close
МЕНЮ

Новини

19 Лютого 2013

Річний огляд: важливі події в українському корпоративному законодавстві та законодавстві про цінні папери у 2012 році


У 2012 році українське корпоративне законодавство та особливо законодавство про цінні папери зазнало значних змін: від спрощення реєстраційних процедур до глобальної реформи інфраструктури фондового ринку.

Українське корпоративне законодавство

Спрощення процедур реєстрації

Одним з напрямків змін було деяке спрощення процедури реєстрації нових юридичних осіб. Зокрема, з 17 грудня 2012 року нові юридичні особи не повинні більше отримувати довідку про взяття на облік платника податків. Раніше отримання такої довідки, на додаток до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, було обов’язковою частиною реєстраційної процедури. Тепер єдиним документом про реєстрацію стає розширений варіант виписки з Єдиного державного реєстру. До того ж змінами, які набрали чинності з 1 січня 2013 року, також скасовано більшість вимог про подання виписки до державних органів для отримання різного роду дозвільних документів.

Ці та інші зміни пояснюють, як Україні вдалося піднятися у рейтингу Doing Business-2013 Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації. Україна зайняла 137 місце з 185 країн, піднявшись на 15 позицій порівняно з результатами попереднього року. Одним з найважливіших факторів стало драматичне покращення рейтингу України у питаннях реєстрації нового бізнесу, у цьому показнику Україна піднялася на 66 позицій. Це стало можливим за рахунок таких змін, ухвалених у 2011 році, як скасування вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу ТОВ і вимог про нотаріальне посвідчення установчих документів.

Нова система реєстрації прав на нерухомість та корпоративна практика

Україна також піднялася на 19 позицій у категорії легкості реєстрації прав власності. Однак фундаментальні зміни у системі реєстрації нерухомості, які були схвалені у 2012 році та набрали чинності з 1 січня 2013 року, створили неочікувані проблеми для корпоративних юристів. У рамках нової системи було створено єдиний Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який має включати інформацію не лише про право власності, але й про всі його обтяження. Він покликаний звести в єдину базу даних раніше роз’єднані реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстр іпотек, реєстр правочинів та земельний кадастр.

Однак на практиці новий реєстр починає свою роботу порожнім, у ньому відсутня інформація зі старих реєстрів. Новий реєстр буде наповнюватися лише поступово, у міру того як з майном будуть здійснюватися певні операції, що потребують реєстрації. Тому, щоб внести  іпотеку чи інше обтяження у новий реєстр, кредитор має спеціально за цим звернутись. Відповідно, потенційні покупці об’єктів також не мають доступного способу перевірити, чи є проблеми з об’єктом, який їх цікавить. Відповідно, це створює проблеми і для тих, що має намір придбати компанію та хоче перевірити наявність застав на її майно. Ці та інші проблеми практичної імплементації нової системи реєстрації прав залишатимуться проблемою для тих, хто займається юридичним аудитом бізнесу та M&A.

Активи приватних підприємств стали спільною сумісною власністю подружжя

19 вересня 2012 р. Конституційний Суд прийняв рішення, відповідно до якого статутний капітал та майно приватних підприємств (далі – ПП) є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що якщо засновник ПП перебуває у шлюбі, то його жінка стає співвласницею статутного капіталу та активів підприємства. У разі розлучення, усе це майно підлягає розподілу між колишнім чоловіком та дружиною. Крім цього, усі договори щодо розпорядження таким спільним сумісним майном мають укладатися за згоди обох членів подружжя. Отже, у разі придбання будь-якого майна у ПП та укладення з ПП будь-яких інших договорів необхідно вимагати згоду не лише засновника, але й його дружини на кожну операцію.

Українське законодавство про цінні папери

Новий Закон «Про депозитарну систему України»

6 липня Верховна Рада прийняла новий Закон «Про депозитарну систему України» (далі – Закон). Основна частина положень Закону набере чинності 12 жовтня 2013 року. Закон вважають значним кроком вперед у розвитку інфраструктури фондового ринку, однак у нього є й багато критиків.

Мабуть найбільш важливою зміною, запровадженою Законом, є перетворення Національного депозитарію України на центральний депозитарій для більшості цінних паперів в Україні. Національний банк, як мінімум на початку, збереже функцію депозитарію для державних цінних паперів та облігацій місцевих позик. Центральний депозитарій на початку залишатиметься у державній власності. У подальшому, протягом п’яти років після набрання чинності Законом, державна частка у статутному капіталі Центрального депозитарію має бути зменшена до 25 відсотків плюс одна акція.

