Історія оподаткування ІТ-галузі в Україні: що влада пропонувала змінити та що змінила за 22 роки

В Україні більшість працівників сфери ІТ оформлені як ФОПи та сплачують єдиний податок. Це константа, яка залишається сталою вже понад два десятки років, а кількість IT-ФОПів в Україні сягає вже 212 тисяч. Попри стійкість конструкції, представники влади ще з нульових не дають спокою спрощенцям.

Ми спробували розібратися, які ініціативи влади щодо регулювання IT-сфери з’являлися за останні кілька десятків років і як змінювалася система оподаткування для спрощенців-єдинщиків, спочатку СПДшників, а потім ФОПів, аж до ініціативи Дія City.

Скільки платили перші спрощенці

«Що саме було в податковій сфері до 1998 року, досить складно описати кількома словами. Це була хаотична сфера з нечіткими правилами. До середини-кінця 90-х навіть реєстри платників податків не функціонували повноцінно. Наприклад, не було централізованої бази даних щодо платників податків фізичних осіб. Тільки потім з’явився сучасний Державний реєстр фізичних осіб-платників податків», — каже Віталій Оджиковський, радник практики оподаткування юридичної фірми Sayenko Kharenko.

Про часи до 1998 року DOU розповів Дмитро Овчаренко, віцепрезидент з фінансово-правових питань Асоціації IT Ukraine.

«Існувало три опції. Перша — це оформлювати працівників ІТ-галузі в штат. Але податки на цей режим були близько 55 %, це все — і ЄСВ, і ПДФО. Друга опція — цивільно-правові договори. Але й там були високі податки. Третя опція — зарплати в конвертах», — сказав Овчаренко.

Про велику роль спрощеного оподаткування для ІТ кажуть і в Європейській бізнес-асоціації (ЄБА).

«З кінця 1999-го — початку 2000-го почали з’являтися перші ІТ-ФОПи, а вже ближче до 2007 року взаємодію з ФОП вважали за стандарт», — розповіла Ольга Куничак, менеджерка ІТ-комітету ЄБА.

1998 — рік, що дав поштовх галузі ІТ

1998 рік став дуже важливою точкою розвитку приватного підприємництва в Україні. Саме тоді другий президент України Леонід Кучма підписав указ про спрощену систему оподаткування, яка запрацювала наступного року.

Відтоді спрощенці, у тому числі айтішники, платили єдиний податок від 20 до 200 грн на місяць з доплатою в розмірі половини ставки єдиного податку за кожного найманого працівника.

І хоча платити треба було мало, звітувати було не так зручно, як сьогодні.

«На той час кожного року з 1 до 15 грудня потрібно було подавати заяву про продовження перебування на єдиному податку. Всі звіти подавались в паперовому вигляді — або особисто в приміщенні Податкової, або надсилали цінним листом з описом поштою», — розповіла Наталя Юдіна, директорка компанії БIP.

У 1999 році допустимий річний обіг «фізосіб-спрощенців» збільшили з 250 до 500 тис. грн. А для юросіб допустиму кількість робітників збільшили з 10 до 50, а річний обіг — з 250 тис. грн до 1 млн грн.

Статус-кво з оплатою до 200 грн на місяць зберігався аж до внесення відповідних змін до Податкового кодексу у 2012 році. Але це не означає, що всі були цим задоволені.

Перші спроби «домовитися» зі сферою ІТ

1 липня 2010 року до представників ІТ вперше прийшли розмовляти. Голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Михайло Бродський заявив, що грошей нема, і їх треба десь взяти, наприклад, в ІТ, бо тут багато заробляють і нічого не платять.

Представники ІТ порівнювали податки для галузі у всьому світі й наполягали: Україна має залишатися конкурентоздатною на міжнародному ринку.

Бродський дослухався до спільноти й пообіцяв просувати єдиний податок для спрощенців на рівні 8 %, а не 37 %.

Тоді ж на тлі обговорень Податкового кодексу DOU проводив опитування і з’ясував, що більшість працівників у сфері ІТ — 58 % — спрощенці й платять єдиний податок.

У листопаді 2010 року Верховна Рада ухвалила Податковий кодекс, що не принесло особливих змін для спрощенців в ІТ, оформлених як СПД.

ЄСВ: скільки айтішники платили за соціальне страхування

З 1998-го до 2011 року в Україні була купа соціальних зборів — пенсійне страхування, страхування на випадок втрати працездатності та смерті, безробіття, нещасного випадку на виробництві. Спрощенці могли не платити ці збори — суттєву частину єдиного податку скеровували до Пенсійного фонду.

