close

Новини

Ключові контакти
24 Квітня 2017

Новини банківського та фінансового законодавства. Березень – квітень 2017

Національний банк України дозволив повернення дивідендів за 2016 рік, дострокове погашення деяких кредитів від нерезидентів та зменшив частку валютної виручки, яка підлягає обов’язковому продажу

Услід за минулорічним дозволом на повернення дивідендів за 2014 і 2015 роки, 13 квітня 2017 року Національний банк України (НБУ) дозволив іноземним інвесторам повертати також ті дивіденди, які було нараховано за 2016 рік. Тим не менш, залишається чинною заборона повернення будь-яких нарахованих дивідендів за інші роки. Для того, щоб стримати пожвавлення попиту на іноземну валюту, НБУ зберіг і певним чином модифікував місячний ліміт суми дивідендів, яку можна конвертувати в іноземну валюту для подальшої репатріації. Тепер такий ліміт становить 5 мільйонів доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій валюті) на місяць.

Також НБУ дозволив українським банкам достроково погашати (як добровільно, так і на вимогу кредитодавця) отримані від нерезидентів кредити, якщо:

  • кредитодавцем за ними є іноземний банк з рейтингом не нижче «A-», підтвердженим рейтинговим агентством Fitch чи S&P, або ж з рейтингом не нижче «A3», підтвердженим рейтинговим агентством Moody’s; або
  • такі кредити фінансуються за рахунок випуску боргових цінних паперів за межами України (тобто з використанням структури, за якої для фінансування кредиту випускаються єврооблігації).

Окрім того, починаючи з 5 квітня 2017 року НБУ знизив із 65% до 50% частку надходжень в іноземній валюті, яка підлягає обов’язковому продажу.

НБУ спрощує продаж нерезидентам прав вимоги за кредитами

НБУ врегулював низку проблем, пов’язаних з кредитами в іноземній валюті від нерезидентів, спростивши з 10 квітня 2017 року порядок реєстрації таких кредитів.

Врегульовані проблеми відсутності співпраці позичальників

Раніше правила валютного регулювання в Україні вимагали реєстрації в НБУ всіх змін до кредитів в іноземній валюті від нерезидентів, що стосувалися заміни кредитора (зокрема, шляхом відступлення прав, правонаступництва тощо). Відсутність реєстрації таких змін в НБУ забороняла позичальнику здійснювати платежі новому кредитору. Крім того, продаж українським банком кредиту, наданого українському позичальнику, нерезиденту-покупцю без реєстрації в НБУ фактично не мав юридичної сили, а отже, без реєстрації повністю блокувалася вся транзакція. Відповідно до правил, що існували раніше, тільки український позичальник мав право звертатися до обслуговуючого банку для здійснення реєстрації в НБУ. Якщо такий позичальник не бажав співпрацювати, то продаж прав вимоги за кредитом ставав проблемним та вимагав або додаткового структурування, або звернення до суду з вимогою зобов’язати позичальника здійснити реєстрацію.

НБУ врегулював вищезазначену проблему, надавши кредиторам можливість з 10 квітня 2017 року звертатися із заявою про реєстрацію без залучення позичальника.

Для того, щоб використати таку можливість при відступлені кредиту існуючим кредитором-нерезидентом новому кредитору-нерезиденту, кожен з них буде зобов’язаний пройти процедуру «знай свого клієнта» в українському банку, який обслуговує такий кредит. Після завершення зазначеної процедури український обслуговуючий банк подасть документи щодо відповідної транзакції в НБУ та внесе необхідну для реєстрації інформацію в реєстр НБУ.

У разі відступлення українським банком на користь кредитора-нерезидента кредиту, наданого українському позичальнику, такий банк тепер має право сам подати документи для реєстрації кредитного договору в НБУ.

НБУ надається до 30 календарних днів плюс 7 робочих днів для аналізу наданих документів та підтвердження реєстрації або відмови у її проведенні.

