Маркування продукції українською мовою

З 16 січня 2021 року набула чинності стаття 30 «Державна мова у сфері обслуговування споживачів» Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» («Закон про мову»).

В цілому Закон про мову набув чинності ще 16 липня 2019 року, однак щодо окремих його положень було запроваджено цілу низку перехідних періодів, оскільки їх реалізація потребувала створення з боку держави окремої інституції (Уповноваженого із захисту державної мови («Уповноважений») та його апарату) та з боку бізнесу – приведення процесів у відповідність з новими вимогами.

З цього моменту бізнесу було надано 1,5 роки для виконання умов Закону про мову щодо маркування товарів, що, на нашу думку, слід визнати достатнім строком протягом якого виробники та імпортери повинні були внести зміни в маркування продукції та забезпечити, щоб вже 16 січня 2021 року у цивільний обіг вводилась продукція з новим маркуванням.

В рамках даної статті пропонуємо дослідити нові вимоги законодавства України, що стосуються виключно маркування нехарчової продукції.

Інформація про продукцію

Відповідно до загального правила, встановленого у ч.5 ст.30 Закону про мову, інформація про товари та послуги на території України надається українською мовою. Право споживачів на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації українською мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) передбачено у ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – «Закон про захист прав споживачів»). Та, головне, що за правилом ст.15, інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару. Незважаючи на відмінність термінології, слід вважати, що інформація про вироби (товари), як зазначено у Законі про мову, та про продукцію, як зазначено у Законі про захист прав споживачів, є тотожніми поняттями. З вказаного витікає, що вимоги по маркуванню продукції розповсюджуються на будь-яку етикетку/упаковку (як таку, в якій міститься продукція, наприклад, тюбик зубної пасти, та таку, яка сама містить продукцію, наприклад, картонне паковання, що всередині містить тюбик зубної пасти), до якої має доступ споживач перед ухваленням рішення про покупку. На оптове або логістичне паковання, якщо в ньому безпосередньо продукція не виставляється на полки магазинів, вимоги закону не розповсюджуються.

Визначається, що умова по наданню споживачам інформації про продукцію, яка повинна бути надана українською мовою, визначається Законом про захист прав споживачів: у ст.15 визначено обсяг інформації, що повинна міститися на товарі (на етикетці, упаковці тощо):

  • назва товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
  • основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо);
  • відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин та відповідні застереження щодо застосування;
  • позначка про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;
  • дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
  • дата виготовлення;
  • відомості про умови зберігання;
  • гарантійні зобов’язання;
  • правила використання продукції;
  • строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
  • найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Окремі та додаткові вимоги по маркуванню також можуть міститися у технічних регламентах (наприклад, маркування знаку відповідності технічним регламентам).

Тим не менш, виконання вимог по маркуванню українською мовою не викликає питань у українських виробників, якщо їх продукція призначена для реалізації на ринку України. Питання виникають у імпортерів при необхідності приведення етикетки, оригінальної на іноземній мові, до вимог законодавства України. На практиці, це відбувається двома шляхами – або попередньою локалізацією етикетки (коли обов’язковий обсяг інформації про продукцію додається на етикетку на стадії його виробництва разом з інформацією на інших мовах – країн експорту) або шляхом стікерування (розміщення стікеру на оригінальну упаковку).

На нашу думку, якщо етикетка/ упаковка містить інформацію декількома мовами, для визначення обсягу інформації про продукцію, що повинна бути надана споживачеві українською мовою, необхідно орієнтуватись на базове маркування (master copy).

Винятки

Передбачені окремі винятки із вимог закону про обов’язкову українську мову маркування.

За правилом ст. 42 Закону про мови, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) використовуються у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона. Вказане правило важливе для визначення, в якому обсязі підлягає перекладу (транслітерації) назва продукту, яка крім загальної назви містить спеціальну назву, що може включати торговельну марку. За загальним правилом, позначення, що зареєстроване як торговельна марка, дозволяється використовувати як є і не перекладати.

Однак торговельні марки на упаковці продукта можуть використовуватись не лише як частина назви. Упаковка може містити й «чужі» торговельні марки. Практика демонструє, що факт розміщення на продукції позначення (в тому числі із попереджувальним знаком (тм) або (R) ), який пропонується для продажу в Україні, не свідчить про те, що така марка має правову охорону в Україні. Відповідно, будь-яка марка підлягає перевірці – якщо вона не має правової охорони в України, її необхідно або перекласти українською, або надати транслітерацію кирилицею.

Звертає на себе увагу положення абз.2 ч. 7 ст. 30 Закону про мову, яким визначаються винятки при маркуванні українською мовою: «в інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів».

За твердженням фахівців, ухваленням цього положення законодавець думав, в першу чергу, про фармацевтичний ринок. Тим не менш, це положення можна використовувати для будь-якої продукції, оскільки воно сформовано так, що може бути застосоване по відношенню до будь-якої інформації про продукцію (обов’язкової та необов’язкової).

Наведемо приклад застосування передбаченого в законі дозволу по зазначенню на етикетці окремого слова англійською мовою без перекладу, як ілюстрація щодо підходу використання процитованої норми закону. Наприклад, якщо умови використання – це окреме речення на етикетці англійською мовою, воно підлягає перекладу в повному обсязі. Однак, якщо умови використання зображені графічно та містять окремі слова англійською мовою (наприклад, open/ close/ click) вбачається можливим їх не перекладати. Вказані ситуації слід розглядати в кожному випадку окремо. Звертає на себе увагу, що слова кирилицею не підпадають під вказаний виняток, тобто, російськомовна інформація підлягає перекладу.

