Можливості та виклики, пов’язані з розвитком кліматичного законодавства

30 жовтня 2024 року набув чинності Закон України «Про основні засади державної кліматичної політики» № 3991-IX від 8 жовтня 2024 року (далі – Кліматичний закон України).

Паралельно відбувається процес активного напрацювання законодавчих ініціатив щодо імплементації положень 4-го Енергопакета ЄС та об’єднання енергетичних ринків України і ЄС (Законопроєкти № 12087 та № 12087-1, як альтернативний).

Варто відзначити, що енергетичне законодавство ЄС тісно пов’язане з кліматичними цілями та політиками, оскільки енергетична галузь здійснює значний вплив на клімат та є сферою, зміни в якій матимуть визначальний вплив на досягнення європейських кліматичних цілей. Цей підхід віддзеркалюється також в процесі імплементації енергетичного та кліматичного acquis ЄС в українське законодавство.

Тому, вчасне врахування розвитку та змін до кліматичного законодавства є критичним для діяльності енергетичного сектора, втім, також є визначальним для усієї економіки країни.

Мета Кліматичного закону України

Ключовим положенням Кліматичного закону України є спрямування державної кліматичної політики на досягнення кліматичної нейтральності України до 2050 року. Закон також встановлює проміжну ціль – до 2030 року зменшити обсяг викидів парникових газів на 65 відсотків відповідно до рівня 1990 року (цю ціль Україна раніше задекларувала на міжнародному рівні в оновленому національно визначеному внеску України до Паризької угоди, схваленому Урядом у 2021 році). Закон спрямований на імплементацію acquis communautaire ЄС у сфері зміни клімату, зокрема «Європейського Кліматичного Закону»^[1].

Кліматична термінологія та принципи

Кліматичний закон України встановлює визначення ключових термінів у кліматичній сфері: «кліматична нейтральність», «низьковуглецевий розвиток», «природоорієнтовані рішення», «ринкові механізми та інструменти», «циркулярна економіка» та ін.

Цим законом також закріплено 21 принцип державної кліматичної політики, серед яких в українське законодавство впроваджується європейський принцип «забруднювач платить» за яким суб’єкти, відповідальні за викиди та забруднення довкілля, несуть пов’язані з цим витрати, в тому числі на оплату вартості заходів для запобігання викидам і забрудненню, для здійснення контролю за такою діяльністю та усунення її наслідків.

Закон також визначає принцип сталого розвитку, що полягає у  відповідності державної кліматичної політики глобальним цілям сталого розвитку ООН шляхом забезпечення балансу між екологічними, економічними та соціальними аспектами. Цей принцип має зв’язок зі Стратегією запровадження підприємствами звітності зі сталого розвитку, що також нещодавно була схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2024 р. № 1015-р.

Для прогнозування подальшого розвитку кліматичного законодавства варто враховувати передбачені законом принципи інтеграції державної кліматичної політики в усі сектори економіки та сфери державної політики, а також у документи щодо відновлення України для подолання наслідків збройної агресії.

Цілі кліматичної політики

В Кліматичному законі України визначені наступні довгострокові цілі:

• досягнення кліматичної нейтральності шляхом соціально справедливого та економічно ефективного переходу до низьковуглецевого розвитку, щоб стримати зростання глобальної середньої температури на рівні нижчому за 2°С, прагнучи обмежити таке зростання до 1,5°С;
• підвищення опірності та зниження ризиків, пов’язаних зі зміною клімату;
• забезпечення низьковуглецевого та сталого розвитку України, а також екологічної, продовольчої та енергетичної безпеки;

та середньострокові цілі:

• зменшення викидів парникових газів та збільшення їх поглинання у галузях промисловості, транспорту, енергетики, сільського та лісового господарств, будівництва, управління відходами, управління природними ресурсами та ін.;
• збільшення частки використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України;
• зменшення енергоємності ВВП;
• розвиток екологічно чистих і низьковуглецевих технологій та інфраструктури, а також впровадження природоорієнтованих рішень в економіку;
• посилення адаптаційної спроможності, підвищення стійкості та зниження вразливості до зміни клімату.

Кліматичні стратегічні та програмні документи

Важливо, що із прийняттям Кліматичного закону України на законодавчому рівні встановлено вимоги та регулювання порядку розробки ключових стратегічних документів у сфері клімату, а саме:

• Довгострокової стратегії низьковуглецевого розвитку України (затверджується, переглядається та у разі потреби оновлюється Урядом кожні п’ять років з періодом планування на 30 років, має враховувати результати оцінки та моніторингу її реалізації).
• Національно визначеного внеску України до Паризької угоди (Уряд схвалює НВВ на строк 10 років, НВВ переглядається та оновлюється раз на п’ять років або у разі змін у сфері клімату).
• Національного плану з енергетики та клімату (Уряд схвалює НПЕК на строк 10 років, НПЕК переглядається та оновлюється кожні п’ять років).
• Стратегії адаптації до зміни клімату (Уряд затверджує стратегію на строк 10 років, стратегія переглядається та оновлюється кожні п’ять років).

