close
МЕНЮ

Новини

Ключові контакти
17 Вересня 2018

Огляд звіту групи експертів СОТ «ЄС– Енергетичний пакет» (DS476)

Справа «ЄС – Енергетичний пакет» (DS476) стосується низки запроваджених Європейським Союзом (ЄС) і трьома його державами-членами (Хорватією, Угорщиною та Литвою) заходів, що регулюють сектор природного газу та спрямовані на вдосконалення розвитку інфраструктури природного газу в ЄС[1].

ВАЖЛИВІСТЬ РІШЕННЯ

Дане рішення є принципово важливим для України і потягне за собою два важливі наслідки.

По-перше, Україна та ЄС все ще залежні від російського природного газу. До того ж деякий час Україна навіть страждала від російських газових маніпуляцій. У свою чергу, страх того, що подібне станеться з ЄС, зумовив прийняття Третього енергетичного пакету, який допомагає ЄС вирішити цю проблему шляхом створення власних газових потужностей. Таким чином, рішення Групи експертів сприятиме зменшенню залежності ЄС та України від диктату російського газу.

По-друге, зараз Україна здійснює імплементацію Третього енергетичного пакету, правомірність якого була підтверджена Групою експертів у даному рішенні. Варто зазначити, що імплементація Третього енергетичного пакету – це не лише зобов’язання України в рамках Угоди з ЄС, але й необхідна умова для підвищення енергоефективності та досягнення енергонезалежності.

До того ж ця справа була першою можливістю Групи експертів у СОТ розглянути питання щодо відповідності вимогам СОТ торгівлі енергетичними ресурсами, що поставляються через трубопроводи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Протягом тривалого часу ЄС був залежний від російського природного газу. Для того, щоб вирішити дану проблему та вдосконалити функціонування внутрішнього енергетичного ринку, ЄС прийняв у 2009 році Третій енергопакет. Останній передбачає норми, що стосуються розмежування виробництва та реалізації природного газу від його транспортування (далі – Вимога з розмежування), недискримінаційний доступ до енергетичної інфраструктури та незалежність національних енергорегуляторів[2]. Європейська Комісія стверджувала, що інтегрований та конкурентний енергоринок ЄС – це найбільш вигідний спосіб для забезпечення надійних та доступних енергопоставок для громадян та бізнесу ЄС з можливістю вибору енергопостачальника[3].

Однак прийняття Третього енергопакету спричинило ряд проблем для Газпрому, який протягом останніх десятиліть інвестував у торгівлю, дистрибуцію газу, трубопроводи та газосховища в ЄС. Унаслідок запровадження Вимоги з розмежування Газпром зобов’язали відокремити своє виробництво та постачання газу від транспортних операцій у рамках ЄС і надати іншим енергокомпаніям право доступу до своїх газопроводів.

У зв’язку з цим Росія ініціювала спір у СОТ проти ЄС, оспорюючи невідповідність праву СОТ семи заходів ЄС. Дев’ять країн-членів СОТ (включно з Україною), які мають особливий інтерес у енергетичному секторі, зарезервували право брати участь у процесі як треті сторони.

ЗАХОДИ, ЩО ОСПОРЮВАЛИСЯ

Вимога з розмежування

Вимога з розмежування – це захід, який передбачає відокремлення виробництва та поставки природного газу від його транспортування.

Вимога з розмежування у Директиві 2009/73/EC (далі – Директива)

Директива зобов’язує кожну державу-члена ЄС імплементувати модель щодо «поділу власності» («ownership unbundling»). Водночас Директива дозволяє імплементувати в деяких випадках так звані моделі «незалежного системного оператора» («independent system operator») та «незалежного транспортного оператора» («independent transmission operator»). Модель «поділ власності» передбачає структурне відмежування суб’єктів, які займаються виробництвом та поставкою природного газу, від тих, які його транспортують. Моделі «незалежний системний оператор» та «незалежний транспортний оператор» передбачають нижчий рівень структурного поділу таких суб’єктів, однак встановлюють певні вимоги щодо дій та відносин даних суб’єктів, а також додатковий контроль з боку відповідних органів.

