ESG в регулюванні Європейського Союзу

Чому українському бізнесу варто враховувати європейське регулювання

Після аналізу концепції ESG та регулювання ESG в Україні варто дослідити acquis ЄС у сфері ESG. Це обумовлено в першу чергу євроінтеграційними прагненнями України. Втім, ще більш актуальною причиною є зв’язки українського бізнесу з європейськими партнерами, що зобов’язані дотримуватися вимог ESG-регулювання в ЄС. Тому вони потребують від українських партнерів надання ESG-даних, дотримання ESG-принципів, виконання ESG-вимог. Адже ЄС впроваджує ESG-вимоги, що поширюються на підприємства з третіх країн, якщо вони здійснюють діяльність у ЄС або мають бізнес-зв’язки з компаніями ЄС.

Для належного управління ризиками українським компаніям варто враховувати вимоги європейського законодавства, адже недотримання цих норм може обмежити доступ до участі в міжнародних проєктах та фінансуванні, застосування штрафних санкцій та загалом втрату партнерів і виключення з ланцюжків постачання.

Ключове регулювання ESG в ЄС

Як і в українському законодавстві, положення європейських політик розрізнене по напрямах, регулюючи окремо специфічні питання екологічної, соціальної та управлінської складових ESG-концепції.

Втім, вектор розвитку нормативного регулювання в ЄС сфокусований на необхідності враховувати E-, S- та G-фактори, що впливають на діяльність бізнесу та вплив бізнесу на ці фактори (принцип подвійної матеріальності). Тому нормативна база, присвячена комплексній концепції ESG, варта окремої уваги.

Аналіз концепції ESG в європейському регуляторному полі неможливий без ознайомлення та врахування ключових концептуальних актів. До них належать EU Green Deal, European Climate Law та законодавчий пакет “Fit for 55”, Greenwashing Directive та пропозиції щодо Green Claims Directive, CBAM. Ці акти мають глобальну мету забезпечити сталий розвиток Союзу, його учасників та партнерів. Вони спрямовані на досягнення поставлених цілей з декарбонізації, та визначають напрями подальшого розвитку політики та регулювання в ЄС.

Однак, у цій публікації доцільно зосередитися на регулюванні, що є загальним для європейських компаній та стосується також їхніх іноземних партнерів, а саме:

• Регламент 2019/2088 від 27 листопада 2019 щодо розкриття інформації, пов’язаної зі сталим розвитком у секторі фінансових послуг (SFDR)

Цей Регламент започатковує визначення «факторів сталості» – що є екологічними, соціальними, трудовими питаннями, дотриманням прав людини, боротьбою з корупцією та хабарництвом. Крім того, Регламент врегульовує принцип «не заподіяння значної шкоди».

Розповсюджується на: учасників фінансового ринку та фінансових консультантів ЄС, а також на відповідних суб’єктів із третіх країн, що здійснюють діяльність у ЄС, оскільки європейське законодавство допускає таку можливість для іноземних учасників фінансового ринку.

Вимагає оприлюднення інформації: про інтеграцію ризиків сталого розвитку в діяльність компаній фінансового сектору та вплив інвестиційних продуктів на «фактори сталості».

• Регламент 2020/852 від 18 червня 2020 про встановлення засад сприяння сталому інвестуванню (Таксономія ЄС сталих видів діяльності)

Цей Регламент встановлює критерії для визначення екологічно сталої господарської діяльності з метою встановлення ступеня екологічної сталості інвестицій. Це надає можливість фінансовим та нефінансовим компаніям використовувати спільну термінологію та підходи для економічної діяльності, яку можна вважати екологічно сталою.

Розповсюджується на: (і) заходи, що встановлюють вимоги до учасників фінансового ринку або емітентів щодо фінансових продуктів або корпоративних облігацій, які пропонуються як екологічно стійкі; (іі) учасників фінансового ринку, які надають фінансові продукти; (ііі) підприємства, що зобов’язані публікувати нефінансову звітність.

Визначає критерії, за якими до екологічно сталої діяльності належить діяльність, що:

• сприяє адаптації до змін клімату та пом’якшенню їхніх наслідків; сталому використанню і захисту водних, морських ресурсів; переходу до циркулярної економіки; запобіганню та контролю забруднення, захисту і відновлення біорізноманіття та екосистем (принаймні одній із цілей);
• не завдає значної шкоди жодній із вказаних екологічних цілей;
• здійснюється з дотриманням гарантій (щодо захисту прав людини, працівників та ін.); та
• узгоджується з технічними скринінговими критеріями Єврокомісії на відповідність екологічним цілям.

