close

Новини

Ключові контакти
8 Червня 2015

Розкриття бенефіціарних власників

Прийняття в жовтні 2014 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» викликало багато запитань як у представників бізнесу, так і у юристів.

Доцільність розкриття кінцевих бенефіціарних власників ставилася під сумнів в першу чергу через пов’язані із цим ризики – в публічному доступі опиняється інформація про українських бізнесменів, зокрема, їх адреса проживання. В пам’яті багатьох ще не стерлися спогади про рейдерські захоплення успішних бізнес-структур в 90-х роках. Окрім цього, не зрозуміло було, яку саме мету переслідує український законодавець.

Більше того, критики нових вимог вказували на відсутність аналогічних положень у законодавстві більшості країн, в тому числі європейських. Проте ще з 2013 року Європейська Комісія займалася розробкою нової директиви щодо запобігання відмиванню грошей та боротьби із тероризмом. В процесі роботи над даним документом особливо гостро точилися дискусії щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників.

Набуття новою директивою чинності найближчим часом змушує український бізнес подивитися на питання розкриття бенефіціарних власників під іншим ракурсом.

Нові вимоги для юридичних осіб та трастових керуючих у ЄС

20 травня 2015 року Парламент Європейського Союзу ухвалив Директиву про запобігання використання фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму (далі – Директива). Офіційний текст Директиви буде опубліковано не пізніше липня 2015 року (далі по тексту положення Директиви вказуються із посиланням на останню доступну редакцію Директиви від 12 січня 2015 року).

Директива не має прямої дії на територіях держав-членів ЄС і відповідно до статті 61 Директиви, її положення має бути імплементовано у законодавство Держав-членів ЄС протягом двох років з моменту набуття Директивою чинності.

Визначення бенефіціарного власника передбачено у статті 3 (5) Директиви і охоплює фізичних осіб, які прямо або опосередковано (наприклад через одну або декілька підконтрольних таким особам юридичних осіб) володіють більше 25% акцій/часток у юридичній особі. При цьому Директива дозволяє державам-членам ЄС встановлювати поріг володіння нижчий ніж 25%.

Як і в українському законодавстві, для визначення бенефіціарних власників юридичних осіб значення має не лише формальне володіння акціями/частками, але й фактичний контроль над юридичною особою. Якщо ж є підстави вважати, що особи, які володіють більше 25% акцій/часток у юридичній особі насправді не є бенефіціарними власниками юридичної особи, такими власниками вважатимуться ті особи, які займають вищі керівні посади.

Розділ 3 Директиви встановлює нові обов’язки для юридичних осіб та керуючих трастів, що регулюються законодавством Держав-членів ЄС (далі – Трастові керуючі), створених та існуючих на території Держав-членів ЄС:

  • для юридичних осіб – створення та постійне оновлення актуального переліку бенефіціарних власників таких юридичних осіб (ст. 29 Директиви);
  • для Трастових керуючих – створення та постійне оновлення актуального переліку трастових керуючих, засновників, бенефіціарів та інших фізичних осіб, які здійснюють ефективний контроль щодо трасту (ст. 30 Директиви).

Окрім цього, інформація про бенефіціарних власників юридичних осіб має бути включена до державних реєстрів держав-членів ЄС. У випадку із трастами, така інформація включається лише тоді, коли трасти підлягають оподаткуванню на території держав-членів ЄС. Державні реєстри будуть містити наступну інформацію про бенефіціарних власників:

  • повне ім’я;
  • дату народження;
  • громадянство;
  • назву країни проживання; та
  • обсяг та правову природу бенефіціарної власності.

В той час як в Україні інформація про кінцевих бенефіціарних власників публічно доступна через веб-сторінку Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,  доступ до такої інформації у державах-членах ЄС може обмежуватися вимогами он-лайн реєстрації та сплати адміністративного збору. Окрім цього, особам, що запитують таку інформацію, також необхідно буде довести наявність у них законного інтересу щодо доступу до такої інформації.

Власникам юридичних осіб, створених в ЄС, слід також враховувати, що згідно з вимогами Директиви надання послуг окремими установами буде можливе тільки уразі надання клієнтами-юридичними особами інформації про бенефіціарних власників. Статтею 2 Директиви до таких установ віднесені:

  • фінансові установи;
  • кредитні установи;
  • трастові керуючі;
  • агенти з продажу нерухомості;
  • аудитори та податкові консультанти;
  • організатори азартних ігор;
  • торговці товарами, готівкові операції яких перевищують 7 500 Євро; та
  • нотаріуси та представники юридичної професії (щодо певних операцій).

Оскільки укладання переліку бенефіціарних власників у відповідності до Директиви, особливо у випадках із трастами, може бути пов’язане із певними правовими труднощами, ми рекомендуємо власникам юридичних осіб на території ЄС та бенефіціарам трастів на території ЄС заздалегідь замислитися над вирішенням цього питання.

Зміни в українському законодавстві щодо розкриття кінцевих бенефіціарних власників

21 травня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи» № 475-VIII (далі – Закон).

Законом було відкладено остаточний строк подачі відомостей про кінцевого бенефіціарного власника державному реєстратору до 25 вересня 2015 року (на чотири місяці).

Закон скасував вимогу щодо подачі інформації державному реєстратору для юридичних осіб, учасниками яких є виключно фізичні особи, якщо такі фізичні особи є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи.

Також Закон передбачив, що в разі відсутності кінцевого бенефіціарного власника (наприклад, коли жодна особа не володіє більше ніж 25% статутного капіталу), необхідно подати державному реєстратору інформацію про відсутність кінцевого бенефіціара.

Відповідно для дотримання вимог законодавства щодо розкриття бенефіціарних власників, українським юридичним особам необхідно визначити власну структуру власності з огляду на законодавче визначення кінцевого бенефіціарного власника та обрати один із трьох можливих варіантів дій (подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника, повідомляти про відсутність такого власника або не подавати жодної інформації державному реєстратору).

Чого очікувати бенефіціарам?

Розкриття інформації про бенефіціарних власників – це рідкісний випадок випередження українським законодавцем світових тенденцій економічної прозорості. Факт розробки Директиви, яка створювалася у тісній співпраці  та із врахуванням рекомендацій FATF (міжнародна група з протидії відмиванню грошей), свідчить про прогресивність ідеї розкриття інформації про бенефіціарних власників.

Як зазначено у преамбулі Директиви «точна та актуальна інформація про бенефіціарних власників є ключовим фактором у відстеженні злочинців, які можуть приховуватися за корпоративним структурами».

Вимоги щодо розкриття бенефіціарних власників необхідно враховувати при побудові корпоративної структури власного бізнесу. Вже зараз можна передбачити, що для виконання Директиви банки та інші фінансові установи можуть вимагати, щоб структура володіння юридичною особою була логічною та зрозумілою, підтверджувалася документально та відповідала тій інформації, що буде міститися в державних реєстрах.

Також можна стверджувати, що розкриття кінцевих бенефіціарних власників – це не примха українського законодавця, а нова реалія ведення бізнесу, до якої так чи інакше доведеться звикати.

За більш детальною інформацією, будь ласка, звертайтеся до Аліни Плющ.

Поділитися:

Далі Новини
Показати більше