Хто і як може отримати допомогу по частковому безробіттю на період карантину

Що таке часткове безробіття

Поняття та критерії часткового безробіття визначені у Законі України «Про зайнятість населення» (Закон про зайнятість). Часткове безробіття – це вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції з причин економічного, технологічного і структурного характеру без припинення трудових відносин.

Поняття часткового безробіття є важливим у зв’язку з тим, що воно дає право працівникам, а у випадку карантину – і фізичним особам – підприємцям, отримувати допомогу по частковому безробіттю.

Механізм надання допомоги по частковому безробіттю передбачає перерахування відповідним територіальним центром зайнятості (за місцем реєстрації платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) коштів роботодавцю, який за рахунок цих коштів здійснює виплату допомоги своїм працівникам.

Загальні правила отримання допомоги по частковому безробіттю

Часткове безробіття визначається наступними ознаками:

• зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці (структурний підрозділ підприємства, у якому здійснюється виробництво певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць. Невідворотний та тимчасовий характер зупинення (скорочення) виробництва виникає у зв’язку з: фінансовою або економічною кризою, економічною блокадою, аварією, пожежею, масовими заворушеннями, терористичним актом, війною, стихійним лихом (землетрусом, буревієм, повінню, смерчем тощо), закриттям морських проток, що трапляється на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження; забороною експорту (імпорту), валютними обмеженнями, прийнятими органами державної влади; забороною органами державної влади використовувати матеріали, сировину, комплектуючі, що застосовувались у цьому виробництві; іншими непередбачуваними та непереборними подіями, що відбуваються незалежно від волі та бажання підприємства і призводять до зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу;
• зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників є вимушеним, через те, що вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборного органу профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними;
• зупинення (скорочення) виробництва на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (Карантин).

 Не є частковим безробіттям:

• зупинення (скорочення) виробництва, яке носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;
• коли є можливість працевлаштування (тимчасового переведення) працівників на період зупинення (скорочення) виробництва на інших дільницях, у цехах;
• якщо працівник:
• письмово відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу на підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
• працює на цьому підприємстві за сумісництвом;
• проходить на підприємстві альтернативну (невійськову) службу;
• залучений до профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків, передбачених статтею 7¹Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У перших двох випадках, допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центру зайнятості за зверненням роботодавця у порядку, встановленому наказом Міністерства соціальної політики України № 103 від 07.03.2013 р., з першого дня скорочення тривалості робочого часу, але не більше 180 календарних днів протягом року, та виплачується тим працівникам, (і) за яких протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, у якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, сплачено ЄСВ, та (іі) у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 % і більше на місяць.

Розмір допомоги по частковому безробіттю встановлюється із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) відповідного працівника, однак фактичний розмір допомоги визначається, виходячи із фінансових можливостей Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України (ФССУ) і не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом (зараз 2270 гривень).

 Допомога по частковому безробіттю на період Карантину

Загальні умови та правила надання допомоги по частковому безробіттю на період Карантину  регулюються окремою статтею Закону про зайнятість, що була додана у квітні 2020 року і вже зазнала деяких змін. Необхідно зазначити, що ця стаття розрахована на різні випадки зупинення (скорочення) виробництва як через Карантин, так і надзвичайні ситуації.

Порядок надання допомоги по частковому безробіттю на період Карантину  у зв’язку з боротьбою із поширенням COVID-19, її розмір, строки надання, а також порядок повернення коштів, спрямованих на фінансування такої допомоги, визначаються постановою Кабінету Міністрів України №306 від 22.04.2020 р. (Порядок 306).

Виплата допомоги по частковому безробіттю на період дії Карантину здійснюється з першого дня скорочення тривалості робочого часу в межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше строку, визначеного порядком надання допомоги по частковому безробіттю на період Карантину (відповідно до Порядку 306 – не більше 30 календарних днів).

Розмір допомоги по частковому безробіттю на період Карантину встановлюється:

• працівникам – за кожну годину, на яку працівникові скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної його ставки (окладу);
• фізичній особі – підприємцю, яка підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує ЄСВ, – із розрахунку двох третин бази нарахування ЄСВ (виходячи із середнього розміру місячної бази нарахування ЄСВ за рік, що передує року звернення);
• фізичній особі – підприємцю, яка підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує ЄСВ, в якої відсутня база нарахування ЄСВ за рік, що передує року звернення – з розрахунку 2/3 від середнього розміру місячної бази нарахування ЄСВ за 6 місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, та з яких фізична особа – підприємець сплачувала ЄСВ;
• фізичній особі – підприємцю, яка підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та звільнена у встановленому законом порядку від сплати ЄСВ, – з розрахунку 2/3 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, однак розмір допомоги у будь-якому випадку не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (зараз 6000 гривень).

Хто може отримати допомогу по частковому безробіттю на період Карантину

Допомога по частковому безробіттю на період Карантину надається:

• працівникам роботодавців із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва (в тому числі фізичних осіб-підприємців). При цьому право на допомогу по частковому безробіттю на період дії Карантину мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини;
• фізичним-особам підприємцям, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачують ЄСВ;
• у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів, передбачених Карантином, та
• сплати роботодавцем або фізичною особою – підприємцем, яка підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачує ЄСВ протягом 6 місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності.

Нагадаємо, що критерії суб’єктів малого та середнього підприємництва визначені у Господарському кодексі України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
• юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Роботодавець або фізична особа – підприємець, яка підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує ЄСВ, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період Карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.

Порядок отримання

Для отримання допомоги по частковому безробіттю на період Карантину роботодавець або фізична особа – підприємець звертається до центру зайнятості за місцем реєстрації як платника ЄСВ та подає такі документи:

• заява у довільній формі. Роботодавець також подає до заяви засвідчені роботодавцем копії підтвердних документів щодо середньої кількості працівників та доходу роботодавця за календарний рік, що передує року звернення;
• копія наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності (засвідчена роботодавцем/фізичною особою – підприємцем);
• відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта), в яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно із статтею 47¹Закону України “Про зайнятість населення”, за встановленою формою. Фізична особа – підприємець подає відомості щодо себе за встановленою формою;
• довідка про сплату ЄСВ за останні 6 місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України або податкових органів (крім фізичних осіб – підприємців, які звільнені від сплати ЄСВ).

Форми документів містяться у Порядку 306.

Умови повернення

Кошти, отримані для виплати допомоги по частковому безробіттю на період Карантину, повертаються  у  повному обсязі до ФССУ у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога, тобто розірвання з такими особами трудового договору з таких підстав:

• зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутстваабо перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників  (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця);
• угода сторін;
• на вимогу працівника якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умовиколективного чи трудового договору, протягом 6 місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, – протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги.