close

Новини

Ключові контакти
15 Грудня 2017

Короткий огляд справи СОТ. Спір «ЄС – Жирні спирти (Індонезія)»

ЗВІТ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОРГАНУ СОТ

Спір «ЄС – Жирні спирти (Індонезія)» (DS 464) стосується антидемпінгових заходів, запроваджених Європейським Союзом щодо імпорту деяких жирних спиртів та їхніх сумішей, походженням із Індонезії. Зокрема, Індонезія ініціювала спір з ціллю оскаржити (1) коригування експортної ціни, (2) відмову ЄС враховувати в рамках антидемпінгового розслідування такі фактори як «фінансова/економічна криза», «проблеми, пов’язані з доступом до сировини на внутрішньому ринку ЄС» та (3) відмову ЄС надати індонезійському виробнику доступ до результатів верифікації. В результаті, як Індонезія, так і ЄС оскаржили деякі висновки Групи експертів в апеляції.

Індонезія оспорила певні тлумачення Групи експертів щодо статті 2.4 Угоди про застосування статті VI ГАТТ (далі  Угода). Положення даної статті зобов’язує органи, які ведуть розслідування, справедливо порівнювати експортну ціну та нормальну вартість.

Водночас, ЄС оскаржив висновок Групи експертів щодо статті 6.7 Угоди стосовно розкриття заінтересованим сторонам результатів верифікації. ЄС також підняв питання щодо доцільності оскарження Індонезією певних заходів, термін дії яких закінчився та деякі інші питання.

ВАЖЛИВІСТЬ РІШЕННЯ

Рішення Апеляційного органу в цій справі закладає міцний фундамент для практичного застосування деяких визнаних стандартів у ході антидемпінгових розслідувань. Одним з таких стандартів є справедливе порівняння нормальної вартості та експортної ціни, а також застосування належних практик при порівнянні цін. Апеляційний орган також роз’яснив особливості застосування статті 2.4 Угоди при здійсненні коригувань показників у випадках, коли в продажах беруть участь пов’язані особи.

Крім цього, в контексті статті 6.7 Угоди Апеляційний орган встановив чіткі вимоги щодо опрацювання інформації, отриманої в рамках верифікаційних візитів, а також роз’яснив різницю між положеннями статей 6.7 та 6.9 Угоди в частині розкриття інформації за результатами розслідування. Стаття 6.7 гарантує надання детальних результатів верифікації заінтересованим сторонам, що є невід’ємним для реалізації права на захист.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

В серпні 2010 року Європейська Комісія ініціювала антидемпінгове розслідування стосовно імпорту деяких жирних спиртів та їхніх сумішей походженням із Індії, Індонезії та Малайзії.|1|

Порівнюючи нормальну вартість та експортну ціну на умовах EXW, Європейська Комісія зробила ряд коригувань на фактори, які впливають на зіставлення нормальної вартості та експортної ціни. Загалом, коригування були здійснені в частині непрямого оподаткування, транспортних витрат, витрат на страхування, поставку, завантаження та на похідні витрати, витрати на пакування, на залучення кредитних коштів та комісій.|2|

Коригування, що є предметом спору, стосувалися комісійних платежів, що були здійснені двома індонезійськими виробниками (PT Musim Mas та Ecogreen) їхнім пов’язаним торговельним компаніям. За результатами розслідування, Європейська Комісія ввела попередні антидемпінгові мита на імпорт жирних спиртів даних експортерів.|3|

В ході розслідування, Європейська Комісія встановила, що виробник PT Musim Mas сплачував грошову надбавку своїй пов’язаній компанії за продажі, які ця компанія здійснювала на ринку ЄС. Дану надбавку Європейська Комісія розцінила як плату за послуги, ціна за надання яких не була встановлена на внутрішньому ринку. Такий платіж був розцінений Єврокомісією як різниця, що впливає на порівняння цін. А отже, беручи до уваги дані підстави, Європейська Комісія вважала виправданим коригування  експортної ціни, зменшивши її на відповідну суму.|4| Аналогічне коригування призвело до застосування попереднього антидемпінгового мита і до компанії Ecogreen.

У січні 2012 року обидві компанії подали позов про скасування антидемпінгового мита в Суд загальної юрисдикції ЄС. Зокрема, компанії оспорювали коригування експортної ціни на суму комісії їхнім пов’язаним особам.|5|

Взявши до уваги Рішення у справі Interpipe,|6| Єврокомісія переглянула свої висновки. В результаті, ЄС визнав невиправданим від’ємне коригування експортної ціни в частині надбавки, сплаченої пов’язаній компанії з боку Ecogreen. Демпінгову маржу для Ecogreen було перераховано. Оскільки після перерахунку відповідна маржа була нижчою за рівень de minimis, антидемпінгове мито щодо Ecogreen було скасовано. Однак, Єврокомісія не змінила своїх висновків в частині застосування антидемпінгових заходів до PT Musim Mas.|7|

В червні 2015 року Суд загальної юрисдикції ЄС відхилив позов PT Musim Mas про скасування антидемпінгових заходів щодо цього індонезійського виробника (далі  індонезійський виробник).

ЗАХОДИ, ЩО ОСПОРЮВАЛИСЬ

  • вплив надбавки на порівняння ціни

Цінова надбавка була платою індонезійського виробника своїй пов’язаній компанії за послуги, надані відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ними. Як зазначалось вище, в частині цього платежу Європейська Комісія відняла суму такого платежу із експортної ціни. Індонезія оспорила це коригування як таке, що порушує положення статті 2.4 Угоди.

Стаття 2.4 детально визначає умови справедливого порівняння нормальної вартості та експортної ціни. Згідно з даним положенням «відповідне коригування робиться в кожному випадку, залежно від обставин, щодо відмінностей, які впливають на можливість порівняння ціни, включаючи відмінності умов продажу, оподаткування, рівнів торгівлі, кількості, фізичних характеристик та будь-яких інших розбіжностей, які, як встановлено, впливають на порівняння цін» |виділено автором|.|8|

У своїй позиції, Індонезія, посилаючись на рішення Апеляційного органу в справі США – Гарячекатана сталь наполягала, що платіж, сплачений однією компанією іншій всередині «однієї економічної одиниці» не відображає комерційної цінності такої транзакції. Оспорюючи висновки Групи експертів перед Апеляційним органом, Індонезія повторно заявила, що:

  • оскільки індонезійський виробник та його дистриб’ютор є одним економічним суб’єктом, у Єврокомісії не було підстав робити коригування щодо грошової надбавки;
  • коригування ціни призвело до несправедливого порівняння нормальної вартості та експортної ціни.

Індонезія також підкреслила, що кошти, витрачені на послуги, надані в рамках однієї економічної одиниці є, для цілей визначення демпінгу, непрямими витратами з продажів, які зазвичай включені в нормальну вартість та експортну ціну, і тому не повинні відніматись від даних показників.

Однак Апеляційний орган погодився з висновком Групи експертів, що у Єврокомісії були підстави для того, щоб брати до уваги саме прямі продажі індонезійського виробника споживачам на внутрішньому та зовнішньому ринку. Такий висновок було зроблено з огляду на те, що пов’язана торговельна компанія, по-перше, не входила до внутрішнього департаменту з продажів індонезійського виробника, та, по-друге, здійснювала більшість своїх продажів незалежним компаніям. Виходячи з положень договору купівлі-продажу між індонезійським виробником та його пов’язаною компанією, остання здійснювала функції «схожі на функції агента, який працює на комісійній основі», а це є підґрунтям для відповідного коригування та зменшення експортної ціни в частині грошової надбавки.|9|

  • питання верифікації

Одним із аргументів, які Індонезія підняла на стадії розгляду спору Групою експертів, стосувався порушення Єврокомісією вимог статті 6.7 Угоди в частині розкриття інформації індонезійським виробникам. Індонезія наголошувала, що її виробникам не було надано окремого висновку за результатами верифікаційних візитів, а важливі факти були розкриті в дуже загальній формі, що свідчить про неналежне розкриття результатів верифікації загалом.

Заперечуючи проти даного аргументу, ЄС зазначив, що стандарти статті 6.7 Угоди були дотримані, оскільки результати верифікаційних візитів індонезійським виробникам були «зроблені доступними» або «розкриті». Зокрема, Єврокомісія проінформувала індонезійських заінтересованих сторін заздалегідь про дані, які будуть перевірятись, а також надала їм список доказів, зібраних під час верифікаційних візитів. Таким чином, Єврокомісія повідомила індонезійських виробників про результати верифікації, як складову загального звіту за результатами розслідування, а також розкрила результати шляхом видання конкретного звіту щодо держави.

Група експертів закцентувала свою увагу на тлумаченні фрази «результати будь-якого такого розслідування» відповідно до положень статті 6.7 Угоди. Зокрема, було підкреслено, що метою верифікаційних візитів є надання можливості Європейській Комісії перевірити достовірність інформації, наданої компаніями.