З липня 2010 року спрощенців зобов’язали доплачувати суму внеску до Пенсійного фонду у зв’язку зі змінами до закону про пенсійне страхування. Якщо внесок з єдиного податку був меншим за 33,2 % від мінімальної зарплати, різницю треба було доплатити.

Розраховували за таким принципом: якщо ФОП платить єдиний податок 200 грн, то з них 42 %, або 84 грн, скеровували до Пенсійного фонду відповідно до указу президента про спрощенців. А 33,2 % від мінімальної зарплатні, яка у липні 2010 року становила 888 грн, — це 295,8 грн. Різницю між 295,8 грн і 84 грн, тобто 210,8 грн, треба було доплатити у Пенсійний фонд.

З жовтня сума доплати за такого ж єдиного податку становила 217 грн, а в грудні — 222 грн.

1 січня 2011 року історія з доплатами завершилася, адже набув чинності закон про єдиний внесок на соцстрахування. Спрощенці мали його сплачувати на додачу до єдиного податку. Мінімальна ставка — 34,7 % з мінімальної зарплати. На бажання можна було платити більше, як і зараз.

Мінімалка у 2011 році становила 941 гривню, тобто платити треба було принаймні 326,5 грн.

Ми порахували, скільки податків мали сплачувати спрощенці з ІТ-галузі з 2011 до поточного року:

Наприкінці 2011 року єдиний внесок дозволили не платити пенсіонерам і людям з інвалідністю з-поміж спрощенців.

Наступна суттєва зміна ставки ЄСВ відбулася у 2016 році — 22 % на заміну 30 % з гаком.

Ера ФОПів

Суттєві зміни для сфери ІТ відбулися саме із запровадженням ФОПів. З 1 січня 2012 року закон № 4014-VI змінив правила гри для програмістів, які були оформлені як СПД і до того моменту сплачували до 200 грн єдиного податку та єдиний внесок на соцстрах. Адже указ Кучми діяв аж до запровадження ФОПів.

Закон ще не набув чинності, а в колах ІТ-фахівців вже обговорювали зміни: було очевидно, що СПД-фізособи у сфері ІТ підпадають під ФОП ІІІ групи з обсягом доходу до 3 млн грн.

Ставку єдиного податку для ФОП ІІІ групи встановили на рівні 3 % плюс ПДВ, або ж 5 %. У той період значним полегшенням стала можливість подавати декларації в електронному форматі, зазначає Наталя Юдіна.

Умови для ФОПів третьої групи постійно хотіли змінити майже не змінювали до цього часу:

  • з 1 січня 2015 року збільшили обсяг доходу до 20 млн грн, а ставки трішки зменшили: 2 % у разі сплати ПДВ, або ж 4 %;
  • експеримент тривав лише рік, і вже з початку 2016-го ставки повернули до попередніх значень: 3 % і ПДВ, або 5 %, а граничний обсяг доходу зменшили до 5 млн грн;
  • з 2 квітня 2020 року на тлі антиковідної підтримки Рада підвищила річний обіг для ФОПів ІІІ групи до 7 млн грн, залишивши податки сталими;
  • з 1 січня 2021 року максимальний обіг ФОПів ІІІ групи прив’язали до мінімальної зарплати відповідного року: 1167 розмірів, що зараз становить трішки більше ніж 7 млн грн (цьогоріч мінімалка — 6 тис. грн).

Тисяча і одна спроба збільшити податки для ІТ-спрощенців

Ще з 2010 року широко обговорювали ініціативу створити сприятливу систему оподаткування для юросіб у сфері ІТ. Спочатку були законопроєкти №№ 8267 і 8268, їм на зміну прийшов № 9744, який після ухвалення став законом № 5091-VI.

Пропонували спецрежим оподаткування і привабливі умови ведення бізнесу — зниження ставок податку на прибуток, зменшення єдиного соціального внеску, а також звільнення ІТ-компаній від сплати ПДВ. Але в результаті вийшов пшик: експрезидент Віктор Янукович підписав документ в урізаному варіанті, без зниження єдиного соцвнеску. Тож де-юре можливість спецоподаткування була, але подаватися до реєстру суб’єктів спецрежиму оподаткування ніхто не квапився.

«Переважно ІТ-індустрія не поспішала реєструватися у відповідному реєстрі. Фактично він проіснував лише на папері, у реальності пільговий реєстр для ІТ так і не злетів», — каже Віталій Оджиковський.

У лютому 2019 року Міністерство соціальної політики опублікувало для обговорення проєкт закону про захист прав працівників. Пропонували переводити на трудові відносини співпрацю, яка підпадає під один із семи пунктів, тобто будь-яку більш-менш регулярну.

У разі втілення змін податки для спрощенців у сфері ІТ зросли б суттєво: замість 5 % треба було б платити 18 % ПДФО + 1,5 % військового збору. І ще 22 % внеску на соцзабезпечення не від мінімалки.

У відповідь на міністерську пропозицію Асоціація IT Ukraine підготувала свій варіант законопроєкту. Попри запевнення тодішніх прем’єр-міністра Володимира Гройсмана і президента Петра Порошенка, що міністерська ініціатива була «так, поговорити», запропонований асоціацією варіант все ж був зареєстрований у парламенті під номером № 10094.

Законопроєкт пропонує створити ФОП V групи для представників ІТ-сфери відповідно до КВЕДів, збільшити поріг допустимого річного доходу з 5 млн грн до 7,5 млн грн, щороку збільшувати єдиний податок аж до 10 % у 2025 році, а з 2020-го сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) не з однієї мінімалки, а з двох.

4 вересня 2019 року новопризначений прем’єр-міністр Олексій Гончарук провів зустріч з ІТ-галуззю. Він теж пропонував підвищити податки: ФОП ІІІ групи не чіпати, єдиний податок залишити на рівні 5 %, додати військовий збір 1,5 %, ЄСВ сплачувати з двох мінімалок, а ще — новація — додати збір на розвиток людського капіталу до спецфонду IT Creative на рівні 1 % із щорічним збільшенням на 1 % до 5 % у 2024 році. І зафіксувати все це на п’ять років.

Спільнота не оцінила.

У січні 2020 року Мінцифри та профільні депутати запропонували запровадити універсальний податок для IT-компаній. 4 % від обороту у 2020 році та щорічне збільшення цього податку до 7 % до 2024 року. Плюс обов’язок компаній платити ЄСВ з двох мінімальних зарплат і військовий збір у розмірі 1,5 %.

7 лютого 2020 у міністра економіки Тимофія Милованова зустрілися представники влади та ІТ-сектору. Співзасновник Харківського ІТ-кластеру Едуард Рубін розповів, про що говорили: підготовка меморандуму ІТ-спільноти і влади, запровадження ФОП V групи спеціально для працівників ІT-сфери з такими податками: ЄСВ з мінімальної заробітної плати, 1,5 % військовий збір, єдиний податок 5 % з поступовим підвищенням на 1 % на рік.

У липні-серпні 2020 року у парламенті зареєстрували спочатку законопроєкт групи нардепів № 3933, а згодом і представників «Слуги народу» Єгора Чернєва, Данила Гетманцева та Олександра Ковальчука № 3933-1 та 3979.

Проєкти проголошували стимулювання розвитку ІТ-індустрії в Україні. Водночас пропонували запровадити такі податки: 5 % ПДФО + 5 % ЄСВ. І хоча це суттєво менше за 41 % на загальних засадах — це все одно підвищення податків для тих, хто працює у зв’язці «компанія — ФОПи». Йдеться про збільшення податків з 6,5 % до 10 % +.

Згодом представникам ІТ знову запропонували замінити вільні контрактні відносини на відносини за Кодексом законів про працю України (КЗпП).

9 лютого 2021 року уряд зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт № 5054, за яким ФОПи, зокрема програмісти, примусово визнаються найманими працівниками, якщо є принаймні три із семи ознак трудових відносин. У такому разі їх мають оформити відповідно до застарілого КЗпП. Нардеп, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія пообіцяв, що «поховає» законопроєкт № 5054.

Отже, значних змін у податках для IT-ФОПів не було, починаючи з 2012 року. Тоді як представники влади виступали з численними ініціативами щодо регулювання сфери за зміни оподаткування. Цього року обговорення нових податків для айтішників ведеться особливо активно. Імовірно, скоро ми дізнаємося, куди саме приведуть дискусії.

Подібні публікації

26 Січня 2023

Публікації

Гра з тінню: чим небезпечні нелегальні казино та звідки вони беруться?
24 Січня 2023

Публікації

Хто за все заплатить: як рітейлу фіксувати збитки та на які варіанти відшкодування можна розраховувати
19 Січня 2023

Публікації

Закон № 2805-ix: аналіз Sayenko Kharenko
Cookies повідомлення

Ми використовуємо дані cookie, щоб аналізувати поведінку відвідувачів
нашого сайту та покращувати його. Використовуючи наш сайт, ви даєте згоду на дані cookie відповідно до нашої Cookie Policy.