Стаття ІІ:1 ГАТС

Росія стверджувала, що Вимога з розмежування надає менш сприятливий режим російським постачальникам послуг та послугам з транспортування газу,  оскільки держави-члени ЄС можуть обирати, яку модель Вимоги з розмежування імпленувати, що суперечить режиму найбільшого сприйняття, передбаченого статтею ІІ:1 ГАТС[4].

Група експертів встановила, що умови конкуренції дійсно змінені для постачальників послуг з трубопровідного транспортування, оскільки модель «поділ власності» вимагає, щоб підприємства зробили вибір між виробництвом/реалізацією природного газу та його транспортуванням, хоча модель «незалежного транспортного оператора» не обов’язково встановлює таку вимогу[5].

Група експертів проаналізувала позицію Росії, яка стверджувала, що Газпрому було заборонено надавати послуги з трубопровідного транспортування газу до ЄС через комерційну присутність у Литві (яка застосовувала лише модель «поділ власності») тоді, коли деякі вертикально інтегровані підприємства з інших країн, які не є членами ЄС, мали змогу надавати такі послуги[6]. Однак ЄС та Група експертів поставили під сумнів такий підхід, оскільки режим «групи» російських послуг з трубопровідного транспорту (та постачальників відповідних послуг) необхідно порівнювати з режимом «групи» подібних послуг з трубопровідного транспорту (та постачальників послуг) з будь-якої іншої країни, яка не входить до ЄС[7]. Таким чином, Група експертів визначила, що спостерігається більше випадків, коли Газпром продовжує надавати послуги з транспортування трубопроводами шляхом комерційної присутності незалежних транспортних операторів, ніж тих, коли вертикально інтегровані підприємства з будь-якої іншої країни, що не входить до ЄС, продовжують надавати послуги з транспортування трубопроводами шляхом комерційної присутності незалежних транспортних операторів[8]. На цій підставі Група експертів вирішила, що Вимога з розмежування відповідає вимогам статті ІІ:1 ГАТС[9].

Статті І:1 і ІІІ:4 ГАТТ 1994 року

Стверджуючи, що Вимога з розмежування  порушує принцип недискримінації, передбачений статтями І:1 і ІІІ:4 ГАТТ 1994 року, Росія використовувала такі ж аргументи, як і щодо статті ІІ:1 ГАТС[10]. Аналогічним чином Група експертів не погодилася, що різні моделі Вимог з розмежування змінюють умови конкуренції для природного газу, оскільки відповідні правила вимагають, щоб оператори надавали доступ природному газу будь-якого походження до транспортних систем на однакових умовах. Таким чином, оспорюваний захід було визнано таким, що відповідає статтям І:1[11] і ІІІ:4 ГАТТ 1994 року[12].

Захід щодо зрідженого природного газу

Захід щодо зрідженого природного газу (liquefied natural gas, LNG) передбачає, що Вимога з розмежування не застосовується до потужностей LNG та системних операторів LNG.

Стаття I:1 ГАТТ 1994 року

Росія стверджувала, що зріджений природний газ, імпортований в ЄС через потужності LNG, отримує перевагу в розумінні статті І:1 ГАТТ 1994 року. Згідно з позицією РФ, відповідна перевага не надана російському природному газу, що імпортується до ЄС через трубопроводи. Росія пояснювала свою позицію тим, що системні оператори LNG не повинні дотримуватися Вимоги з розмежування на відміну від системних операторів природного газу[13]. Група експертів визначила, що зріджений природний газ та природний газ не є «подібними» товарами, тому порушення статті І:1 ГАТТ 1994 року виявлено не було[14].

Виняток щодо інфраструктури

Виняток щодо інфраструктури дозволяє відповідним органам державної влади виключати певні категорії інфраструктури природного газу, які відповідають особливим умовам, від деяких правил, передбачених Третім енергопакетом (наприклад, Вимога з розмежування, доступ третіх сторін, тарифне регулювання тощо)[15].