Всеукраїнський депозитарій цінних паперів, який до цього часу був головним депозитарієм в Україні, втратить свою ліцензію і до 12 жовтня 2013 року має передати глобальні сертифікати на всі випуски цінних паперів, які він обслуговую, до Центрального депозитарію.

Це є одним з аспектів нового Закон про депозитарну систему, який піддається критиці. Деякі учасники ринку кажуть, що розвиток інфраструктури ринку буде загальмовано, оскільки досвід та технології, набуті Всеукраїнським депозитарієм, буде втрачено і Центральний депозитарій матиме розвивати їх власними силами.

Ще однією важливою зміною, запровадженою Законом, стало створення нової організації під назвою Розрахунковий центр. Центр проводитиме грошові платежі за всіма операціями з цінними паперами на біржах, а також поза біржею, якщо позабіржова операція здійснюється на умовах «поставка проти платежу».

Деякі коментатори відзначають, що створення Розрахункового центру призведе до зайвої централізації клірингової діяльності та може підвищити рівень ризику в операціях з цінними паперами. На їх думку, кращим вирішенням ситуації могло б бути наділення самого Центрального депозитарію банківсько-розрахунковими функціями.

Відповідно до нового Закону усі зберігачі цінних паперів матимуть привести свої процедури у відповідність до нового Закону і отримати нові ліцензії, оскільки старі ліцензії втратять свою чинність. Нові ліцензійні умови мають бути затверджені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) до 12 квітня 2013 р.

Закон також просуває вперед закінчення переходу до виключно бездокументарних цінних паперів. Відповідно до Закону емісійні цінні папери можуть випускатися лише у бездокументарній формі.

Закон також намагається вирішити проблеми тих акціонерних товариств, які випустили акції у 1990-х та на початку 2000-х років у документарній формі і зараз займаються їх дематеріалізацією. Акціонерні товариства, що мають акції у документарній формі, зобов’язані були перейти до бездокументарної форми ще у 2011 році. Однак цей процес створює значні складності для емітентів, які мають значну кількість невеликих акціонерів-фізичних осіб.

Для таких емітентів питання є простим: у документарних випусках емітент фактично займається тим, що за свій рахунок веде облік прав акціонерів за них (ведучи реєстр самостійно або залучаючи реєстратора). А з того часу, коли випуск дематеріалізовано, вже самі акціонери мають самостійно організовувати облік своїх прав, напряму укладати договір зі зберігачем та оплачувати його послуги. На практиці ж багатьом невеликим акціонерам немає ніякого економічного сенсу витрачати час та гроші на вирішення цих питань, адже самі акції мало чого варті. Тому такі акціонери і не звертаються до зберігачів, не активують свої рахунки і лише ускладнюють облік без усякої вигоди для себе.

Новий Закон зобов’язує власників дематеріалізованих цінних паперів укласти договір зі зберігачем до 12 жовтня 2014 р. Якщо цього не буде зроблено, то такі акції не враховуватимуться при визначенні кворуму та голосуванні в акціонерному товаристві.

Закон України «Про інститути спільного інвестування»

5 липня 2012 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про інститути спільного інвестування» (далі – Закон), який набере чинності 1 січня 2014 р. Серед інших значних змін Закон виводить інвестиційні фонди зі сфери регулювання Закону «Про акціонерні товариства» та модернізує правила щодо розкриття інформації. Зокрема, Закон вимагає, щоб поточна інформація про результати фонду публікувалася на веб-сайті компанії з управління активами.

Ринок цінних паперів: реклама цінних паперів та нові вимоги до М&А

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про цінні папери» від 4 липня 2012 р. змінив багато норм у цій галузі. Він набрав чинності 1 січня 2013 р.

Серед численних змін Закон запроваджує нові норми щодо реклами цінних паперів. Усі рекламні матеріали щодо цінних паперів ( далі – ЦП) мають подаватися до НКЦПФР перед їхньою публікацією. З цього правила є достатньо вузькі виключення, зокрема у відносинах між торговцем ЦП та клієнтами. Ці норми тепер необхідно брати до уваги при поширенні інформації про ЦП в Україні.

У 2012 році НКЦБФР почала видавати дозволи на набуття суттєвої участі у торговцях ЦП, компаніях з управління активами, зберігачах та інших «професійних учасниках фондового ринку». Ці повноваження НКЦБФР були надані Законом від 2 січня 2011 року, але вона прийняла відповідні правила і почала видавати дозволи лише 13 березня 2012 р. Дозволу вимагає набуття прямого чи опосередкованого контролю над 10, 25, 50 та 75 відсотками капіталу професійного учасника ринку. Потенційні покупці зобов’язані надавати НКЦПФР інформацію зокрема про свою ділову репутацію та фінансовий стан.