Ще одна проблема, що мала значення, зокрема, у договорах між українськими банками та нерезидентами, стосувалася процентних ставок за кредитними договорами українських банків з українськими позичальниками. Вказані процентні ставки зазвичай були вищими, ніж максимальна процентна ставка, встановлена НБУ для кредитів в іноземній валюті від нерезидентів. З 10 квітня 2017 року НБУ встановив чітке правило для цілей таких ситуацій при реєстрації кредитних договорів: нерезидент ‑ новий кредитор може в односторонньому порядку відмовитися від нарахування частки або повністю процентів та/або інших платежів, що перевищують максимальну процентну ставку, встановлену НБУ.

Врегульовані проблеми продажу прострочених кредитів

Донедавна порядок реєстрації в НБУ кредитів в іноземній валюті від нерезидентів був недостатньо врегульований у частині продажу кредитів, які не обслуговуються позичальниками. Ситуацію також погіршувала відсутність у НБУ встановленої інституційної практики з цього аспекту. У зв’язку з цим покупців прострочених кредитів, наданих українськими банками українським позичальникам, зазвичай попереджали про те, що процес реєстрація не буде простим, можливі затримки та ряд невизначеностей.

З 10 квітня 2017 року НБУ врегулював дві найважливіші проблеми, пов’язані з вищезазначеними простроченими кредитами, а саме:

  • запровадив чітке правило, що максимальна процентна ставка не застосовується до виплат за користування кредитом у сумі прострочених до моменту реєстрації платежів, права вимоги за якими переходять до нерезидента-кредитора; та
  • скасував вимогу вказувати конкретні дати здійснення майбутніх платежів за простроченими кредитами.

І хоча деякі проблеми, пов’язані із простроченими кредитами, залишилися не врегульованими чітко (наприклад, досі не повністю зрозуміло, як обчислювати строк кредиту для визначення застосовної максимальної процентної ставки щодо платежів, які здійснюватимуться після моменту реєстрації), зміни, наразі запроваджені НБУ, безперечно є кроком вперед у покращені регулювання інвестування у проблемну заборгованість.

Новації у регулюванні банківських рахунків

23 березня 2017 року Верховна Рада України схвалила проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах№ 2302a-д. Крім встановлення в акціонерних товариствах процедур обов’язкового продажу акцій на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета («squeeze-out»), та обов’язкового придбання особою, яка є власником домінуючого контрольного пакета, акцій на вимогу акціонерів («sell-out»), законопроект також запроваджує рахунки умовного зберігання (ескроу) в Україні та вводить нові правила застави/обтяження банківських рахунків.

Рахунки умовного зберігання (ескроу)

Рахунки умовного зберігання (ескроу) широко використовуються в іноземних юрисдикціях для зниження ризику контрагентів, а механізм рахунка умовного зберігання (ескроу) є аналогом документарного акредитиву. Договір рахунка умовного зберігання (ескроу) передбачає відкриття банком особливого рахунка на користь клієнта (наприклад, покупця товарів або активів) та здійснення переказу коштів з такого рахунка на користь бенефіціара (наприклад, продавця) за умови надання останнім певних документів (наприклад, підтвердження відправки товару продавцем/бенефіціаром або підтвердження реєстрації права власності покупця на актив).

Мета договору рахунка умовного зберігання (ескроу) полягає у тому, щоб збалансувати права та інтереси сторін, покладаючись на послуги агента умовного зберігання (банку), якому такі сторони довіряють. Стороною договору рахунка умовного зберігання (ескроу), крім банку та володільця такого рахунка, може бути також і бенефіціар. У разі якщо бенефіціар не є стороною такого договору, то для внесення будь-яких змін до договору, що впливають на права бенефіціара, сторони повинні попередньо отримати згоду останнього на такі зміни. У договорі рахунка умовного зберігання (ескроу)  можна буде також визначити обставини, за яких кошти розміщені на такому рахунку, можуть бути повернуті власнику рахунка (наприклад, у разі неподання бенефіціаром банку необхідних документів до встановленої дати). Ще однією перевагою є те, що кошти, розміщені на рахунку умовного зберігання (ескроу), захищені від вимог кредиторів володільця рахунка, банку та бенефіціара.

Обтяження банківських рахунків

Наразі стягнення коштів з банківських рахунків, права за якими обтяжено, ускладнене через низку невідповідностей в українському законодавстві. Законопроект усуває такі невідповідності та запроваджує нові правила, що гарантують сторонам договору забезпечення більше свободи для структурування та регулювання їх взаємовідносин. Також законопроект встановлює відповідальність банку, де відкрито рахунок, права за яким обтяжено, у разі якщо банк був належним чином повідомлений про обтяження.

Зокрема, сторони договору застави/обтяження зможуть домовитися про мінімальний залишок на рахунку, і у такому випадку власник рахунка (заставодавець) не зможе ініціювати банківську операцію, в результаті якої баланс рахунка, права за яким обтяжено, стане меншим узгодженого мінімального залишку. Крім того, для внесення будь-яких змін до договору банківського рахунка (сторонами якого зазвичай є тільки обслуговуючий банк та власник рахунка (заставодавець), які впливатимуть на права кредитора (обтяжувача), буде потрібна попередня згода останнього. Якщо це буде передбачено договором застави/обтяження, кредитор (обтяжувач) також зможе отримувати інформацію про залишок та операції по рахунку, права за яким обтяжено, у тому числі, інформацію, що становить банківську таємницю.

Банк, у якому відкрито рахунок, повинен бути повідомленим про основні умови договору застави/обтяження такого рахунка після укладання зазначеного договору (банк також може бути стороною такого договору, однак це необов’язково). Після отримання такого повідомлення банк може нести відповідальність перед кредитором, наприклад, за проведення операції, забороненої договором застави/обтяження.

Набуття чинності

Законопроект набуде чинності після його підписання Президентом України та офіційного опублікування. Крім того, оскільки відкриття та ведення рахунків детально регулюється НБУ, цілком вірогідно, що обидва нововведення почнуть ефективно діяти лише після внесення змін у відповідні підзаконні акти НБУ.

Санкції щодо деяких банків з російським капіталом

15 березня 2017 року Рада національної безпеки та оборони України за пропозицією НБУ запровадила санкції до кількох українських банків з російським капіталом (далі – Підсанкційні банки), а саме:

  • ПАТ «СБЕРБАНК»;
  • ПАТ «ВіЕс Банк»;
  • ПАТ «Промінвестбанк»;
  • ПАТ «ВТБ БАНК»; та
  • ПАТ «БМ Банк».

Санкції були запроваджені у формі запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов’язаних з банками осіб.

Заборонені операції

Постановою НБУ, яка детально визначає зміст санкцій (далі – Постанова про реалізацію санкцій), встановлюється заборона для кожного Підсанкційного банку здійснювати будь-які операції на користь пов’язаних з банком осіб, якщо:

  • операція передбачає переказ коштів за межі України; або
  • наслідком операції може бути виведення капіталу Підсанкційного банку за межі України.

Крім того, Постанова про реалізацію санкцій наводить невичерпний перелік конкретних заборонених операцій Підсанкційних банків на користь пов’язаних осіб (за умови, що вони відповідають загальним критеріям, зазначеним у попередньому абзаці), а саме:

  • пряме та/або опосередковане здійснення активних операцій (надання кредитів, розміщення депозитів, придбання цінних паперів, а також розміщення коштів на кореспондентських рахунках тощо);
  • виплата дивідендів;
  • виплата процентів;
  • повернення міжбанківських кредитів/депозитів;
  • повернення субординованого боргу;
  • повернення коштів з кореспондентських рахунків;
  • розподіл прибутку; та
  • розподіл капіталу.

Особи, яких стосуються обмеження

Хоча санкції були запроваджені лише до Підсанкційних банків, обмеження можуть негативно вплинути також на деякі операції клієнтів таких банків та, ймовірно, на деякі операції інших українських банків.

Зокрема, Постанова про реалізацію санкцій передбачає заборону на проведення Підсанкційними банками клієнтських операцій, якщо такі операції підпадають під обмеження, описані у попередньому розділі. Постанова про реалізацію санкцій є дещо неоднозначною, втім, її тлумачення дозволяє припустити, що будь-якій фізичній та юридичній особі буде заборонено здійснювати переказ коштів за межі України через Підсанкційний банк на користь пов’язаної з таким Підсанкційним банком особи.

Постанова про реалізацію санкцій також забороняє всім українським банкам здійснювати будь-які операції, які мають на меті або можуть сприяти уникненню обмежень, встановлених санкціями, а також порушують або сприяють порушенню таких обмежень. Потенційно це ставить під загрозу будь-яку операцію, що здійснюється через українські банки, до яких не застосовуються санкції, на користь осіб, пов’язаних з Підсанкційними банками.

Визначення пов’язаних осіб

Обмеження застосовуються до платежів за межі України, що здійснюються на користь пов’язаних з Підсанкційними банками осіб.

Пов’язані з Підсанкційними банками особи визначаються відповідно до об’єктивних критеріїв, встановлених законом, або на підставі ширшого переліку спеціальних критеріїв, встановлених підзаконним актом НБУ.

До першої категорії належать з-поміж інших:

  • власники істотної участі у Підсанкційних банках (тобто особи, які прямо чи опосередковано володіють (у тому числі спільно з іншими особами) десятьма та більше відсотками акцій чи прав голосу або мають значний вплив на управління чи діяльність Підсанкційного банку);
  • будь-які особи, у яких власники істотної участі у Підсанкційних банках також мають істотну участь («особи, що перебувають під спільним впливом»);
  • будь-які інші власники істотної участі у особах, що перебувають під спільним впливом; та
  • будь-які юридичні особи, у яких пов’язана з Підсанкційним банком особа (i) володіє істотною участю або (ii) є керівником.

У випадку якщо НБУ має підстави вважати, що особа здійснює операцію в інтересах або під впливом однієї з вищезазначених пов’язаних осіб, НБУ вправі визнати таку особу пов’язаною з Підсанкційним банком на підставі ряду широко сформульованих спеціальних критеріїв, встановлених підзаконним актом НБУ. Вказані критерії включають, зокрема, наявність спільного юридичного радника, постачальників послуг або наявність необґрунтовано складної корпоративної структури.

Практичні наслідки

З огляду на викладені вище міркування, операції, на які впливатимуть санкції, можуть включати такі операції з переказування коштів за межі України:

  • операції Підсанкційних банків на користь їх материнських компаній та інших пов’язаних осіб, у тому числі членів банківських груп Підсанкційних банків, інших суб’єктів, контрольованих російським урядом, тощо;
  • операції клієнтів Підсанкційних банків на користь пов’язаних з Підсанкційними банками осіб також опиняються під загрозою (хоча позиція НБУ у цьому відношенні не досить зрозуміла). Такими клієнтами є, зокрема, члени українських груп Підсанкційних банків, що зазвичай мають рахунки у таких банках, та чиї платежі на користь осіб, пов’язаних з Підсанкційними банками, також можуть бути заблоковані; та
  • операції, здійснювані через будь-які українські банки на користь пов’язаних з Підсанкційними банками осіб, також потенційно є ризиковими, оскільки вони можуть бути розглянуті, як такі, що спрямовані на уникнення або сприяють уникненню санкцій.

Для отримання детальнішої інформації звертайтеся, будь ласка, до Назара Чернявського, Антона Коробейнікова або Олександра Ольшанського.

Поділитися:

Далі Новини
Показати більше