Питання на мільярд. Squeeze-out: поточний стан та перспективи

1,35 млрд грн — на таку суму на першу половину липня оцінюються акції міноритаріїв в українських компаніях, які викуплені або підлягають викупу у процедурі squeeze-out

Нагадаємо, що процедура примусового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакету акцій (95%), або процедура squeeze-out, була запроваджена у червні 2017 року з прийняттям закону щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах.

Метою squeeze-out було зменшити адміністративні та організаційні витрати компаній при взаємодії з акціонерами. Доцільність процедури обумовлена тим, що сотні або тисячі акціонерів, які часто володіють менше 0,01% акцій товариств, фактично не мають можливості впливати на їхню господарську діяльність. Усі стратегічні рішення приймаються власником домінуючого пакету акцій.

Squeeze-out як раз і передбачає можливість примусово викупити акції у таких міноритаріїв та зменшити витрати на корпоративне управління. Такий примусовий продаж здійснюється за умови попередньої компенсації міноритаріям ринкової вартості їхніх акцій шляхом перерахування коштів на ескроу рахунки.

Як процедура була сприйнята на практиці

За даними нацкомісії процедурою squeeze-out скористалися власники домінуючих пакетів акцій 287 акціонерних товариств. Серед них — Universal Bank, ПУМБ, УкрСиббанк, Credit Agricole Bank, Карлсберг Україна, ММК ім. Ілліча, компанії групи DTEK, Азовсталь, Фармацевтична фірма «Дарниця», Миргородський завод мінеральних вод та багато інших.

21 607 акціонерів вже отримали кошти за продаж своїх акцій на загальну суму понад 667 мільйонів гривень. Решта коштів зберігається на ескроу рахунках або має бути перерахована для здійснення продажу.

Чи справедлива компенсація

У переважній більшості проведених процедур будь-яких нарікань щодо визначення вартості акцій не виникало. Навпаки, часто оцінка акцій є більше ніж справедлива. Це пояснюється тим, що як акціонерні товариства, так і власники домінуючих пакетів акцій прагнуть мінімізувати ризики подальшого оскарження процедури.

Проте існують і протилежні випадки. Наприклад, у 17 випадках squeeze-out, що складає лише 6% від їхньої загальної кількості, фондом держмайна було встановлено заниження вартості акцій. Всього до нацкомісії надходили скарги на 34 процедури, що є менше 12% від усіх проведених процедур squeeze-out.

Втім, навіть за наявності підтвердження про неналежну оцінку акцій компенсувати різницю між заниженою та ринковою вартістю акцій можна лише в судовому порядку. І навіть вказане завдання є вкрай складним.

Судова перспектива

Зараз існує чимало справ, де міноритаріями здійснювалися спроби оскаржити squeeze-out в судовому порядку.

Не вдаючись у юридичні тонкощі судових справ, слід зазначити, що переважно акціонери вказували на неможливість примусового позбавлення їх права на майно (акції), вказуючи на гарантії непорушності права власності. Також позивачі вказували на дискримінаційність процедури squeeze-out по відношенню до них як міноритаріїв. Такі аргументи на даному етапі були відхилені судами з огляду на відплатну природу відчуження акцій, про що також зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Проте найбільшої уваги заслуговують справи, у яких акціонери посилалися на занижену оцінку акцій. Чому це є важливим? Тому що саме від забезпечення міноритаріям практичної можливості отримати справедливу вартість акцій і залежить конституційність такої процедури в цілому. У протилежному випадку, нажаль, можна буде визнати, що передбачена законом процедура squeeze-out порушує право власності, що може бути підставою для звернення до ЄСПЛ.

До цього часу усі справи, навіть ті, у яких позивачі вказували на занижену оцінку акцій, були вирішені на користь власників домінуючих пакетів акцій. Ані намагання міноритаріїв скасувати процедуру примусового продажу акцій, ані вимоги компенсувати ринкову, а не занижену, на їхню думку, вартість акцій не були задоволені. Проте остаточні рішення у таких справах ще не прийняті, і крапку у цих питаннях має поставити Верховний Суд.

Конституційний перегляд та його наслідки

У липні цього року 47 народних депутатів звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання відповідних положень закону про squeeze-out неконституційними. Хоча розгляд цього подання лише очікується, подання вже викликало жваву дискусію та занепокоєння у юридичних колах та серед представників бізнесу.

Йдеться про те, що українське законодавство адаптується до європейських стандартів, запозичуючи при цьому кращі практики зарубіжних країн. Корпоративне законодавство не є винятком із цього правила. Скасування ж прогресивних механізмів корпоративного управління можна порівняти з відмовою від сучасних технологій або моделей ведення бізнесу, що точно не на користь ані українським компаніям, ані інвесторам, ані економіці в цілому.

Що означатиме задоволення конституційного подання, якщо це станеться?

Законодавство не передбачає зворотної дії рішень Конституційного суду. Неконституційні положення закону втрачають силу лише на майбутнє.

Навіть у разі задоволення конституційного подання підстави для скасування усіх проведених процедур squeeze-out вбачаються малоймовірними.

Це означає, що навіть у разі задоволення конституційного подання підстави для скасування усіх проведених процедур squeeze-out вбачаються малоймовірними.

На майбутнє

Процедура squeeze-out — дієвий інструмент, який не лише полегшує корпоративне управління, але і дозволяє мінімізувати ризики, пов’язані із можливим впливом на компанію через її міноритарних акціонерів.

На практиці часто можна спостерігати, що в умовах корпоративного конфлікту міноритарії, діючи в інтересах реальних бенефіціарів, можуть створювати чимало проблем для власників бізнесу.

Тож squeeze-out є додатковим механізмом для захисту компаній та безпеки бізнесу, що є вкрай необхідним в сьогоднішніх умовах. Залишається сподіватися, що такі положення закону не будуть поставлені під сумнів.

В свою чергу, суди мають забезпечити отримання міноритаріями справедливої компенсації вартості їхніх акцій та гостро реагувати на будь-які маніпуляції з їх оцінкою.

В такому разі можна буде стверджувати про готовність України до прогресивних змін.