close

Новини

4 Лютого 2016

Brands Update: Січень 2016

КОНТРАФАКТ. Дотримуємось процедури. Збираємо докази. Враховуємо практику

У попередніх випусках Brands Update ми звертали увагу на важливість формування належної доказової бази у справах про контрафакт. Це також підтверджується і нещодавнім вироком щодо продажу фальсифікованих гербіцидів виробництва DuPont та Bayer. Однак новий вирок, який описаний нами нижче, вказує на такі інші важливі аспекти, як формування доказової бази та позиції судів щодо окремих ознак можливої контрафактної продукції (зокрема, занижені ціни та неоригінальна упаковка). Зазначений вирок також підтверджує складність доведення складу злочину щодо незаконного використання торговельної марки у діях виключно продавця і доцільність встановлення джерела виробництва фальсифікованої продукції.

Як встановлено судом у рамках кримінального провадження, фізична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності, що здійснює реалізацію засобів захисту рослин (далі – Підсудний), здійснила поставку гербіцидів виробництва DuPont та Bayer одному з агропідприємств (далі – Агропідприємство). Сам Підсудний придбав гербіциди у невстановленої особи. Невдовзі після поставки, при використанні гербіцидів було виявлено, що вони не мають агрохімічної дії. Проте до правоохоронних органів щодо фальсифікації гербіцидів звернулись лише після того, як через два роки після поставки між Підсудним і Агропідприємством виник спір щодо оплати поставленої продукції. Згідно з обвинуваченням прокурора у діях Підсудного має місце злочинний умисел, що направлений на незаконне використання знака для товарів і послуг зі завданням матеріальної шкоди у значному розмірі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийняв рішення виправдати Підсудного у зв’язку з відсутністю в його діянні складу злочину. Зокрема, суд виходив із наступного:

  • Агрохімічна дія поставлених препаратів спостерігається приблизно через 2 тижні після використання, однак Агропідприємство не зверталось до Підсудного з претензіями щодо поставки неякісної продукції.
  • Тара від використаних гербіцидів знищувалась відповідно до інструкцій працівниками Агропідприємства після використання, а можливі залишки в одній тарі пересипались в іншу.
  • Згідно з протоколами добровільної видачі у Агропідприємства було вилучено банки з гербіцидами, проте у судовому засіданні вже досліджувалась пуста тара. Окрім того, протоколи добровільної видачі були складені до дати порушення кримінальної справи, що є порушенням процесуального законодавства. Також в матеріалах справи міститься тара гербіцидів, які Підсудний не поставляв.
  • Під час вилучення гербіцидів на місці працівник міліції зробив висновок, що голограми на вилучених препаратах не відповідають оригіналам. Проте це практично неможливо було зробити, оскільки, як зазначалося відповідним експертом, вони настільки подібні до оригінальних, що їх легко можна сплутати.
  • Злочин, відповідно до статті 229 Кримінального кодексу України, з суб’єктивної сторони передбачає умисел. Тобто досудовому слідству потрібно обов’язково встановити усвідомлення Підсудним не тільки самого порушення прав на торговельні марки DuPont і Bayer, а й того, що розмір матеріальної шкоди від цих дій є значним.

Важливо зазначити, що суд, з посиланням на маловідому позицію Верховного Суду України у відповідній справі, також зазначив, що сам по собі факт продажу товару не в оригінальній упаковці за заниженою ціною не є достатнім для висновку про наявність умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 229 Кримінального кодексу України.

ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ. Адміністративні суди ще менш компетентні

Лише у червні 2015 року Верховний Суд України прийняв важливе рішення щодо того, що у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про реєстрацію знака та в наступному отримання заявником свідоцтва України на знак для товарів і послуг, подальше оспорювання права власності на вказаний знак має вирішуватися у порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки виникає спір про право (більше інформації про це рішення Ви можете знайти у Brands Update за липень 2015 року). Судячи з одного із нещодавніх рішень Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ), сама касаційна інстанція адміністративних судів вважає, що цим спори про право щодо торговельних марок не обмежуються.

Так, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та закриваючи провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи до Держаної служби інтелектуальної власності України та заступника голови цієї Служби щодо визнання нечинним та скасування рішення про відмову в реєстрації знака, ВАСУ зазначив, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у справі про право інтелектуальної власності є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів ВАСУ, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. ВАСУ зазначив, що предметом спору у справі про визнання протиправним та нечинним рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг є право інтелектуальної власності на знак, тобто спір про право, що, у свою чергу, виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ. Переделеговуємо від сквотерів по-новому?

Можливість переделегування доменних імен у примусовому порядку від сквотерів до правовласників, у випадку порушення прав останніх, законодавством України прямо не передбачена. Починаючи з 2012 року сформувалась судова практика, відповідно до якої порушені цивільні права чи інтереси підлягають судовому захисту і у спосіб, непередбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Однак Солом’янський районний суд м. Києва (зазвичай саме цей суд виносить рішення щодо переделегування) вирішив запропонувати ще один спосіб аргументації.

В одній нещодавній справі за позовом Oleina S.A. до фізичної особи, встановивши порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, суд зазначив, що на законодавчому рівні процедура делегування доменних імен нормативними актами не врегульована. Тож суд прийшов до висновку, що він повинен керуватись міжнародною практикою вирішення подібних спорів.

Зокрема, при прийнятті рішення суд врахував наявні рішення міжнародних організацій, метою яких є вирішення доменних спорів, зокрема, Азійського центру з вирішення доменних спорів, Національного арбітражного форуму (США) та Центру ВОІВ з арбітражу та посередництва. Щодо цього судом було також враховано копії рішень Центру ВОІВ з арбітражу та посередництва згідно з якими, домени були переделеговані на користь особи, чиї права інтелектуальної власності було порушено.

Суд зазначив, що оскільки діючим законодавством України не передбачено, який саме спосіб захисту має бути застосований у справі про порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку в доменному імені, то суд вважає обґрунтованим твердження позивача про необхідність застосування принципу найбільш справедливого та ефективного способу захисту. На думку суду, таким способом захисту є переделегування доменного імені до позивача для уникнення ситуації повторної реєстрації доменного імені відповідачем.

Зазначене вище рішення, з одного боку, свідчить про відкритість суду до застосування альтернативних обґрунтувань щодо необхідності переделегування доменного імені до правовласника. З іншого боку, вказане нове обґрунтування необхідності переделегування, зокрема, посилання на практику UDRP, наразі виглядає сумнівним з точи зору відповідності українському законодавству. Обґрунтування цього ж суду, наведене у справах щодо торговельних марок eBay та Asos (підсумовано нами у першому абзаці вище), все ж таки виглядає більш прийнятним.

ГЕОГРАФІЧНІ ЗАЗНАЧЕННЯ. Захищаємо європейське

4 січня 2016 року Державна служба інтелектуальної власності України видала наказ, згідно з яким європейські географічні зазначення, що захищаються відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, вважаються такими, що зареєстровані у Державному реєстрі України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів. Датою реєстрації таких європейських географічних зазначень вважається 1 січня 2016 року. З повним переліком зареєстрованих зазначень можна ознайомитись за посиланням: http://sips.gov.ua/ua/kzpt_Uk.

Поділитися:

Далі Новини
Показати більше