Нові правила лістингу

22 листопада НКЦБФР затвердила нове Положення про функціонування фондових бірж.|1| Воно набрало чинності 8 січня 2013 р. Положення встановлює доволі високі вимоги як до самих емітентів, так і до ліквідності їхніх цінних паперів. Наприклад, однією з вимог є те, що емітент для включення до першого рівня лістингу повинен мати ринкову капіталізацію та чисті активи на суму не менше 100 млн. грн., а для другого рівня – 50 млн. грн.

Деякі коментатори вважають, що вимоги до лістингу є зависокими та нереалістичними, враховуючи сучасний стан українського фондового ринку. Однак НКЦБФР сподівається, що вищі вимоги дозволять підвищити загальний рівень довіри інвесторів і, відповідно, матимуть позитивний вплив на ринок у довгостроковій перспективі.

Спрощення умов доступу цінних паперів іноземних емітентів на внутрішній ринок

Допуск іноземних цінних паперів на український фондовий ринок уцілому регулюється Рішенням НКЦПФР № 42 від 20 листопада 1997 року. Режим допуску цінних паперів на місцевий фондовий ринок, встановлений зазначеним рішенням, був, за своєю природою, заборонним, що призвело до відсутності спроб іноземних емітентів запропонувати їх цінні папери до обігу на українському ринку за останні 15 років. НКЦПФР рішенням від 22.11.2012 р. № 1692 затвердила Положення про допуск цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України (далі – Положення про іноземних емітентів), що набуло чинності 22 січня 2013 року. Положення значно спростило правила допуску для певного типу іноземних емітентів, а саме, для компаній, що мають активи в Україні, чиї цінні папери до цього пройшли лістинг на першокласних іноземних майданчиках організованої торгівлі (вичерпний список відповідних іноземних фондових бірж ще не затверджений НКЦПФР). Цінні папери таких іноземних емітентів можуть бути допущені до обігу на українському фондовому ринку за умови дотримання всіх процедурних вимог, які, навіть після їх спрощення, залишаються дуже обтяжливими. Здається малоймовірним, що українські підприємства, акції яких розміщені на закордонних фондових біржах, поквапляться скористатися перевагами нових правил ціннопаперового регулювання, оскільки доходно-витратний аналіз робить процес розміщення економічно недоцільним. Як приклад, нерезидент, що бажає придбати іноземні цінні папери, що знаходяться в обігу на українських фондових біржах, повинен буде отримати індивідуальну ліцензію від Національного банку України. Остання обставина свідчить про те, що ініціатива НКЦПФР не була підтримана іншими регулюючими органами. Очевидним стає висновок – для реальної імплементації операцій на фондовому ринку,запропонованих Положенням про іноземних емітентів, всі регуляторні органи повинні діяти більш злагоджено і активно.

Розробка положень, що регулюють розкриття інсайдерської інформації

У квітні – травні 2012 року НКЦПФР скасувала два положення, що регулюють операції з використанням інсайдерської інформації, без прийняття нових положень. Скасовані підзаконні нормативні акти включають Положення № 1344 від 21 листопада 2006 року, що встановлює вичерпний обсяг інформації, що складає «інсайдерську інформацію», а також Положення № 792 від 22 липня 2008 року, яке встановлює порядок розкриття такої інформації. Скасування зазначених актів є рідкісним випадком, коли відсутність нормативного акта наближає Україну до європейських стандартів у певному питанні більше, ніж наявність такого. Враховуючи обставину, що українські нормотворці сумно відомі своїм формалізмом і традицією надання переваги встановленню «суворих» норм принципам регулювання, крок НКЦПФР назустріч регулюванню, орієнтованому на принципи, аніж на вичерпні переліки, заслуговує схвалення. Вичерпний обсяг інформації, віднесеної НКЦПФР до «інсайдерської інформації», обмежував можливість регулятора розслідувати випадки угод з використанням інсайдерської інформації, що виходить за рамки визначеного вичерпного списку. Крім того, наявність такого списку передбачала суттєвий вплив інформації, що в ньому міститься, на вартість фінансових інструментів, допущених до торгів (тобто істотну характеристику «інсайдерської інформації»), незалежно від того, існує такий вплив на практиці чи ні.

 


Поділитися:

Далі Новини
Показати більше