Новий закон про ГМО: до чого готуватися бізнесу?

19 вересня 2026 року набирає чинності Закон України «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції»[1] («Закон»). Новий Закон має дві взаємопов’язані цілі: по-перше, провести всеохоплюючий перегляд та осучаснення законодавства в сфері державного регулювання поводження з ГМО та обігу генетично модифікованої продукції; по-друге, гармонізувати законодавство України із acquis ЄС у цій галузі.[2]

Нижче розглянемо основні новели Закону.

На які сфери поширюється дія Закону?

Закон регулює відносини у сфері генетично-інженерної діяльності у замкнених системах (лабораторіях, виробничих об’єктах) та відкритих системах (вирощування, випуск у довкілля), а також реєстрацію, розміщення на ринку, контроль за обігом генетично-модифікованої продукції і ГМ-продукції на ринку України.[3]

Нові правила поширяться на різних суб’єктів господарювання: виробників, імпортерів, дистриб’юторів генетично модифікованої продукції, а також аграрний сектор, який вирощує сільськогосподарські культури, корми із застосуванням ГМО, та інші промисловості й підприємства, які використовують ГМО як інгредієнт або складову.

Державна реєстрація ГМО: на кого поширюються нові вимоги?

Законом передбачено створення трьох реєстрів, а саме Державного реєстру суб’єктів генетично-інженерної діяльності, дозволів на проведення досліджень та випробувань ГМО у відкритій системі та власне ГМО.[4] [5] Реєстрація ГМО здійснюється шляхом подання заяви до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства («Мінекономіки»). Заявка повинна містити цілу низку відомостей, серед яких, зокрема, ідентифікаційні дані ГМО та заявника, документи про право власності, повне реєстраційне досьє з оцінкою ризиків та методикою визначення, плани екстрених дій і моніторингу тощо. Окрім цього, заявник зобов’язаний передати інформацію про ГМО до Науково-методологічного центру з питань випробувань ГМО.[6]

Рішення про державну реєстрацію розглядається Мінекономіки протягом 180 днів з дати отримання заявки. У свою чергу, реєстраційні матеріали направляються до Державної комісії, яка протягом 90 днів має здійснити фахове оцінювання ризику ГМО та направити висновок до Мінекономіки, що є підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію. Власне реєстрація здійснюється на платній основі та на строк до 10 років. Цей строк може бути продовжено ще на 10 років шляхом перереєстрації.[7]

У реєстрації ГМО може бути відмовлено у зв’язку з низкою підстав. До них відносять надання неповного пакету документів або недостовірної інформації, надання висновку Державною комісією або Науково-методологічним центром про можливі ризики ГМО для здоров’я або невідповідність методу визначення ГМО, неподання документів про оплату послуги з оцінювання ризику та неможливість усунення причин, пов’язаних з ризиком ГМО.[8]

Посилення вимог до маркування та контролю обігу ГМО

Генетично модифікована продукція та ГМО, що розміщуються на ринку, мають відповідати вимогам до маркування, що встановлені Законом. Зокрема, Законом встановлюється, що позначення «З ГМО» має бути на будь-якому продукті, якщо будь-який його інгредієнт містить, складається або вироблений з ГМО. Виробник зобов’язаний нанести відповідне маркування, якщо частка ГМО у продукті, що складається з одного інгредієнта, або в будь-якому інгредієнті продукту, що складається з декількох інгредієнтів, перевищує 0,9 відсотка.[9]

Розміщення на ринку ГМО та ГМ-продукції допускається лише після державної реєстрації. Особи, які вперше розміщують таку продукцію на ринку, зобов’язані подавати декларацію (у довільній формі), у якій мають бути зазначені такі дані: 1) відомості про особу, яка вперше розміщує на ринку ГМО та/або ГМ-продукцію; 2) інформація, що така продукція містить ГМО; 3) реєстраційний номер відповідного ГМО у Державному реєстрі ГМО.[10] Відповідна продукція виключається із обігу у разі, коли виявиться, що відсутня державна реєстрація, її скасовано чи продукцію виключено із реєстру та в інших випадках, визначених законом.[11]

Особливості щодо окремих культур

Прикінцеві та перехідні положення Закону встановлюють особливості щодо певних сільськогосподарських культур, що вирощуються із застосуванням генетичної модифікації, а саме:

• Кукурудза – заборонено державну реєстрацію, розміщення на ринку та ввезення на митну територію України (за винятком ввезення для науково-дослідних цілей);
• Цукровий буряк і ріпак – заборонено вирощування протягом п’яти років (тобто до вересня 2031 року).[12]

Державний контроль та відповідальність за порушення

Контрольні функції, згідно з Законом, розділено між декількома державними органами. Зокрема, нагляд за обігом ГМО та ГМ-продукції на ринку покладено на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів [13].

Порушення вимог щодо розміщення на ринку ГМО та ГМ-продукції як харчових продуктів або як кормів, а також продуктів, які не є харчовими продуктами або кормами, буде тягнути за собою штраф у розмірі до двадцяти мінімальних заробітних плат (станом на квітень 2026 року – до 172 940 грн) – для юридичних осіб та до десяти мінімальних заробітних плат (станом на квітень 2026 року – до 86 470  грн) – для фізичних осіб.[14]

Висновки

Як і багато інших євроінтеграційних законів, нове правове регулювання ГМО та ГМ-продукції передбачає новий тягар адаптації для українського бізнесу. Щоб максимально підготуватися до нових правил, українські підприємства мають уже зараз: (1) проаналізувати використання ГМО та ГМ-продукції у своїх виробничих процесах; (2) переглянути маркування продукції відповідно до нових вимог щодо порогового значення 0,9%; (3) підготувати документацію до процесу державної реєстрації, що розпочнеться восени.

[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3339-20#Text

[2] Пояснювальна записка до Проєкту Закону;

[3] Закон, ст.3

[4] Закон, ст.20

[5] Постанова КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру генетично модифікованих організмів»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2025-п#Text

[6] Закон, ст.21

[7] Закон, ст.23-24

[8] Закон, ч.5 ст.23

[9] Закон, ч.5,6 ст.26

[10] Закон, ст.27

[11] Закон, ст.30

[12] Прикінцеві та перехідні положення, ч.6

[13] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/667-2015-п#Text

[14] Закон, ст.41