Стаття І:1 ГАТТ 1994 року та стаття ІІ:1 ГАТС

Росія оспорювала непослідовне та дискримінаційне застосування Винятку щодо інфраструктури. А саме стверджувала, що Європейська Комісія та відповідні національні регуляторні органи по-різному тлумачать певні критерії оспорюваного заходу щодо російського постачальника послуг з трубопровідного транспорту і щодо постачальників послуг з трубопровідного транспорту з інших країн, що не входять до ЄС[16]. Найбільше Росія була занепокоєна через те, що Винятки щодо інфраструктури, які застосовуються до OPAL, є такими, що більше обмежують торгівлю, ніж ті, що застосовуються щодо трубопроводів Gazelle, TAP, Nabucco та Poseidon (належать німецькій, угорській, азербайджанській, австрійській та іншим компаніям)[17]. Проаналізувавши Винятки щодо інфраструктури, що застосовуються до OPAL та інших згаданих трубопроводів, Група експертів встановила, що вони не підтверджують «непослідовне» та «дискримінаційне» застосування Винятку щодо інфраструктури[18]. Таким чином, Група експертів вирішила, що оспорюваний захід відповідає статтям І:1 ГАТТ 1994 року та ІІ:1 ГАТС[19].

Стаття ХІ:1 ГАТТ 1994 року

Росія стверджувала, що дві вимоги щодо трубопроводу OPAL (обмеження 50 % потужностей та обов’язковий щорічний продаж Газпромом трьох мільярдів кубометрів газу, що транспортується даним трубопроводом)[20] призводять до фактичних кількісних обмежень обсягів імпорту російського природного газу[21].

Група експертів визначила, що Газпром (і RWE Transgas) є єдиним підприємством, що підпадає під дію 50 %-го обмеження потужностей, оскільки компанія є ексклюзивним користувачем трубопроводу OPAL і єдиним імпортером природного газу з Росії через трубопровід Nord Stream[22]. Крім того, Група експертів зазначила, що оспорювані умови впливають на здатність Газпрому отримати доступ до транспортних потужностей газопроводу OPAL, незважаючи на те, що існують інші можливості імпортування російського природного газу в ЄС. Тим не менше, стаття ХІ:1 не вимагає підтвердження того, що імпорт певного типу товару повністю обмежений чи заборонений. Щоб довести порушення даної статті, достатньо продемонструвати, що захід обмежує конкурентні можливості імпорту товару[23]. Таким чином, Група експертів вирішила, що оспорюваний захід обмежує конкурентні можливості імпорту російського природного газу через трубопровід Nord Stream і, відповідно, через трубопровід OPAL, що порушує статтю ХІ:1 ГАТТ 1994 року[24].

Захід щодо сертифікації третіх країн

Захід щодо сертифікації третіх країн вимагає, щоб власники газотранспортних мереж і оператори, контрольовані іноземними особами, продемонстрували, що їхня сертифікація не поставить під загрозу безпеку енергопостачання до ЄС[25].

Стаття XVII ГАТС 

Росія та ЄС зійшлися на тому, що Захід щодо сертифікації третіх країн у національному законодавстві Хорватії, Угорщини та Литви de jure порушує національний режим, передбачений статтею XVII ГАТС, оскільки він вимагає перевірку безпеки енергопостачання перед прийняттям рішення щодо сертифікації операторів газотранспортних мереж з третіх країн, однак не розповсюджує дану вимогу на національних операторів газотранспортних мереж[26].

Стаття XIV(a) ГАТС

Для того, щоб виправдати порушення, ЄС скористався захистом, передбаченим статтею XIV(a) ГАТС, стверджуючи, що даний захід є необхідним для підтримки безпеки енергопостачання в ЄС і, відповідно, для забезпечення публічного порядку[27]. Група експертів встановила, що даний захід дійсно необхідний для підтримки безпеки енергопостачання в ЄС від загрози потенційного втручання урядів третіх країн, що діють через операторів газотранспортних мереж[28]. Однак Група експертів у підсумку відхилила захист ЄС, оскільки захід не відповідає умовам преамбули статті XIV ГАТС та призводить до свавільної та необґрунтованої дискримінації[29].