Ще одним винятком слід вважати вимоги до інформації, яка не стосується даної продукції, однак вказана на етикетці/упаковці Наприклад, інформація про інший продукт – на упаковці шампуню може містится інформація про кондиціонер (якщо це не умови промо, відповідно до якого пропонується купити два товари за акційною ціною). Або інший приклад – інформація, що не адресована українському споживачеві, прикладом може слугувати нанесення зазначення про відповідність продукту директивам ЄС, стандартам чи ГОСТам іноземних держав.

Тим не менш, при аналізі базового маркування та ухвалення рішення про застосування вказаних винятків, слід виходити з головного принципу – надання повної і правдивої інформації споживачеві. Необхідно оцінювати всю інформацію: чи є вона важливою для споживача або для виробника, щоб донести саме цю інформацію до споживача зрозумілою йому мовою. Слід використовувати цей підхід і для вирішення питання перекладу рекламних тверджень, що містяться на етикетці/упаковці.

Рекламні твердження

Окрім інформації, передбаченої у ст.15 Закону про захист прав споживачів, етикетка чи упаковка завжди містять рекламні твердження (маркетингові клейми), що мають привернути увагу споживача та підкреслити особливості даної продукції.

Серед інформації про продукцію, що перерахована у ст.15 Закону про захист прав споживачів, жодних рекламних тверджень немає. Якщо вони не входять в «обсяг обов’язкової інформації», як зазначено у ч.8 ст.30 Закону про мову, виникає питання – чи потрібно їх перекладати?

На нашу думку, рекламні твердження (клейми та дисклеймери), що спрямовані на українського споживача, підлягають перекладу та розміщенню на етикетці/упаковці.

По-перше, цей висновок базується на підставі загальних принципів Закону про захист прав споживача про доступність споживачеві всієї необхідної інформації про продукт для ухвалення рішення про покупку. Всі рекламні твердження призначені для досягнення такої мети – підкреслити найкращі властивості продукту або підкреслити певну вигоду для споживача при її купівлі (це так звані Value, Economy claims тощо, інформація про акційні пропозиції).

По-друге, більш детальний аналіз рекламних тверджень свідчить, що вони є частиною інформації про продукт, яку цілоспрямовано підкреслює виробник. Наприклад, твердження про властивості (прибирає складні плями, діє у холодній воді…), особливості складу (вітамини, олія, природні інгредієнти…), умови використання (ефект вже після першого застосування) тощо. Згідно з таким підходом, подібні рекламні твердження, що розміщуються на етикетці/ упаковці, мають бути перекладені українською.

Закон не містить вказівки, де саме на етикетці/ упаковці має розміщатися переклад клеймів та дисклеймерів. На практиці переклад розміщують на зворотньому боці етикетки/ упаковки, у відповідному блоці інформації (наприклад, там, де міститься вся інформація українською мовою).

Відповідальність

Порядок притягнення до відповідальності суб’єктів господарювання за порушення умов ст.30 Закону про мову регулюється окремо від інших порушень вимог Закону.

Встановлено, що у разі порушення вимог ст. 30, Уповноважений або його представник складає Акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, та оголошує 1) попередження і 2) вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта. На цьому етапі штраф не застосовується.

Визначається, що в Акті вказуються опис фактів, виявлених під час здійснення контролю, а також висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов’язкового застосування української мови. Виконання вимоги про усунення порушення є обов’язковим. На нашу думку, виконанням буде приведення етикетки/ упаковки у відповідність до положень закону, що може означати стікерування або додаткове стікерування продукції нанесенням інформації українською мовою.

Вбачається, що для проведення заходів контролю за застосуванням державної мови Уповноваженим будуть залучатися окремі державні органи, в тому числі Національна поліція та Держпродспоживслужба, відповідно до Порядку взаємодії Уповноваженого із захисту державної мови з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 819. Наразі в цьому Порядку передбачено здійснення такими органами заходів державного нагляду (контролю) в межах їх повноважень як за зверненням Уповноваженого, так і під час здійснення власних заходів державного нагляду (контролю), про що вони повідомляють Уповноваженого для ухвалення рішення в рамках його компетенції.

При повторному порушенні (упродовж року) суб’єктом господарювання вимог ст.30 Закону про мову Уповноважений або його представник складає протокол. Вбачається, що мова йде не лише про невиконання вимог про усунення порушень, передбачених актом, щодо певної продукції, але й інше порушення, вчинене таким суб’єктом господарювання. Якщо за наслідками розгляду справи Уповноваженим буде встановлено порушення, ухвалюється постанова про накладення штрафів – у розмірі від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100-6800 грн.). Суб’єкт господарювання може оскаржити протокол до суду.

Висновки

Незважаючи на несуттєві розміри штрафів та передбачене відтермінування їх застосування у разі порушення, бізнесу рекомендовано дослідити етикетку/ упаковку своєї продукції на її відповідність новим вимогам. Наразі непросто передбачити інтенсивність перевірок Уповноваженим та залучених ним органів по дотриманню вимог закону по маркуванню продукції. Однак слід пам’ятати, що в суспільстві питання застосування української мови є актуальним та використовується як маркер для формування лояльності споживачів та побудови репутації суб’єктів господарювання.

Подібні публікації

26 Січня 2023

Публікації

Гра з тінню: чим небезпечні нелегальні казино та звідки вони беруться?
24 Січня 2023

Публікації

Хто за все заплатить: як рітейлу фіксувати збитки та на які варіанти відшкодування можна розраховувати
19 Січня 2023

Публікації

Закон № 2805-ix: аналіз Sayenko Kharenko
Cookies повідомлення

Ми використовуємо дані cookie, щоб аналізувати поведінку відвідувачів
нашого сайту та покращувати його. Використовуючи наш сайт, ви даєте згоду на дані cookie відповідно до нашої Cookie Policy.