Також Кліматичний закон України встановлює кількарівневу систему розробки та впровадження програмних документів у сфері клімату:

• секторальні програмні документи (і) щодо зменшення викидів парникових газів та збільшення їх видалення та (іі) щодо адаптації до зміни клімату у галузях промисловості, транспорту, енергетики, сільського та лісового господарств, будівництва, управління відходами, управління природними ресурсами та в інших секторах економіки та/або сферах державної політики (затверджуються Урядом, переглядаються та оновлюються кожні 5 років);
• регіональні та місцеві плани зменшення викидів парникових газів та збільшення їх видалення, а також регіональні та місцеві стратегії адаптації до зміни клімату (розробляються місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування, переглядаються та оновлюються кожні 5 років протягом двох років).

Закон передбачає наукове супроводження процесу розробки документів кліматичної політики Науково-експертною радою з питань зміни клімату та збереження озонового шару, як незалежним дорадчим науково-експертним органом.

Кліматичний закон України встановлює систему моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики. Моніторинг здійснюється на підставі інформації про кліматичні заходи, які ЦОВВ надають Уряду. Функція моніторингу покладена на Міндовкілля. Оцінку дієвості заходів кліматичної політики та прогнозування у сфері зміни клімату здійснює Науково-експертна рада з питань зміни клімату та збереження озонового шару.

Кліматичний закон України також встановлює базове регулювання національної системи інвентаризації антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами, функціонування якої забезпечує Міндовкілля. Результати функціонування системи відображаються в Національному звіті про інвентаризацію антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами, що розробляється Міндовкілля та щороку оновлюється.

Засоби реалізації кліматичної політики

Для реалізації заходів кліматичної політики та досягнення поставлених цілей Кліматичний закон України передбачає використання таких практичних інструментів:

• фіскальних інструментів (екологічний податок);
• ринкових механізмів та інструментів (система торгівлі квотами на викиди, добровільні вуглецеві ринки та інші інструменти, передбачені ст. 6 Паризької угоди^[2]);
• інструментів державної фінансової підтримки суб’єктів господарювання (державна допомога у вигляді: грантів, субсидій, гарантій, кредитів з низькою відсотковою ставкою, цільових кредитів на пільгових умовах та ін. для виконання заходів кліматичної політики; поступове зменшення та скасування державної підтримки видобування, транспортування, обробки та споживання викопних палив, що не відповідають вимогам низьковуглецевого розвитку; запровадження схем підтримки розвитку зелених та низьковуглецевих технологій, відновлюваних джерел енергії (аукціонів, «контрактів на різницю» тощо);
• інструментів стимулювання населення (гранти, субсидії, кредити з низькою відсотковою ставкою, гарантії, цільові кредити, та ін., популяризація кліматичних заходів).

Міжнародна співпраця

В Кліматичному законі України значна увага присвячена міжнародним зобов’язанням України, як на глобальному рівні в рамках ООН, так і на регіональному рівні – щодо зобов’язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, а також згідно з Договором про заснування Енергетичного Співтовариства.

Ключову роль в міжнародному співробітництві у сфері зміни клімату встановлено для Уряду, а ЦОВВ беруть участь у діалозі щодо міжнародних кліматичних ініціатив.

Висновки

Україна розпочала активну розбудову кліматичного законодавства, що матиме вплив на всі сегменти економіки, особливо для підприємств, діяльність яких має значний вплив на довкілля. З прийняттям Кліматичного закону України, Україна не лише демонструє виконання міжнародних зобов’язань та посилення євроінтеграційного курсу, але й втілює задекларований курс зеленого переходу, а також встановлює інструменти для мотивування підприємств впроваджувати власні цілі і політики сталого розвитку, кліматичні заходи та критерії в стратегіях їх діяльності.

Декларування кліматичних цілей та впровадження державного регулювання щодо кліматичних політик та інструментів є вагомим фактором, що має враховуватись в діяльності як енергетичних компаній, так і підприємств, що транслюють відповідальний підхід до впливу їх діяльності на довкілля, а також визначають перспективи своєї діяльності на довгостроковий період.

У разі виникнення додаткових запитань звертайтеся, будь ласка, до експертів Sayenko Kharenko.

Інформація, що міститься в цьому документі, призначена виключно для інформаційних цілей, не є юридичним або іншим професійним висновком і не може замінити конкретний професійний висновок з урахуванням конкретних обставин.

^[1] Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2021/1119 від 30 червня 2021 року, що встановлює рамки для досягнення кліматичної нейтральності та вносить зміни до регламентів (ЄС) № 401/2009 та (ЄС) 2018/1999

^[2]  Україна приймає участь у Партнерстві з імплементації статті 6 Паризької угоди щодо розвитку вуглецевих ринків та приватних інвестицій, джерело за посиланням https://www.kmu.gov.ua/news/uriad-skhvalyv-pryiednannia-ukrainy-do-partnerstva-z-implementatsii-statti-6-paryzkoi-uhody