити обов’язкове стандартне пакування всіх тютюнових виробів.[4] Для цього, Австралія прийняла 2011 року такі нормативні акти: (і) Закон про просте пакування тютюнових виробів, (іі) Правила пакування тютюнових виробів, а також (ііі) внесла зміни до Закону про торгові марки.[5] Вимоги цих законодавчих актів поширюються на всі тютюнові вироби, які розміщують на австралійському ринку. Зокрема, було встановлено вимоги щодо обгорток, використання кольорів і рекламних текстів, а також упаковок.

Заходи щодо пакування дозволяють використовувати текстові символи, які вказують на бренд, бізнес, назву компанії чи назву виду товару лише в тому разі, якщо вони відповідають установленій стандартній формі. Водночас заборонено використовувати стилізовані текстові символи, змішані знаки й промислові зразки. До того ж, Заходи щодо пакування суворо забороняють позначення будь-яких торгових марок на сигаретах.[6] Щодо сигар, то відповідні заходи «дозволяють використовувати торгові марки, що позначають бренд, бізнес чи назву компанії, назву виду товару, а також країну походження лише в тому разі, якщо вони відповідають установленій стандартній формі».[7] Згідно з заявами Австралії Заходи щодо пакування мають на меті сприяти (1) поліпшенню здоров’я населення й (2) виконанню державою її обов’язків, передбачених Рамковою конвенцією ВООЗ щодо боротьби проти тютюну.

У зв’язку з цим, п’ять держав-членів СОТ зініціювали спір проти Австралії (далі – Відповідач). Тоді як Україна тимчасово призупинила цю процедуру 2015 року, проте Гондурас, Домініканська Республіка, Куба й Індонезія (далі – Позивачі) продовжили свою участь у цій справі.

ЗАХОДИ, ЩО ОСКАРЖУВАЛИСЯ

• Відповідність Заходів щодо пакування тютюнових виробів вимогам Угоди про технічні бар’єри

1. Стаття 2.2 Угоди про технічні бар’єри

Позивачі стверджували, що, ввівши обмеження на зображення, форму та формат торгових марок, Заходи щодо пакування не відповідають статті 2.2 Угоди про технічні бар’єри. Зокрема зазначалося, що (і) Заходи щодо пакування є технічним регулюванням, яке (іі) має більш обмежувальний вплив на торгівлю, ніж необхідний для досягнення законної мети.[8] На думку Позивачів, Заходи щодо пакування чинили негативний вплив на торгівлю, оскільки обмежили права на використання торгових марок, і, відповідно, конкуренцію на ринку Австралії.[9] Крім того, Позивачі запропонували декілька альтернатив оспорюваним заходам, а саме: (і) збільшити розмір податків на тютюнові вироби; (іі) підвищити мінімальний вік для придбання тютюну; (ііі) вдосконалити кампанії соціального маркетингу для боротьби з курінням та (iv) створити механізм для попередньої перевірки тютюнової упаковки.[10]

Австралія зі свого боку порушила питання про те, що сфера дії Угоди про технічні бар’єри не поширюється на вимоги щодо використання торгових марок, оскільки цей документ «за формальними ознаками не регулює питання інтелектуальної власності»[11]. Навіть якби Група експертів установила, що Угоду про технічні бар’єри можна застосовувати до об’єктів права інтелектуальної власності, Австралія твердила, що (i) Позивачі не змогли довести, що оспорювані заходи мали більш обмежувальний вплив на торгівлю, ніж необхідний  для досягнення законної мети (стаття 2.2 Угоди про технічні бар’єри), і зазначила, що (ii) Заходи щодо пакування були прийняті на основі міжнародних стандартів (стаття 2.5 Угоди про технічні бар’єри).[12] Зокрема, Австралія пояснила, що прийняття відповідних заходів рекомендовано Рамковою конвенцією ВООЗ щодо боротьби проти тютюну, стороною якої вона є, тому заходи, що оскаржувалися, були прийняті задля виконання положень Конвенції[13]. Тому Австралія просила Групу експертів визнати, що Заходи щодо пакування відповідають вимогам, установленим у другому реченні статті 2.5 Угоди про технічні бар’єри.