Для імплементації Таксономії прийнято Делеговані Регламенти:

• 2021/2139 від 4 червня 2021 року щодо технічних критеріїв скринінгу у сфері пом’якшення наслідків зміни клімату або адаптації до зміни клімату,
• 2021/2178 від 6 липня 2021 року щодо розкриття інформації,
• 2023/2486 від 27 червня 2023 року щодо технічних критеріїв скринінгу у сфері сталого використання та захисту водних і морських ресурсів, переходу до циркулярної економіки, запобігання та контролю забруднення, захисту та відновлення біорізноманіття та екосистем.

Навколо питання, чи розповсюджується Таксономія ЄС на компанії з третіх країн, точаться дискусії. Варто зазначити, що в Регламенті відсутня пряма вимога, яка зобов’язує суб’єктів із третіх країн застосовувати у своїй діяльності його положення. Втім, Регламент є доповнюючим документом до SFDR, який може застосовуватися до суб’єктів з-поза меж ЄС. Він також застосовується в комплексі з іншими нормативними вимогами у сфері регулювання сталого розвитку та ESG. Тому компаніям, що мають зв’язки з ринками ЄС, варто враховувати потенційну можливість його застосування до суб’єктів із третіх країн.

• Директива 2022/2464 від 14 грудня 2022 року про корпоративну звітність зі сталого розвитку (CSRD)

Директива вносить суттєві доповнення до загальних правил фінансового та управлінського звітування (Директива 2013/34/ЄС від 26 червня 2013 року) щодо правил сталого звітування, а також визначає, коли для різних категорій підприємств набирає чинності вимога про стале звітування.

Розповсюджується на: (i) великі; (ii) малі та середні підприємства (крім мікропідприємств), цінні папери яких допущені до торгівлі на регульованих ринках капіталу.

Такі підприємства мають включати до звіту про управління в окремому розділі інформацію про (і) їхній вплив на сферу сталого розвитку та (іі) вплив сфери сталого розвитку на підприємство (принцип подвійної матеріальності). Показово, що до звітної інформації необхідно включати показники скорочення викидів парникових газів до 2030 та 2050 років та опис досягнутого прогресу. Звіт має включати інформацію як про власні операції компанії, так і про її ланцюжок створення вартості (value chain), ділові відносини та ланцюжок постачання (supply chain) компанії.

Вимоги щодо сталого звітування розповсюджуються на компанії з третіх країн (в т.ч. в Україні), у разі, якщо підприємство (група) кожен рік за останні два фінансові роки поспіль генерувало в ЄС чистий оборот (дохід) понад 150 мільйонів євро, та якщо таке підприємство (група) має в ЄС:

• дочірні підприємства, що належать до великих підприємств або середніх/малих підприємств, цінні папери яких допущені до торгівлі на регульованих ринках ЄС,
• філії (мережі) із чистим оборотом в ЄС за попередній фінансовий рік більше 40 мільйонів євро.

Вимоги Директиви щодо звітності зі сталого розвитку набирають чинності етапно, для підприємств із третіх країн – у 2029 році з інформацією за 2028 фінансовий рік.

Звітування здійснюється згідно з Європейськими стандартами звітності зі сталого розвитку (ESRS, перший пакет Єврокомісія прийняла у 2023 році). До 30 червня 2026 року Єврокомісія має ухвалити делегований акт, що передбачатиме стандарти для підприємств із третіх країн.

CSRD також зобов’язує підприємства з третіх країн готувати звітність зі сталого розвитку, якщо їхні цінні папери допущені до торгівлі на регульованому ринку ЄС (Директива 2004/109/ЄC від 15 грудня 2004 року).

Детальні роз’яснення щодо інтерпретації положень CSRD містяться в Повідомленні Єврокомісії.

• Директива 2024/1760 від 13 червня 2024 року про комплексну перевірку корпоративної стійкості (CSDDD)

Директива встановлює обов’язок для великих компаній запроваджувати процедури комплексної перевірки впливу, який ця компанія здійснює, на довкілля (E-компонент) та соціальну сферу (S-компонент). Показово, що сфера управління (G-компонент) у тексті Директиви не використовується, втім згадується в преамбулі з точки зору необхідності врахування негативного впливу корупції та хабарництва на належну організацію процесів щодо E- та S-компонентів.

