Багато запитань, але є і позитив. Рада ухвалила за основу проєкт нового Цивільного кодексу. Що про нього варто знати бізнесу?

Верховна Рада ухвалила в першому читанні найбільшу реформу цивільного права за десятиліття – проєкт нового Цивільного кодексу. Для бізнесу це означає нові ризики: від розмитого поняття доброзвичайності до позасудового оскарження договорів. Партнер юридичної фірми Sayenko Kharenko Олексій Колток розбирає ключові нововведення і пояснює, де реформа допомагає, а де створює невизначеність

Наприкінці квітня Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт нового Цивільного кодексу. Він отримав чимало критики, а на сайті президента петиція з вимогою не ухвалювати закон остаточно зібрала необхідні для розгляду 25 000 підписів менш ніж за добу.

Автори петиції, зокрема, критикують зміни, які передбачає новий Цивільний кодекс у подружніх стосунках, наголошують на корупційних ризиках та порушенні міжнародних зобовʼязань України.

Також документ оновлює регулювання майже всіх ключових сфер бізнесу: договорів, власності, управління бізнесом, відповідальності. Розберемо основні нововведення, які варто знати бізнесу.

Доброзвичайність

Новий ЦК вводить поняття доброзвичайності – загальновизнаних уявлень про належну поведінку.

Це наскрізний елемент усього кодексу – зміст договору, мета і спосіб виконання зобовʼязання не можуть суперечити доброзвичайності. Якщо договір порушує доброзвичайність, він може бути визнаний судом недійсним.

Коли спори за цими нормами перейдуть у судову площину, юристам доведеться доводити в суді не лише відповідність договору закону, але й те, що він відповідає нормам моралі. Відсутність чітких критеріїв для цього робить результат вирішення спору непрогнозованим.

Чи відповідає моралі нарахування значних процентів, встановлення обтяжливих обовʼязків для контрагента, застосування надмірних штрафних санкцій тощо? Усе це може бути предметом судового розгляду в контексті доброзвичайності.

Мета законодавця – щоб поведінка узгоджувалася з етикою та нормами моралі. Втім, закон має містити чіткі межі дозволеного, а не переносити всі питання в категорію субʼєктивних оцінок.

Переддоговірна відповідальність

Проєкт встановлює обовʼязок сторін діяти добросовісно ще на етапі переговорів.

Недобросовісними діями є вступ у переговори без наміру укласти договір, затягування переговорів, надання неправдивої інформації, порушення конфіденційності та пропозиція укласти договір на вочевидь невигідних умовах для іншої сторони.

За такі дії сторону можуть зобовʼязати відшкодувати збитки. Якщо точний розмір збитків достовірно встановити неможливо, суд може присудити компенсацію. Важливо: якщо сторона без обґрунтованих причин припиняє переговори після досягнення домовленості, її вина презюмується. Це означає, що у разі спору саме ця сторона зобов’язана буде доводити свою невинуватість.

На це важливо звернути увагу, якщо для укладення договору компанія висуває специфічні вимоги до потенційного контрагента. Наприклад, це може бути адаптація приміщення для майбутньої оренди, впровадження стандартів виробництва, закупівля обладнання, найм персоналу тощо. Якщо після цього переговори необґрунтовано припиняються, може постати питання про компенсацію понесених затрат.

Реєстрація та її значення для добросовісного набуття активів

На практиці часто трапляються випадки, коли під час судового спору майно продається іншій, третій особі. У такому разі новий власник займає позицію, що він є добросовісним набувачем, оскільки він не знав і не міг знати про неможливість відчуження.

Проєкт нового ЦК передбачає можливість вносити до державних реєстрів застереження про судові справи, інші провадження та конкуруючі права, що має інформувати третіх осіб про ризики оскарження.

Якщо до реєстру внесено таке застереження, а актив після цього відчужено іншій особі, набувач не зможе посилатися на свою добросовісність у разі пред’явлення до нього позову про витребування майна.

Позасудове оскарження договорів

Одним із найчутливіших нововведень може стати позасудове оспорювання договорів, укладених із порушенням вільного волевиявлення сторони (крім договорів зі споживачами). Наприклад, може йтися про договори, укладені під впливом тиску, обману, помилки або ж із перевищенням повноважень представника.