Свій аналіз Група експертів почала з нагадування про те, що держави повинні комплексно дотримуватись всіх обов’язків у рамках СОТ, оскільки Угода про заснування СОТ є «єдиним пакетом зобов’язань».[14] Тому всі угоди СОТ застосовуються «одночасно й кумулятивно» настільки, наскільки вони регулюють ці заходи.[15] Отже, Група експертів дійшла висновку, що Угода про технічні бар’єри й Угода ТРІПС можуть застосовуватись до різних аспектів Заходів щодо пакування.[16]

Група експертів дійшла висновку, що Заходи щодо пакування є технічним регулюванням оскільки (i) їх застосовують до чітко визначеної групи товарів, а саме тютюнових виробів; (ii) вони запроваджують вимоги щодо зовнішнього вигляду товарів (фізичні властивості)[17] та (iii) є обов’язковими.[18] Далі було встановлено, що законною метою Заходів щодо пакування є поліпшення стану здоров’я населення шляхом скорочення обсягів продажу й споживання тютюнових виробів (відповідно до статті 2.2 Угоди про технічні бар’єри)[19].

Установивши, що Заходи щодо пакування є технічним регулюванням, запровадженим для досягнення законної мети в розумінні статті 2.2, Група експертів також досліджувала чи ці заходи «відповідають міжнародному стандартові» згідно зі статтею 2.5 Угоди про технічні бар’єри. Попри те, що Австралія займала іншу позицію, Група експертів установила, що Рамкова конвенція ВООЗ щодо боротьби проти тютюну не є обов’язковою (у розумінні визначення «стандарту» відповідно до Додатку 1.2 до Угоди про технічні бар’єри). Тому не можна «спростувати припущення щодо того, що не було створено зайвих перешкод для міжнародної торгівлі» згідно зі статтею 2.5 Угоди про технічні бар’єри.

Далі Група експертів продовжила аналізувати статтю 2.2 Угоди про технічні бар’єри й дослідила, якою мірою Заходи щодо пакування сприяють поліпшенню здоров’я населення. Спочатку було встановлено, що «Заходи щодо пакування здатні здійснити й здійснюють вагомий внесок для досягнення Австралією мети щодо скорочення споживання тютюнових виробів»[20], та «що наслідки недосягнення цієї мети для здоров’я населення є особливо серйозними»[21]. Додатково Група експертів зробила висновок, що такі заходи «обмежують торгівлю, оскільки внаслідок їх застосування скоротиться споживання тютюнових виробів, а отже, і скоротяться обсяги імпортованих тютюнових виробів на ринку Австралії, тому Заходи щодо пакування мають «обмежувальний вплив» на торгівлю». Далі Група експертів пояснила, що «хоча… такі заходи можуть з часом впливати на загальну вартість тютюнових виробів, наявні докази не підтверджують, що така ситуація мала місце на даний час». [22] Більше того, було встановлено, що запропоновані альтернативні заходи не сприятимуть досягненню законної мети тією ж мірою, що й Заходи щодо пакування.[23] У підсумку Група експертів зробила висновок, що Заходи щодо пакування не чинять більш обмежувального впливу на торгівлю, ніж необхідний для досягнення законної мети, і відповідають умовам статті 2.2 Угоди про технічні бар’єри.[24]

• Відповідність Заходів щодо пакування вимогам Угоди ТРІПС

1. Стаття 2.1 Угоди ТРІПС і стаття 6-quinquies Паризької конвенції (1967)

Гондурас і Куба заявляли, що Заходи щодо пакування не відповідають вимогам статті 2.1 Угоди ТРІПС, яка інкорпорує статтю 6-quinquies Паризької конвенції (1967), тому що Австралія не забезпечує достатній захист торговим маркам, які не зареєстровані в цій країні.[25] Крім того, Гондурас стверджував, що стаття 6-quinquies Паризької конвенції (1967) містить два окремі зобов’язання: (i) кожну торгову марку приймають для реєстрації «такою, як вона є», і внаслідок цього (ii) кожній належним чином зареєстрованій у країні походження торговій марці слід надавати режим захисту «такою, як вона є».[26] Навіть більше, обидва позивачі зазначали, що через установлення стандартної форми для всіх торгових марок, промислові зразки й змішані знаки, розміщені на упаковках тютюнових виробів, не захищені.[27]