Регулює: (і) обов’язки компанії щодо належної обачності, якщо негативні наслідки для прав людини/навколишнього середовища виникають/можуть виникнути через діяльність такої компанії, її дочірніх підприємств, ділових партнерів; (іі) відповідальність за порушення цих обов’язків; та (ііі) обов’язок компаній прийняти та ввести в дію перехідний план із пом’якшення наслідків зміни клімату, що має забезпечити сумісність діяльності компанії із вектором переходу до сталої економіки та обмеженням глобального потепління на рівні 1,5 °С.

Розповсюджується на:

• компанії, створені за законодавством ЄС:
  • якщо кількість працівників перевищує 1 тис., а глобальний чистий оборот за останній фінансовий рік перевищує 450 мільйонів євро або кінцева материнська компанія групи, що сукупно досягла вказаних критеріїв;
  • компанії з чистим глобальним оборотом за останній фінансовий рік понад 80 мільйонів євро, що уклали франчайзингові/ліцензійні угоди в ЄС з незалежними компаніями в обмін на роялті, понад 22,5 мільйонів євро або кінцева материнська компанія групи, що підпадає під вказані критерії;

• компанії, створені за законодавством третіх країн, зокрема й українські (прив’язка здійснюється до показників передостаннього фінансового року):
  • із чистим оборотом у ЄС понад 450 мільйонів євро або кінцева материнська компанія групи, що сукупно досягла цього показника;
  • компанії з чистим оборотом у ЄС понад 80 мільйонів євро, що уклали франчайзингові/ліцензійні угоди в ЄС із незалежними компаніями в обмін на роялті понад 22,5 мільйонів євро в ЄС або кінцева материнська компанія групи з аналогічними показниками.

Компанії ЄС та з третіх країн мають демонструвати вказані ідентифікуючі критерії протягом двох послідовних фінансових років, що є релевантними для відповідної компанії. В іншому випадку – вимоги Директиви не застосовуються;

• опосередковано – на інші компанії, що прямо не підпадають під вказані критерії, однак є частиною ланцюжка діяльності врегульованої компанії (постачальники сировини або необхідних послуг, бізнес партнери, що здійснюють транспортування, зберігання, розповсюдження продукції, виробленої компанією з периметру Директиви). Якщо опосередковано залученими бізнес партнером є мікро-, мале або середнє підприємство, Директива передбачає допоміжні заходи та інструменти, які врегульована компанія має вжити/застосувати для таких партнерів.

Тож Директива стосується українських: (і) компаній, що здійснюють діяльність у ЄС та підпадають під ідентифікуючі критерії і вони зобов’язані дотримуватися вимог Директиви та відповідного національного законодавства країни-члена ЄС; (іі) компаній, що перебувають в ланцюжку активності врегульованої компанії ЄС або з третіх країн і до них врегульована компанія застосовує заходи, необхідні для комплаєнсу з вимогами Директиви, інакше таке партнерство має бути припинене.

Директива запроваджується поетапно: 1) компанії з персоналом більше 3 тисяч та глобальним чистим оборотом більше 900 мільйонів євро – протягом 2026 – 2028 років; 2) усі компанії з периметру Директиви – з 2029 року і 2030 рік – перший фінансовий рік, щодо якого має публікуватися щорічне повідомлення (звіт) з питань, охоплених Директивою.

Ключовий обов’язок компаній із периметру дії Директиви полягає в належній перевірці впливу діяльності на права людини та довкілля, та вимагає:

• інтегрувати комплексну перевірку цих питань у корпоративні політики та системи управління ризиками;
• виявляти та оцінювати фактичні/потенційні негативні впливи та пріоритезувати їх;
• запобігати/пом’якшувати потенційні негативні впливи, припиняти фактичні негативні впливи та мінімізувати їхні масштаби;
• компенсувати фактичні негативні впливи;
• взаємодіяти на різних етапах процесу із зацікавленими сторонами;
• створювати та підтримувати механізм повідомлення та процедуру розгляду скарг;
• моніторити ефективність політики та заходів належної обачності;
• публічно інформувати про комплексну перевірку корпоративної стійкості.