Група експертів зауважила, що у справі Корея – Деякі види паперу було встановлено, що розкриття інформації, відповідно до статті 6.7 Угоди, повинне містити «належну інформацію стосовно всіх аспектів верифікації». Посилаючись на це рішення, Група експертів встановила, що Європейська Комісія не надала доступу та не розкрила «результати будь-якого такого розслідування» індонезійським виробникам, як це передбачено статтею 6.7. Зокрема, не було зазначено які частини відповідей на запитальники потребують доказів або додаткової інформації, а також чи індонезійський виробник та пов’язані компанії надали такі докази та інформацію. Європейська Комісія також не повідомила, чи підтвердилась достовірність інформації, наданої компаніями у відповідях на запитальники.|10|

Оскаржуючи рішення Групи експертів, ЄС підняв питання щодо визначення «результатів» верифікації відповідно до статті 6.7 Угоди. На думку Апеляційного органу, органи, які проводять розслідування, не зобов’язані здійснювати верифікаційні візити. Однак,  якщо такі візити проводяться, то «результати» повинні надаватись компаніям, які перевірялись. Така інформація може бути надана як на окремому етапі розслідування, так і разом з розкриттям «важливих фактів» відповідно до вимог статті 6.9 Угоди.

Апеляційний орган зазначив, що органи, які проводять розслідування, повинні повідомляти сторони про те, які питання запитальника повинні бути підтверджені доказами; а також перелік іншої інформації, на підтвердження якої збираються необхідні документи. Крім того, Апеляційний орган наголосив, що відповідно до тексту статті 6.7 Угоди верифікаційні візити повинні слугувати для «встановлення подальших деталей».|11| А перелік інформації, яку було та яку не було підтверджено – становить «результати» такої перевірки. Таким чином, «результати» верифікаційних візитів повинні розкриватись сторонам.|12| Таким чином, компанії отримують можливість ефективно захищати свої інтереси на подальших стадіях антидемпінгового розслідування. Для забезпечення цієї можливості органи, які проводять розслідування, повинні надати компаніям перелік інформації, яка була та яка не була підтверджена, а також детально і вчасно проінформувати їх щодо результатів верифікації.

  • висновок Групи експертів щодо заходів, термін дії яких закінчився

ЄС просив відхилити апеляцію Індонезії, посилаючись на те, що вона не відповідає положенням статті 3 Домовленості про правила та процедури врегулювання спорів (далі  Домовленість) та стосується заходів, термін дії яких закінчився. Зокрема, Група експертів надала сторонам спору звіт для ознайомлення 23 вересня 2016 року. Разом з цим, 12 листопада 2016 року, протягом періоду перекладу та опублікування звіту, оскаржувані заходи втратили свою чинність, про що ЄС повідомив Групу експертів листом від 16 листопада 2016 року.

Апеляційний орган встановив, що Група експертів на власний розсуд вирішує, чи брати до уваги подальші зміни та скасування відповідних заходів. В силу відсутності висновків чи заяв з боку Групи експертів, що відповідні заходи втратили чинність, не було підстав щодо недотримання вимог статті 19.1 Домовленості, яка зобов’язує Групу експертів надати рекомендації в разі встановлення невідповідності заходів держави угодам СОТ.

Відповідно, Апеляційний орган визнав, що Індонезія не порушила статтю 3 Домовленості, оскаржуючи висновок Групи експертів, незважаючи на те, що відповідні заходи втратили свою чинність незадовго до розповсюдження звіту Групи експертів всім членам СОТ.|13|

ВИСНОВКИ

Згідно з висновками Апеляційного органу Індонезія не довела факту порушення Європейською Комісією статті 2.4 Угоди. Надбавка, сплачена індонезійським виробником його пов’язаній торговельній компанії впливала на порівняння ціни. Тому відповідне коригування експортної ціни було виправданим згідно зі статтею 2.4 Угоди. В той же час, Апеляційний орган підтвердив, що Європейська Комісія, не надала доступ та не розкрила результати верифікаційних візитів індонезійським виробникам, що є порушенням статті 6.7 Угоди.|14|


|1|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.3.

|3|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.6.

|4|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.5.

|5|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.10.

|6|Рішення апеляційної інстанції Суду справедливості від 16 лютого 2012, яке підтвердило рішення Суду першої інстанції ЄС, в якому аналогічні коригування ціни були здійснені стосовно комісійних платежів сплачених експортером своїй пов’язаний компанії.

|7|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.12.

|8|Угода, стаття 2.4, третє речення.

|9|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.57-5.60.

|10|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.125.

|11|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.151.

|12|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.152.

|13|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 6.6.

|14|Звіт Апеляційного органу, ЄС – Жирні спирти (Індонезія), п. 5.165.

Поділитися:

Далі Новини
Показати більше