У своїй аргументації Австралія посилалася на висновки Апеляційного органу в справі «США — Розділ 211 Закону про бюджетні асигнування», щоб довести, що стаття 6-quinquies Паризької конвенції (1967) зобов’язує державу-члена зареєструвати на своїй території торгову марку, зареєстровану у країні походження, на основі її форми й не «встановлює мінімальні стандарти щодо того, як повинна бути захищена торгова марка».[28] На основі цього Австралія у відповідь заявила, що вона не порушувала положення статті 6-quinquies Паризької конвенції (1967), оскільки Заходи щодо пакування не перешкоджають реєстрації торгових марок, які вже зареєстровані за межами Австралії на підставі їхньої форми.[29]

Проаналізувавши статтю 6-quinquies Паризької конвенції (1967), Група експертів підтримала позицію Австралії в тому, що стаття 6-quinquies (і) установлює обов’язок «прийняти для реєстрації та надавати режим захисту кожній торговій марці «такою, як вона є», якщо її було зареєстровано в іншій державі-члені Паризької конвенції, і (іі) не містить жодних вказівок щодо характеру захисту торгових марок.[30] Узявши до уваги висновки Апеляційного органу в справі «США — Розділ 211 Закону про бюджетні асигнування», Група експертів пояснила, що термін «захищений» в розумінні статті 6-quinquies Паризької конвенції (1967) передбачає подвійне зобов’язання: (і) прийняти відповідні торгові марки інших держав для реєстрації відповідно до статті 6quinquies Паризької конвенції й (іі) надати захист торговим маркам у зв’язку із їх реєстрацією відповідно до національного законодавства.[31] Група експертів зазначила, що Гондурас і Куба не надали доказів того, що (і) Заходи щодо пакування призвели до неможливості зареєструвати торгові марки в Австралії, як це передбачено статтею 6-quinquies Паризької конвенції (1967), і що (іі) торговій марці, зареєстрованій в Австралії на основі статті 6-quinquies, не буде забезпечено такий самий режим захисту, який надають у зв’язку з реєстрацією відповідно до її національного законодавства.[32] Отже, група експертів дійшла висновку, що Позивачі не довели, що Заходи щодо пакування не відповідають положенням статті 6quinquies Паризької конвенції (1967) та статті 2.1 Угоди ТРІПС.[33]

2. Стаття 15.4 Угоди ТРІПС

Позивачі стверджували, що Заходи щодо пакування порушують статтю 15.4 Угоди ТРІПС, оскільки перешкоджають реєстрації торгових марок у зв’язку з особливостями товарів, до яких їх застосовують[34]. Їхня позиція ґрунтувалася на тому, що для реєстрації торгових марок на товари загалом Австралія вимагає використовувати «напевне невідмітні» знаки (non-inherently distinctive signs): наприклад, несловесні марки й стилізовані марки. Водночас це правило не застосовують лише до тютюнових виробів.[35]

На думку Відповідача, стаття 15.4 Угоди ТРІПС передбачає, що член СОТ може заборонити використання торгової марки на своїй території, однак не може обмежувати реєстрацію торгової марки залежно від виду товару.[36] Австралія стверджувала, що Позивачі не надали доказів того, що через запровадження Заходів щодо пакування в цій державі не можна зареєструвати торгові марки.[37] Крім того, Відповідач посилався на те, що напевне невідмітні знаки не підпадають під визначення «торгова марка».[38]