Директива передбачає штрафи за порушення. Їх встановлюють країни-члени ЄС під час транспонування Директиви. Максимальний рівень штрафу має бути не менше 5% чистого глобального обороту компанії за фінансовий рік.

• Регламент 2024/3005 від 27 листопада 2024 р. щодо прозорості та доброчесності діяльності з рейтингування за критеріями ESG

Вимоги цього Регламенту варто також враховувати, оскільки ESG-рейтинги відіграють важливу роль на ринках капіталу й інвестори, позичальники та емітенти використовують ESG-рейтинги в прийнятті обґрунтованих рішень щодо сталого інвестування та фінансування.

Регламент регулює випуск, розповсюдження та публікацію ESG-рейтингів, не маючи на меті регулювати їхнє використання, тому, Регламент запроваджує загальний регуляторний підхід для вдосконалення цілісності, прозорості, порівнянності, відповідальності, надійності, належного управління та незалежності в діяльності з ESG-рейтингування, тим самим, сприяючи прозорості та якості ESG-рейтингів та сталого фінансування в ЄС.

Розповсюджується на: провайдерів ESG-рейтингу ЄС та на провайдерів, заснованих поза межами ЄС. Навіть якщо провайдери ESG-рейтингу засновані за межами ЄС, вони вважаються такими, що здійснюють свою діяльність на території ЄС, а тому підпадають під регулювання цього Регламенту, якщо вони випускають та розповсюджують ESG-рейтинги за підпискою або згідно з іншими договірними відносинами серед регульованих фінансових установ ЄС, підприємств, інституцій, органів, офісів та агенцій ЄС, органів влади держав-членів ЄС.

ESG-рейтинг – це висновок/оцінка профілю/характеристик об’єкта рейтингування стосовно екологічних, соціальних або управлінських факторів, щодо вразливості об’єкта рейтингування до ESG-ризиків або його впливу на ESG-фактори.

Об’єктом рейтингування може бути юридична особа або фінансовий інструмент/фінансовий продукт, орган влади/особа публічного права, які прямо чи опосередковано оцінюються в ESG-рейтингу.

Для провайдерів ЄС передбачені процедура авторизації в Європейському управлінні із цінних паперів та ринків (ESMA), для іноземних – через дотримання одного з режимів (і) еквівалентності, (іі) схвалення; (ііі) визнання.

Ініціативи щодо спрощення регуляторних вимог у сфері сталого розвитку (Sustainability Omnibus)

26 лютого 2025 року Єврокомісія опублікувала ініціативи з полегшення регуляторного навантаження, що стосуватиметься, зокрема, CSRD та CSDDD, а також Таксономії ЄС.

Очікується, що ключові зміни стосуватимуться зменшення на 80% кількості компаній, що звітують із питань сталого розвитку (обов’язок потенційно не буде розповсюджуватися на великі підприємства із чисельністю працівників до 1 тис., а також на малі та середні підприємства, що котируються на біржі); перегляду першого пакету стандартів звітування (ESRS); відтермінування звітування за CSRD та CSDDD, спрощення вимог до належної перевірки щодо CSDDD.

Перші пропозиції щодо відтермінування вимог зі звітування щодо CSRD та CSDDD вже прийняті в Директиві 2025/794 від 14 квітня 2025 року.

Висновки

Європейське ESG-законодавство врегульовує діяльність компаній в ЄС, а також має вплив на компанії поза своїми кордонами. В контексті бізнес-розвитку, а також в рамках євроінтеграційного вектора України, критично важливим є адаптація і держави, і бізнесу до європейських регуляторних вимог у сфері ESG-регулювання.

Хоча поточний тренд на спрощення адміністративного навантаження у сфері сталого розвитку може створювати враження, що ESG-регулювання втратить свою актуальність, втім, ми вбачаємо в цих змінах прагнення знайти баланс між встановленими цілями у сфері довкілля і клімату, соціального й корпоративного розвитку, з одного боку, і зваженими регуляторними вимогами, що є виправдано необхідними для досягнення цих цілей, з іншого боку.

У разі виникнення додаткових запитань звертайтеся, будь ласка, до експертів Sayenko Kharenko.

Інформація, що міститься в цьому документі, призначена виключно для інформаційних цілей, не є юридичним або іншим професійним висновком і не може замінити конкретний професійний висновок з урахуванням конкретних обставин.