close
МЕНЮ

Новини

Ключові контакти
16 Березня 2017

Brands & Trends 2017. Випуск II

ГЕОГРАФІЧНІ ЗАЗНАЧЕННЯ: Велика 15-ка географічних зазначень першою вимагає захисту

Угода про асоціацію між Україною та ЄС (далі – Угода про асоціацію) набула чинності 1 січня 2016 року. З цієї довгоочікуваної дати тисячі європейських географічних зазначень користуються захистом за Угодою про асоціацію. Стаття 208 Угоди про асоціацію також передбачає десяти- і семирічні перехідні періоди для певних найменувань напоїв і сирів, відповідно; українські виробники як і раніше зможуть використовувати їх протягом цих перехідних періодів і допоки не закінчяться складські запаси. Зокрема, 10-річний перехідний період застосовується, наприклад, до найменувань «Champagne», «Cognac» і «Tokaj» (загалом 12 найменувань), в той час як 7-річний перехідний період застосований до сирів «Parmigiano Reggiano», «Roquefort» і «Feta» (назвемо їх «Великою 15-кою» або «G15»). Існували певні підстави вважати, що найменування G15 будуть серед перших, які будуть захищатися самими правовласниками. Однак, на подив, першими на їх захист у порядку ex officio (тобто без звернень зацікавлених осіб і на підставі наявних повноважень) стали територіальні відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ). У цьому огляді ми зупинимось на двох справах з різним результатом для брендів Великої 15-ки.

Фактично АМКУ, а також суди першої та апеляційної інстанцій діяли проактивно і зайняли найбільш сприятливу для європейських PDO позицію. Поки не зрозуміло, чи буде у касаційного суду можливість сказати своє вирішальне слово у цій справі. Поки ж рахунок – 3 – 0 на користь «Зроблено в Європі».

Фінальний відлік для українських сирів Parmigiano Reggiano, Roquefort і Feta
У середині 2013 року Київське міське територіальне управління АМКУ почало ex officio розслідування недобросовісної конкуренції у справі Мілкіленд-Україна (далі – Виробник). АМКУ стверджував, що Виробник поширює інформацію, що вводить в оману щодо споживчих характеристик виробленого ним сиру з розміщенням кириличної транслітерації позначення «Roquefort» (далі – Сир). АМКУ також стверджував, що сир був виготовлений в Україні відповідно до локальних вимог, хоча справжній Roquefort походить із відповідної території у Франції і має статус зазначення походження товару. Сир був виявлений АМКУ в одному з київських магазинів.
З певних причин розслідування затягнулося до дня вступу в силу Угоди про асоціацію (тобто до 1 січня 2016 року). Як ми розуміємо, це, головним чином, було викликано обставинами підписання Угоди про асоціацію у 2014 році і подальшими геополітичними подіями. У підсумку, 1 січня 2016 року Угода про асоціацію набула чинності, включаючи статтю 208.
АМКУ вирішив застосувати статтю 208 Угоди про асоціацію, яка передбачає 7-річний перехідний період для найменування сиру Roquefort і… на цій підставі припинив розслідування відносно Виробника.
Через три дні після такого рішення АМКУ розмістив на своєму веб-сайті офіційне повідомлення для українських виробників сирупро те, що вони можуть використовувати для маркування своєї продукції позначення «Parmigiano Reggiano», «Roquefort» і «Feta» протягом 7-річного перехідного періоду.
Очевидно, АМКУ інстинктивно застосував статтю 58 Конституції України, а не статтю 208 Угоди про асоціацію в порядку зворотної дії в часі положень, оскільки положення Угоди про асоціацію, що регулюють географічні зазначення, не мають зворотної дії в часі (NB: стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи).
У деякій мірі цей сценарій може бути прикрим для позначень Великої 15-ки. Однак, доброю новиною для ЄС є те, що почався зворотний відлік для використання позначень G15 для відповідної продукції походженням із України. До закінчення перехідного періоду (safe harbour) залишається менше 6 років…
Захист охоронюваного позначення походження TOKAJ / TOKAJI: режим найбільшого сприяння
У липні 2016 інше, найзахідніше територіальне відділення АМКУ визнало виробництво місцевого вина з позначенням «Tokaji» недобросовісною конкуренцією, а саме – поширенням інформації, що вводить в оману (стаття 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). АМКУ оштрафував українського винороба і заборонив використання позначення «Tokaji» для маркування його продукції. В цьому випадку АМКУ також діяв ex officio.
У своєму рішенні АМКУ вказав, що «Tokaji» – це найменування вин з угорського регіону Tokaji або прилеглого виноробного регіону Tokajiу Словаччині (з 2006 року TOKAJ і TOKAJI зареєстровані в ЄС як охоронювані зазначення походження). Цікаво, що АМКУ керувався інформацією про охоронювані зазначення походження TOKAJ / TOKAJI («PDO») з бази даних E-Bacchus, не застосовуючи ні Угоду ТРІПС, ні Угоду про асоціацію (PDO «Tokaj» захищається згідно з Угодою про асоціацію з 1 січня 2016 року, з 10-річним перехідним періодом для використання позначення «Tokaji» для маркування українських вин). Інформації з бази даних E-Bacchus виявилося для АМКУ достатньо, щоб переконатися, що використання українським виноробом позначення «Tokaji» вводить в оману споживачів щодо географічного походження вина.
Український винороб оскаржив рішення АМКУ до суду. Він стверджував, що рішення АМКУ необґрунтоване, оскільки напівсолодке вино мускат COTNAR TOKAJI виробляється ним згідно з відповідними специфікаціями, належним чином затвердженими українськими органами влади, а також він є власником торговельних марок, що містять, зокрема, кириличну транслітерацію позначення «TOKAJI». Винороб стверджував, що етикетки на його продукції містять інформацію про виробника і місце виробництва, застосовані місцеві державні стандарти, а також інформацію про виноград, який був використаний для виробництва вина. Згідно з позицією винороба, вищевказана інформація спростовує твердження про те, що розміщення позначення «Tokaji» на етикетках вводить в оману споживачів щодо географічного походження вина.
Розглянувши справу, суд першої інстанції погодився з позицією АМКУ і залишив без змін його рішення. Апеляційний суд в подальшому підтримав рішення суду першої інстанції.
Можливо, рішення апеляційного суду ще не є остаточним у цій суперечці; ми стежимо за справою на предмет оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Однак на даний момент цей випадок чудово демонструє, що сам факт використання зареєстрованих в ЄС PDO може бути достатнім для АМКУ, щоб визнати таке використання недобросовісною конкуренцією, а саме поширенням інформації, що вводить в оману. Це особливо характерно для територіальних відділень АМКУ на Заході України, де місцеві жителі мають більш тісні відносини з сусідніми країнами ЄС.