Щодо визначення торгової марки, Група експертів зазначила, що цей термін включає знаки чи комбінацію знаків, які здатні розрізняти певні товари або послуги.[39] Далі Група експертів пояснила, що згідно зі статтею 15.4 Угоди ТРІПС держави не можуть відмовлятися реєструвати торгові марки на основі «природи товарів чи послуг», стосовно яких використовують торгові марки.[40] Однак стаття 15.4 Угоди ТРІПС не накладає обов’язок на членів СОТ надавати однаковий за змістом та обсягом захист торгових марок незалежно від характеру товарів або послуг, до яких застосовують товарний знак.[41] Загалом Група експертів дійшла висновку, що Заходи щодо пакування відповідають зобов’язанням Австралії відповідно до статті 15.4 Угоди ТРІПС.[42]

3. Стаття 16.1 Угоди ТРІПС

У своїй аргументації Позивачі зазначили, що Заходи щодо пакування не відповідають положенням статті 16.1 Угоди ТРІПС, оскільки вони не захищають права власників зареєстрованих торгових марок і не запобігають несанкціонованому використанню зареєстрованих торгових марок через можливість сплутати з ними ідентичні або схожі тютюнові торгові марки на ідентичних або схожих товарах.[43] Зокрема, аргументи Позивачів було розділено на дві частини, а саме, що: (і) заборона певних торгових марок призведе до втрати такої ознаки, як визначеність, а отже, і до послаблення можливості власника торгової марки довести «ймовірність плутанини» між зареєстрованими торговими марками й схожими або ідентичними знаками для схожих товарів; (іі) власники торгових марок будуть позбавлені виключних прав унаслідок застосування Заходів щодо пакування.[44] Так, споживачі більше не пов’язуватимуть торгову марку з товаром, для якого її було зареєстровано, що призведе до проблем з відмежуванням ідентичних чи схожих знаків для схожих товарів.[45]

Відповідач не погодився з тлумаченням статті 16.1 Угоди ТРІПС. Навіть більше, Австралія звернула увагу на плутанину в аргументах Позивачів стосовно розмежування понять «законний інтерес щодо використання торгових марок» і «права, пов’язані з торговими марками».[46] Також Відповідач наголосив, що стаття 16.1 Угоди ТРІПС не передбачає обов’язку держав переконуватися в наявності «ймовірності плутанини», і тим допомогти власникові торгової марки «не допускати використання подібної марки».[47]

Група експертів визначила, що сутність зобов’язання за статтею 16.1 Угоди ТРІПС полягає у наданні власникам торгових марок права забороняти третім особам свавільно використовувати ідентичні або схожі знаки стосовно схожих товарів[48]. Далі, Група експертів дійшла висновку, що Позивачі не надали доказів того, що застосування Заходів щодо пакування обов’язково спричинить неможливість доведення «ймовірності плутанини» як одного з елементів статті 16.1 Угоди ТРІПС.[49] Отже, Група відхилила всі аргументи Позивачів.

4. Стаття 16.3 Угоди ТРІПС

Статус відомих торгових марок надається, щоб захистити певні торгові марки від знаків, які є відтворенням, наслідуванням або перекладом торгових марок, якщо ці знаки, імовірно, можуть спричинити плутанину.[50] Куба й Індонезія твердили, що Австралія порушила статтю 16.3 Угоди ТРІПС, оскільки: (і) не дозволяла вже відомим торговим знакам тютюнових виробів зберігати свій статус і (іі) перешкоджала торговим маркам тютюнових виробів набувати статусу «відомих торгових марок».[51]

Австралія твердила, що стаття 16.3 Угоди ТРІПС не передбачає обов’язку надавати власникові торгової марки право її використовувати, щоб зберегти або здобути статус відомої торгової марки.[52] Відповідно до позиції Австралії, за статтею 16.3 Угоди ТРІПС лише зареєстровані «відомі» торгові марки (не ті, що можуть набути статусу «відомих» у майбутньому чи колись мали такий статус) підлягають захистові. Крім того, відповідно до національного законодавства торгові марки можуть набути в Австралії статусу «відомих», навіть якщо вони «не використовувалися» в цій країні (наприклад, використовувались за кордоном).[53]