Захід TEN-E

Захід TEN-E передбачає критерії для визначення певних інфраструктурних проектів як проектів загального інтересу, запроважджує нормативну базу для спрощення їхньої імплементації та надання їм певних пільг. Для того, щоб бути визнаним як проект загального інтересу, інфраструктурний проект має відповідати загальним критеріям, а також «суттєво сприяти» реалізації, як мінімум, одного специфічного критерію[30].

Статті І:1 та ІІІ:4 ГАТТ 1994 року

Росія стверджувала, що Захід TEN-E не відповідає вимогам статей І:1 та ІІІ:4 ГАТТ 1994 року, тому що критерії, що використовуються для визначення статусу відповідних проектів, є дискримінаційними щодо російського природного газу[31]. Росія була особливо незадоволена критерієм «диверсифікація постачання газу», який, на її погляд, призведе до зменшення реалізації та транспортування імпортованого російського природного газу в ЄС[32].

Група експертів встановила, що ключовою метою Заходу TEN-E є розвиток інфраструктури, яка спрямована на сполучення деяких держав-членів ЄС з джерелам постачання неросійського природного газу[33]. Іншими словами, оспорюваний захід фактично покладе край залежності Естонії, Фінляндії, Латвії та Литви від російського природного газу[34].Таким чином, деякі інфраструктурні проекти будуть визначені як проекти загального інтересу і отримають відповідні пільги тільки тому, що вони розвивають інфраструктуру для транспортування природного газу неросійського походження[35]. Отже, Група експертів встановила, що Захід TEN-E надає більш сприятливі умови для транспортування природного газу будь-якого походження, відмінного від російського, що порушує вимоги статей І:1 та ІІІ:4 ГАТТ 1994 року[36].

Стаття XX(j) ГАТТ 1994 року

ЄС стверджував, що захід, описаний вище, може бути виправданий статтею XX(j) ГАТТ 1994 року. ЄС аргументував свою позицію тим, що існує серйозний ризик порушення постачання природного газу як продукту, якого недостатньо скрізь чи в певній місцевості[37]. Однак Група експертів визначила, що ЄС не доказав, що природний газ зараз в дефіциті в ЄС, і тому відхилив відповідний захист[38].

ВИСНОВКИ

Таким чином, Група експертів відхилила більшість вимог Росії, що стосувалися потенційної невідповідності енергетичної політики ЄС праву СОТ. Частково Росії вдалося відстояти свою позицію, і Група експертів все ж погодилася, що ЄС таки порушив певні положення ГАТС та ГАТТ 1994 року.

Група експертів порекомендувала ЄС переглянути ті аспекти Третього енергопакету, які не відповідають нормам права СОТ, та привести їх у відповідність з ГАТС та ГАТТ 1994 року[39]. Нагадаємо, що кожна сторона спору має право подати апеляцію до Апеляційного органу СОТ протягом 60 днів із дня опублікування Звіту.

За детальнішою інформацією звертайтеся, будь ласка, до Анжели Махінової або Вікторії Микуляк.

[1] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 2.1.

[2] Основним компонентом Третього енергетичного пакету є Директива 2009/73/EC Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року щодо загальних правил для внутрішнього ринку природного разу.

[3] Європейська Комісія: Комісія вітає рішення СОТ щодо підтвердження правомірності основних принципів Третього енергетичного пакету ЄС: http://europa.eu/rapid/press-release_IP-18-4942_en.htm?locale=en.

[4] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.402.

[5] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.457.

[6] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.484.

[7] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.486.

[8] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.510.

[9] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.514.

[10] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.515.

[11] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.584

[12] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.569.

[13] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.825.

[14] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.852.

[15] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 2.41.

[16] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.912.

[17] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.952.

[18] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.961.

[19] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.971.

[20] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.954.

[21] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.977.

[22] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.997.

[23] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.999.

[24] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1003.

[25] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 2.46.

[26] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1134.

[27] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1135.

[28] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1240.

[29] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1254.

[30] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п.. 7.1267.

[31] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1263.

[32] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1263.

[33] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п.  7.1278

[34] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1276.

[35] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1311.

[36] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1300; 7.1312.

[37] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1336.

[38] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 7.1354; 7.1382.

[39] Звіт Групи експертів, ЄС – Енергетичний пакет, п. 8.3.

Поділитися:

Далі Новини
Показати більше