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ: REHAU відкриває вікно для вирішення доменних спорів через АМКУ

Використання відомих брендів в URL-адресах є головним болем для величезної кількості правовласників. Незважаючи на високу ефективність процедур UDRP («Єдина політика вирішення спорів про доменні імена») і URS («Служба швидкого призупинення»), що дозволяють правовласникам негайно реагувати на порушення в загальних (генеричних) доменах верхнього рівня, останні не застосовуються до доменів другого рівня. Хоча деякі юрисдикції впровадили правила вирішення спорів щодо певних доменів другого рівня, Україна не є активним гравцем в цій області. У такій ситуації бізнес прагне знайти ефективні альтернативи судовому розгляду. У справі, описаній нижче, потерпілий суб’єкт підприємницької діяльності зміг вирішити спір щодо домену другого рівня kiev.ua шляхом застосування законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Наприкінці 2015 року ТОВ «РЕХАУ», українська дочірня компанія відомого світового виробника віконних систем і ліцензіат торговельної марки «REHAU» в Україні (далі – Заявник), подала заяву про недобросовісну конкуренцію в Київське обласне територіальне відділення АМКУ. Заява була подана проти ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ РЕХАУ» (далі – Відповідач). Заявник стверджував, що Відповідач незаконно використовує торговельну марку REHAU в своєму найменуванні, доменному імені <rehau.kiev.ua> і на веб-сайті, розміщеному під цим доменом без згоди Заявника. На думку Заявника, це могло призвести до змішування з його господарською діяльністю. Заявник також заявляв, що він почав використання торговельної марки REHAU раніше за Відповідача. За твердженням Заявника, Відповідач не афілійований з групою компаній Rehau і не є частиною авторизованої дистриб’юторської мережі.
Позиція захисту була слабкою. Очевидно, самої лише вказівки на назву німецького міста недостатньо для обґрунтування використання бренду REHAU у випадку такого явного «паразитування» на репутації конкурента. Тож було очевидно, що АМКУ визнає дії Відповідача недобросовісною конкуренцією та накладе штраф.
Однак, що було неочікуваним, так це рішення АМКУ про вилучення торговельної марки REHAU з доменного імені <rehau.kiev.ua>, а такожіз найменування Відповідача.
Вищеописаний випадок є позитивним сигналом для власників брендів про те, що в деяких випадках подання заяви про недобросовісну конкуренцію може бути хорошою альтернативою судовому вирішенню спору про порушення прав на торговельну марку. Однак виконання таких обов’язкових рішень АМКУ не видається простою процедурою, оскільки конкретна відповідальність за невиконання обов’язкових рішень АМКУ не передбачена. Якщо відповідач не бажає добровільно вилучити торговельну марку з доменного імені або власного найменування, у АМКУ не залишається іншої альтернативи, окрім як подати позов до суду. Невиконання рішення суду може тягнути за собою кримінальну відповідальність для посадових осіб Відповідача. Останнє має бути вже переконливим аргументом, щоб припинити нечесну практику.

Для отримання додаткової інформації звертайтесь до Олександра Падалки або Олега Климчука.

Поділитися:

Далі Новини
Показати більше