На початку свого аналізу, Група експертів зазначила, що права, які передбачені статтею 16.3 Угоди ТРІПС, є негативними за характером. Отже, для того, щоб довести порушення статті 16.3 Угоди ТРІПС, Індонезія й Куба повинні надати докази, що Австралія не забороняє реєструвати й використовувати торгову марку, яка конфліктує з відомими торговими марками. Далі Група експертів зробила висновок, що Відповідач довів можливість: (і) для торгової марки — набути в Австралії статусу відомої без реєстрації або використання в цій країні, а (іі) для відомих торгових марок — зберегти свій статус, якщо вони використовувалися за кордоном (навіть якщо їхнє використання в Австралії було обмежено чи заборонено.[54] Тому Група експертів дійшла висновку, що Австралія не порушила статтю 16.3 Угоди ТРІПС.[55]

5. Стаття 20 Угоди ТРІПС

Позивачі стверджували, що Австралія порушила статтю 20 Угоди ТРІПС, оскільки Заходи щодо пакування встановлювали «спеціальні вимоги», які «необґрунтовано обмежували використання торгових марок для торгівлі товарами».^[56]

Група експертів проаналізувала (і) наявність «спеціальних вимог», і (іі) чи «обмежуватимуть вони використання торгової марки в процесі торгівлі» та (ііі) чи було таке обмеження «необґрунтованим».^[57] Визначаючи останній критерій, Група експертів застосувала трирівневий тест, з’ясувавши: (і) характер та обсяг «обмеження» внаслідок застосування «спеціальних вимог», (іі) причини застосування спеціальних вимог (зокрема суспільні цінності) й (ііі) чи зумовлено обмеження достатніми причинами.^[58]

Група експертів установила, що Заходи щодо пакування є «спеціальними вимогами», які «обмежують» використання торгової марки відповідно до статті 20 Угоди ТРІПС.^[59] Однак дійшла висновку, що Заходи щодо пакування не порушують вимоги статті 20 Угоди ТРІПС, оскільки: (і) вони не стосуються особливостей конкретних торгових марок, а передбачають уніфіковане й стандартне пакування для всіх тютюнових виробів, щоб запобігти будь-яким позитивним асоціаціям з товаром чи передаванню певних повідомлень цільовим групам;^[60] (іі) вони дозволяють використовувати словесні знаки, що вказують на бренд, назву підприємства чи компанії, конкретну продукцію та її характеристики;^[61] (ііі) метою запровадження вимог щодо торгових марок було «поліпшення стану здоров’я населення шляхом зменшення використання тютюнових виробів і, відповідно, їхнього впливу»^[62] і (iv) будь-який з чотирьох запропонованих Позивачами альтернативних заходів в рамках статті 2.2 Угоди про технічні бар’єри не буде еквівалентним внеском у досягнення заявленої мети (захист здоров’я населення). ^[63] Отже, Австралія діяла в межах, передбачених статтею 20 Угоди ТРІПС.

6. Стаття 2.1 Угоди ТРІПС у поєднанні зі статтею 10-bis Паризької конвенції

Позивачі зазначали, що Заходи щодо пакування суперечать статті 10-bis Паризької конвенції, яку інкорпоровано в ст. 2.1 Угоди ТРІПС. Група експертів зауважила, що «пункт 1 статті 10-bis, який включено до Угоди ТРІПС шляхом посилання на нього в статті 2.1 Угоди ТРІПС, вимагає забезпечити громадянам держав-членів ефективний захист від недобросовісної конкуренції».[64]

Далі Група експертів розпочала свій аналіз із того, чи дійсно Заходи щодо пакування не відповідають статті 10-bis, та зазначила, що термін «акт конкуренції» означає «будь-які дії гравця певного ринку, який конкурує з іншими учасниками на ринку». Отже, на думку Групи експертів, «закони та інші інструменти, які держава-член запроваджує для регулювання ринку, чи загальне регулятивне середовище, у якому функціонує ринок, не є per se «актами недобросовісної конкуренції».[65] Було визнано, що Заходи щодо пакування не є «актом конкуренції в розумінні статті 10-bis(2)» та що стосовно «акту недобросовісної конкуренції держава-член повинна відповідно до статті 10-bis(1) забезпечити ефективний захист шляхом заборони всіх актів недобросовісної конкуренції, які спричиняють плутанину в значенні статті 10-bis(3)(1), чи шляхом заборони певних заяв/зазначень, що можуть увести громадськість в оману в процесі торгівлі в розумінні статті 10-bis(3)(3)»[66].