За наявності таких підстав зацікавлена сторона може надіслати письмову заяву про недійсність договору. Договір вважатиметься недійсним, якщо інша сторона письмово не заперечить проти недійсності або не звернеться до суду з позовом про визнання договору дійсним.

Для бізнесу це істотний операційний ризик, оскільки дійсність договору ставиться в залежність від роботи пошти, внутрішнього документообігу, коректної та своєчасної реакції на повідомлення. У конфліктних ситуаціях можна очікувати використання цих положень як інструменту зловживань.

Альтернативні та факультативні зобовʼязання

Законопроєкт окремо врегульовує альтернативні та факультативні зобов’язання, що може бути корисним для структурування складних комерційних домовленостей.

В альтернативному зобов’язанні сторони одразу передбачають кілька можливих варіантів виконання, з яких має бути виконаний один. Наприклад, поставка комплектуючих від різних виробників.

У факультативному зобов’язанні сторони визначають основний предмет виконання, але боржник має право замінити його іншим. Наприклад, орендар має відновити приміщення або сплатити погоджену компенсацію.

Тлумачення договорів

На рівні закону закріплюється правило, що умови договору, які є незрозумілими, підлягають тлумаченню проти сторони, яка їх запропонувала. Сумніви у договорах зі споживачами мають тлумачитися на їхню користь. Умови зобовʼязання мають тлумачитися на користь слабшої сторони. 

Під час визначення слабшої сторони враховують, зокрема, нерівність переговорних позицій, відсутність спеціальних знань, економічну залежність, інформаційну асиметрію. 

Таке може бути не лише у сегменті B2C. Наприклад, при реструктуризації боргу юрособи також може йтися про нерівність переговорних позицій та економічну залежність боржника від кредитора, а при укладенні договорів страхування – про відсутність спеціальних знань або ж інформаційну асиметрію. 

Тому бізнесу слід буде переглянути договори на предмет чіткості та недвозначності положень.

Оскарження договорів

Якщо боржник уклав договір всупереч інтересам кредитора, його може бути визнано недійсним. Критеріїв недійсності при цьому проєкт нового ЦК не містить. Загалом це може ставити під сумнів фактично будь-які договори, які укладатимуться компаніями, що мають кредиторську заборгованість.

Водночас позитивним є намір обмежити практику оскарження договорів із суто формальних підстав. Якщо сторона знала про підстави недійсності, але отримала вигоду за договором або своєю поведінкою підтвердила його юридичну силу, вона не зможе згодом вимагати визнання договору недійсним.

Відповідальність учасників та бенефіціарів

Проєкт визначає ситуації, коли учасники (акціонери) або інші особи, які вирішально впливають на діяльність юрособи, можуть відповідати за її зобов’язаннями.

Йдеться про випадки, коли вони використовували свій вплив на компанію для завдання шкоди кредиторам, умисного доведення компанії до неплатоспроможності або фактично використовували компанію як alter ego її контролера.

Добросовісний учасник (акціонер) юридичної особи, який не був обізнаний про такі дії, що спричинили шкоду, і не мав можливості на них вплинути, відповідальності не нестиме.

Відповідальність за професійні поради

Проєкт вводить відповідальність за недобросовісні консультації та поради.

Особа, яка професійно надає послуги щодо інвестицій, прав та обов’язків, майна, послуг чи ведення бізнесу, повинна діяти добросовісно, компетентно та обачно.

Якщо клієнт поклався на недобросовісну, недостовірну, неповну або оманливу консультацію і зазнав шкоди, така шкода може підлягати відшкодуванню.

Астрент (судова неустойка)

Суд може встановити фіксовану суму, яку боржник сплачуватиме на користь кредитора за кожен день, тиждень чи інший період невиконання судового рішення або ж за кожен факт порушення.

Астрент застосовуватиметься лише до негрошових зобов’язань. Наприклад, коли боржник має передати документи, припинити порушення, виконати договірний обов’язок, забезпечити доступ до приміщення або усунути перешкоди.

Це одна з найбільш практичних і позитивних ініціатив, оскільки наразі ефективні інструменти виконання таких рішень майже відсутні.

Висновок

Частина запропонованих ініціатив справді може бути корисною для бізнесу. Водночас відкритим залишається питання, чи виправдана для їх впровадження настільки масштабна реформа, яка нівелює багаторічні практичні напрацювання. Виправданішим у поточних умовах було б поступове впровадження подібних змін.