Колаборація брендів: використання назви видання друкованого ЗМІ

Колаборація – це створення спільного продукту через об’єднання зусиль кількох брендів. Тепер ця тенденція актуальна у світі моди, коли один бренд запрошує інший “зірковий” бренд для створення нової колекції свого продукту, зазвичай у вельми лімітованій кількості, маючи на меті отримати прибуток за рахунок синергії брендів.

Сьогодні набуває поширення така взаємодія двох (іноді більше) окремих правовласників із різних сфер бізнесу, які творчо поєднують свої бренди з метою створення нової продукції та відповідно очікують підвищення попиту на неї. Оскільки законодавство України не містить правових конструкцій із готовими відповідями, подібну співпрацю брендів варто досліджувати окремо в кожному випадку.

Важливі питання

На практиці ми мали справу з такою юридичною задачею: як реалізувати та закріпити домовленість двох брендів, щоб зрештою розмістити назву видання друкованого ЗМІ (журналу для чоловіків) на святковій упаковці товарів для чоловіків. Передбачалося, що виробник товарів для чоловіків отримує право на виготовлення упаковки з розміщенням логотипу журналу. З боку представників журналу було надано свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, у якому зазначено його назву.

Відповідно до фабули цієї задачі та для зручності окреслимо наведені два суб’єкти та їхні дві ключові ролі такими дефініціями – Виробник та Журнал, де Виробник – це та сторона, яка буде безпосередньо виготовляти новий продукт із використанням логотипу Журналу.

Утім спочатку сторонам потрібно отримати відповіді на важливі питання. По-перше, чи буде передано права на використання якогось об’єкта права інтелектуальної власності? Якщо так, то якого, які умови передання тощо? По-друге, яка комерційна складова цієї колаборації? На платній чи безоплатній основі передбачається передання Журналом об’єкта права інтелектуальної власності Виробнику? Або, можливо, умови співпраці передбачають спонсорство Журналом виробництва продукції з некомерційною метою (цей варіант у межах статті не розглядатимемо)?
Та, по-третє, хто буде це робити? Хто створює, виробляє, рекламує та реалізовує готовий продукт? Виробник, дві сторони, залучене агентство чи третя сторона?

Яка мета участі Журналу в цій колаборації? Це підтримка нового продукту, який має ту саму філософію чи цінності, що й Журнал? Або це екстрадохід від неосновної діяльності? На цьому етапі важливо зрозуміти: це проект комерційний (отримання роялті за передання об’єкта права інтелектуальної власності; отримання доходу від продажу продукції, що буде створена в результаті колаборації) чи некомерційний?

Для цілей цього дослідження виходимо з того, що це комерційний проект, відповідно до якого Виробник виробляє, рекламує та реалізує новий готовий продукт.

Статус назви видання друкованого ЗМІ

Необхідно проаналізувати “назву друкованого видання” як об’єкт правовідносин; з’ясувати, чи належить цей об’єкт до об’єктів права інтелектуальної власності та відповідно можливості передання його у використання третій особі.

Законом України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” визначено, що друкованими ЗМІ (пресою) в Україні є періодичні й такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Законом установлено порядок державної реєстрації ЗМІ.

Звертають на себе увагу підстави для відмови в державній реєстрації друкованого ЗМІ. А саме,відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”відмова в державній реєстрації друкованого ЗМІ можлива серед іншого, якщо реєструючий орган раніше видав свідоцтво друкованому засобу масової інформації з тією ж назвою, за винятком видань, що виходять різними мовами. Тобто закон не передбачає та не вимагає, щоб назву видання було підтверджено попереднім набуттям заявниками інших прав інтелектуальної власності на назву (знак для товарів і послуг, об’єкт авторського права), не вимагає й наявності та тотожності з комерційним найменуванням (якщо заявник – юридична особа).

Назву видання зазначають у свідоцтві про державну реєстрацію друкованого ЗМІ. Як випливає з положень ст. 11 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, його функціональне призначення – це підстава передання журналу на друк.

Назву видання ЗМІ Цивільним кодексом України не визначено як об’єкт права інтелектуальної власності (ст. 420), а проведений вище аналіз положень Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” свідчить, що назва видання не тотожна комерційному найменуванню (хоча в контексті цієї статті це не має значення, оскільки згідно зі ст. 490 ЦК України право на використання комерційного найменування не може бути передано третім особам).

Дійсно, перелік об’єктів права інтелектуальної власності, наданий у ст. 420 ЦК України, невичерпний. Об’єктом права інтелектуальної власності може бути лише нематеріальний об’єкт, тобто результат інтелектуальної творчої праці. Проте не кожен результат творчої діяльності є об’єктом права інтелектуальної власності, а лише той, який відповідає вимогам ЦК України та законів України про інтелектуальну власність.