Аналізуючи інші питання, пов’язані зі статтею 10-bis, Група експертів зазначила, що «всі конкуренти на австралійському ринку повинні відповідати однаковим вимогам», які стосуються Заходів щодо пакування, і не погодилася з тим, що споживачі помилково вважатимуть, що всі товари, які конкурують між собою, мають однакові характеристики[67]. До того ж, споживачі завжди можуть покладатися на інформацію про товар, яку дозволено розміщувати відповідно до Заходів щодо пакування, а саме «через марку, назву виду й країну походження товару»[68]. Тож Група експертів дійшла висновку, що Австралія не порушила своїх зобов’язань за статтею 10-bis Паризької конвенції, яку інкорпоровано до статті 2.1 Угоди ТРІПС.

7. Стаття 22.2(b) Угоди ТРІПС

На думку Позивачів, Заходи щодо пакування суперечать статті 22.2(b) Угоди ТРІПС, оскільки зобов’язують членів СОТ у частині географічних зазначень «надавати заінтересованим сторонам правові засоби, щоб запобігти… будь-якому використанню, що є актом недобросовісної конкуренції відповідно до статті 10-bis(3)(3) Паризької конвенції».^[69] Як повторила Група експертів у процесі свого аналізу, «Заходи щодо пакування самі собою не становлять «акту недобросовісної конкуренції», як зазначено в статті 22.2(b)»[70]. Позивачі порушили питання про те, у який спосіб має бути зображено географічні зазначення. Оскільки Австралія запровадила єдине пакування для тютюнових виробів, власників географічних зазначень, за оцінкою Позивачів, позбавлено права розміщувати своє географічне зазначення, яке складалося з несловесного знака на тютюнових виробах, а це зі свого боку призводить до недобросовісної конкуренції.^[71] Зокрема, Позивачі стверджували, що Заходи щодо пакування обмежують використання географічних зазначень, які містять «стилізовані чи зображувальні» елементи (stylized or figurative elements). Водночас у рамках розгляду спору було встановлено, що дозволено використовувати слова, які становлять географічне зазначення.^[72]

Австралія зазначила, що відповідно до статті 22.2(b) держави-члени СОТ зобов’язані «запобігати хибному чи нечесному використанню географічних зазначень третіми особами для того, щоб уплинути на вибір споживачами товару, якого насправді не слід маркувати цим географічним зазначенням»^[73]. Австралія дотрималася цього зобов’язання. Заходи щодо пакування насправді дозволяють використовувати деякі географічні зазначення, якщо вони (і) є частиною бренда або варіанта назви, (іі) містять країну походження товару чи (ііі) вказують на місце пакування товару.^[74] Отже, Заходи щодо пакування не мали на меті заборонити використання географічних зазначень на упаковці тютюнових виробів та не перешкоджали власникам географічних зазначень захищати свої права у разі потреби.^[75]

Група експертів не погодилася з аргументами Позивачів щодо того, що Австралія не надала правові засоби захисту від недобросовісної конкуренції щодо географічних зазначень. По-перше, Група експертів зазначила, що відповідно до національного законодавства географічні зазначення можна зареєструвати в Австралії як торгові марки. Отже, власник має право порушити спір про несанкціоноване використання географічних зазначень третьою особою.^[76] По-друге, Група експертів визнала, що Позивачі не змогли довести, що Заходи щодо пакування призвели до неспроможності споживачів визначати справжнє географічне походження чи характеристики тютюнових виробів.^[77]. До того ж усі гравці, які конкурують між собою на ринку Австралії, повинні дотримуватися однакових вимог, що стосуються Заходів щодо пакування.[78] Отже, Австралія діяла відповідно до статті 22.2(b) Угоди ТРІПС.

8. Стаття 24.3 Угоди ТРІПС

Гондурас і Домініканська Республіка твердили, що Відповідач, запровадивши Заходи щодо пакування, послабив захист географічних зазначень, який існував в Австралії до набуття чинності Угодою про заснування СОТ,^[79] а саме «стан захисту географічних зазначень безпосередньо до 1 січня 1995 року, зокрема щодо захисту індивідуальних географічних зазначень на зазначену дату [в Австралії]».^[80]

Тоді як аргументи Куби стосувалися лише захисту географічного зазначення Habanos, Гондурас і Домініканська Республіка посилалися на надання загального рівня захисту (а не лише захисту конкретних географічних зазначень).^[81] У зв’язку з цим Група експертів докладно проаналізувала позицію Куби, враховуючи при цьому аргументи Позивачів щодо надання захисту географічним зазначенням загалом.

Група експертів зауважила, що Куба не посилалася на послаблення рівня захисту внаслідок запровадження Заходів щодо пакування, а стверджувала, що «репутація географічного зазначення Habanos погіршиться через обмеження його використання щодо сигар LHM».^[82] Водночас група експертів зазначила: Куба не довела, що рівень захисту всіх географічних зазначень і зазначення Habanos зокрема в Австралії знизився, як порівняти з тим, що існував до 1995 року. Зокрема, Куба не назвала ніяких конкретних правових актів, які захищали географічне зазначення Habanos в Австралії до 1995 року.

Отже, група експертів зробила висновок, що Позивачі не довели, що Заходи щодо пакування не відповідали статті 24.3 Угоди ТРІПС у контексті того, що вони призвели до зниження рівня захисту географічних зазначень, який було надано безпосередньо до 1 січня 1995 року.^[83]

• Відповідність Заходів щодо пакування положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1994)

9. Стаття IX:4 ГАТТ 1994

Куба одноосібно оспорювала Заходи щодо пакування як такі, що обмежують використання двох особливих знаків щодо кубинських сигар (географічне зазначення Habanos і печатку кубинського уряду). Як наслідок, такі заходи вплинули на маркування імпортованої продукції. Також знизилася матеріальна вартість кубинських сигар, у чому й полягало порушення ст. IX:4 ГАТТ 1994.^[84] Зокрема, Позивач твердив, що Заходи щодо пакування: (і) обмежують використання географічного зазначення Habanos під час маркування тютюнових виробів; (іі) знижують матеріальну вартість кубинських сигар, оскільки забороняють використовувати географічне зазначення Habanos і печатку кубинського уряду та (ііі) їх застосовують лише до маркування «імпортованої продукції» (оскільки тютюнові вироби Австралії не мають географічних зазначень).^[85]

Австралія у відповідь твердила, що Заходи щодо пакування не забороняють зазначати на тютюновій продукції країну походження (наприклад, «Вироблено на Кубі») та що в будь-якому разі запровадження Заходів щодо пакування можна виправдати на підставі статті XX(b) ГАТТ 1994, і тому просила Групу експертів повністю відхилити аргументацію Куби.^[86]

Група експертів установила, що Заходи щодо пакування, які запроваджують дві вищезазначені вимоги щодо кубинських сигар, не можна вважати «законами й правилами, які стосуються маркування імпортованої продукції» відповідно до статті IX:4 ГАТТ, оскільки вони дозволяють зазначати країну походження, а отже, на них не поширюється сфера дії цієї статті.^[87] Навіть якщо припустити, що статтю IX:4 ГАТТ застосували б до цієї ситуації, Група експертів не знайшла достатніх доказів того, що вартість кубинських сигар матеріально знизилася внаслідок застосування Заходів щодо пакування.^[88] Отже, Група експертів дійшла висновку: Кубі не вдалося довести, що Заходи щодо пакування суперечать вимогам статті IX:4 ГАТТ та, що вони призводять до зниження матеріальної вартості географічного зазначення Habanos.