Тобто, оскільки назва друкованого видання не є об’єктом права інтелектуальної власності, а власник друкованого видання не є суб’єктом права інтелектуальної власності в розумінні ст. 421 ЦК України, то немає й правової можливості для передання права на його використання третій особі.

Торгова марка є

Якщо на момент колаборації назва видання отримала належну правову охорону й охороняється свідоцтвом на знак для товарів і послуг, договірним способом передання права на використання торгової марки буде укладення ліцензійного договору про надання Журналом Виробнику невиключної ліцензії (дозволу) на використання такої торгової марки. У ч. 3 ст. 1109 ЦК України наведено перелік умов ліцензійного договору. І хоч їх не визначено істотними, але з урахуванням диспозитивності положень щодо території та строку потрібно вважати, що істотною умовою ліцензійного договору є перелік прав, які надаються за ліцензійним договором.

Отже, найважливішим питанням буде визначення способів використання торгової марки. Так, відповідно до ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” для цілей колаборації Журнал може дозволити Виробнику використовувати торгову марку в такі способи: (і) нанесення на упаковку, етикетку продукції, продукцію (що релевантно); (іі) використання під час рекламної кампанії з просування продукції; (ііі) зберігання продукції задля пропонування для продажу, власне пропонування для продажу, продаж.

Додатково рекомендуємо сторонам досягти згоди щодо інших важливих питань, а саме, визначити граничну кількість продукції, яку дозволено виробляти в рамках колаборації (по кожній партії); строк виготовлення та реалізації продукції на визначеній території; погодити фінальну форму/вигляд продукції (саме зображення можна навести як невід’ємну частину ліцензійного договору у формі додатка).

Щодо відплатності договору, то згідно з п. 5 ст. 626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. А використання результату інтелектуальної діяльності за загальним правилом відбувається на платній основі. Проте судова практика неодноразово підтверджувала, що не заборонено надання безоплатного дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності, тому визначення розміру винагороди або її відсутність (за певними винятками) залишається на розсуд сторін договору (лист Вищого господарського суду від 22.01.2007 р. № 01-8/24).

Торгової марки немає

Якщо на якийсь момент буде лиш подано заяву для реєстрації знака для товарів і послуг, але ще не буде проведено реєстрацію та не отримано свідоцтво, то торгова марка не може бути предметом будь-якого договору.

У такому разі потрібно розпочати дослідження з пошуку інформації у відкритих базах даних зареєстрованих торгових марок щодо наявності таких у власності третіх осіб. Якщо результати пошуку засвідчили, що зареєстрованої торгової марки третіми особами чи тотожної або схожої торгової марки (у т. ч. за класами МКТП) немає, то можна розглянути варіант визнання зображення назви видання об’єктом авторського права.

Об’єкт авторського права

Об’єкти авторського права перелічено у ст. 433 ЦК України та ст. 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Перелік об’єктів авторського права не вичерпний, тому вважають, що за умови відповідності встановленим критеріям до об’єктів авторського права можуть належати й інші об’єкти. Це правило стосується як твору повністю, так і його частини та, як зазначено в ч. 2 ст. 433 ЦК України, незалежно від їхньої завершеності, призначення, цінності тощо та способу чи форми їх вираження.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України “Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав” від 04.06.2010 р. № 5 визнано презумпцію оригінальності твору, коли результат інтелектуальної діяльності є створеним творчою працею, доки не доведено інше. Тому зображення, що становить назву видання друкованого ЗМІ, може бути визначено частиною художнього чи літературного твору й охоронятися авторським правом, тож відповідно бути предметом договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Так, згідно зі ст. 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права” на підставі авторського договору про передання невиключного права на використання твору Журнал може надати Виробникові дозвіл на використання твору певним способом і в установлених межах.

Оскільки критерієм зарахування такого зображення (логотипу Журналу) до об’єктів авторського права буде творчий характер результатів інтелектуальної діяльності, додатковим варіантом може бути творча обробка зображення з назвою видання Журналом у такому вигляді, як воно буде застосовано під час виробництва фінального продукту – результату колаборації брендів. Також Журнал може замовити створення такого твору (зображення) у третьої особи на підставі договору про створення на замовлення та використання об’єкта права інтелектуальної власності, як визначено у ст. 1112 ЦК України, і передбачити отримання Журналом всіх майнових прав інтелектуальної діяльності на цей твір.

Висновки

Зрештою цю юридичну задачу було розв’язано так: оскільки Журнал лиш подав заяву для реєстрації знака для товарів і послуг, сторони уклали авторський договір, відповідно до якого Журнал передав Виробнику дозвіл на використання твору – макета продукції з нанесеним на упаковку зображенням, що містив назву Журналу. Виробник сплатив одноразовий платіж та успішно здійснив виробництво обумовленої партії продукції, сторони провели успішну рекламну кампанію, і весь тираж продукції було успішно реалізовано.

І наостанок головне: не використовуйте в договорах слово “колаборація”, оскільки законодавство України не знає такого терміна.