ВИСНОВКИ

Група експертів установила, що Заходи щодо пакування є невід’ємною частиною комплексної програми контролю за тютюновою продукцією Австралії та не порушують положення Угоди про технічні бар’єри, Угоди ТРІПС і ГАТТ 1994 р. Поряд із цим, Група експертів не зробила жодних висновків щодо низки вимог Позивачів у зв’язку із відсутністю достатньої аргументації. Зокрема, такі вимоги стосувалися відповідності Заходів щодо пакування положенням ст. 2.1 Угоди ТРІПС (яка інкорпорує ст. 6-bis Паризької конвенції (1967)), ст. 3.1 Угоди ТРІПС, ст. 2.1 Угоди про технічні бар’єри в торгівлі й ст. III:4 ГАТТ 1994. Крапку в цьому спорі має поставити апеляція, яку бул

[1] Доступ за посиланням: https://www.wto.org/english/tratop_e/dispu_e/cases_e/ds467_e.htm#

[2] Більше інформації доступно за посиланням: http://dfat.gov.au/trade/organisations/wto/wto-disputes/Pages/wto-disputes-tobacco-plain-packaging.aspx#investor

[3] 13 березня 2012 року Україна зініціювала проведення консультацій з Австралією в СОТ щодо запроваджених заходів і до 30 травня 2015 року брала участь у цьому процесі як Позивач у спорі. Пізніше Україна приєдналася до спору як третя сторона. У цій ролі вона мала право одержувати письмові аргументи сторін, подавати свої аргументи Групі експертів і представляти власну позицію під час першого усного слухання. Варто зазначити, що звіт Групи експертів є обов’язковим лише для сторін спору, тому він не створює ніяких правових наслідків для України. До того ж, як третя сторона Україна не може подати апеляцію на рішення Групи експертів (таке право зарезервовано лише для сторін спору). У будь-якому випадку, виступаючи третьою стороною на стадії розгляду Групою експертів, Україна може взяти участь у спорі як третя сторона також на стадії апеляційного оскарження та висловити свою думку щодо питань, які досліджуватиме Апеляційний орган.

[4] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 2.62.

[5] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 2.2.

[6] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.255.

[7] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1763.

[8] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.17.

[9] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1122.

[10]Звіт Групи експертів, Австралія – проста упаковка тютюнових виробів, п. 7.2599.

[11] Звіт групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.28.

[12] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.34.

[13] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.38.

[14] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.76.

[15] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.83.

[16] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.88.

[17] Звіт Групи експертів, Австралія – проста упаковка — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.158.

[18] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.179.

[19] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.232.

[20] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1043.

[21] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1322.

[22] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1255.

[23] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1731.

[24] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1732.

[25] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1736.

[26] Звіт Групи експертів, Австралія – проста упаковка тютюнових виробів, п. 7.1748.

[27] Звіт групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1742.

[28] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1744.

[29] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1745.

[30] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1765.

[31] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1774.

[32] Ibid.

[33] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1775.

[34] Звіт групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1778.

[35] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1785.

[36] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1791.

[37] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1794.

[38] Ibid.

[39] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1830.

[40] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1857.

[41] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1908.

[42] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1912.

[43] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1916.

[44] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1988.

[45] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1930.

[46] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1955.

[47] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1995.

[48] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.1980.

[49] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2050.

[50] Доступ за посиланням: http://www.wipo.int/sme/en/ip_business/marks/well_known_marks.htm

[51] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2054.

[52] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2155.

[53] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2108.

[54] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2109.

[55] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2130.

[56] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2132.

[57] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2156.

[58] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2597.

[59] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2245.

[60] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2507.

[61] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2564.

[62] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2586.

[63] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2601.

[64] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2663.

[65] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2698.

[66] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2699.

[67] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2721.

[68] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2722.

[69] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2799.

[70] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2861.

[71] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, пп. 7.2807, 7.2869.

[72] Звіт Групи експертів, Австралія – просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2854.

[73] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2832.

[74] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2833.

[75] Звіт Групи експертів, Австралія – просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2836.

[76] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2852.

[77] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2867.

[78] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2868.

[79] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2874.

[80] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2956.

[81] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2948.

[82] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2956.

[83] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2957.

[84] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2972.

[85] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2962.

[86] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.2990.

[87] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.3028.

[88] Звіт Групи експертів, Австралія — просте пакування тютюнових виробів, п. 7.3042.