close
МЕНЮ

PRESS-CENTER

26 May 2021

Розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників у 2021 році

В 2021 році тема про те як розкриватиметься інформація про  кінцевих бенефіціарних власників залишається актуальною, хоча вже минуло неповних два роки після ухвалення у грудні 2019 Верховною Радою законопроєкту № 2179, який в квітні 2020 року набрав чинності як Закон України від 06.12.2019 р. № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361).

Світ покращує прозорість бенефіціарної власності (англ. beneficial ownership transparency) і 2021 рік не став виключенням з цього тренду. Так, в березні 2021 року Кіпр започаткував реєстр кінцевих бенефіціарних власників. Офшорні компанії зареєстровані на Кіпрі повинні внести в реєстр актуальну інформацію про кінцевих бенефіціарних власників не пізніше вересня 2021 року. Інші компанії країн Європейського Союзу (ЄС) в обов’язковому порядку також повинні розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників – у відповідності до 4-ї Директиви Парламенту ЄС № 2015/849 від 20 травня 2015 року, як частину заходів спрямованих на запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом.

Не залишається осторонь цього процесу і Україна, і Закон № 361 є одним із  кроків по імплементацї  європейських стандартів в цьому напрямку. Закон № 361 приводить у відповідність законодавство України з питань запобігання і протидії відмиванню доходів до норм до 4-ї Директиви ЄС 2015/849, Рекомендацій та стандартів FATF , Регламенту ЄС 2015/84 про перекази. Законом № З61 були внесені зміни до ряду законів, серед яких: Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», Закон України «Про Національний банк України», Закон України «Про валюту та валютні операції», Кримінальний Кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства.

Говорячи про  внесення  відомостей про  кінцевих бенефіціарних власників до ЄДР, спочатку зазначимо про закріплення в українському законодавстві  двох концепцій бенефіціарних власників:

  • бенефіціарний власник доходу (англ. beneficial owner of  income)
  • кінцевий бенефіціарний власник (англ. ultimate beneficial owner)

Для розуміння цілісної картини коротко зупинимося на відмінностях цих двох термінів, виходячи в першу чергу із сфери їх застосування.

Бенефіціарний власник доходу

Термін бенефіціарний власник доходу був закріплений в податковому законодавстві України для застосування положень міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування (англ. double taxation treaties), про що  зазначено  в діючій редакції пункту 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України (ПКУ).

В ПКУ визначені випадки, коли юридична або фізична особа не може вважатися бенефіціарним власником (отримувачем) доходу для цілей застосування правил міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування. Так, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу (п.103.3. ст.103 ПКУ).

Окремо відзначимо, що бенефіціарним власником доходу може бути як фізична так і юридична особа (ст.103 ПКУ). В той же час, кінцевим бенефіціарним власником може бути тільки фізична особа (п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону № 361).

Концепція бенефіціарного власника доходу закріплена і в судовій практиці. Так, на сайті ВС України в березні 2021 році  був опублікований Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо бенефіціарних власників доходу,  в якому  зазначено, що для визнання судом особи як фактичного отримувача доходу (тобто бенефіціарного власника доходу) необхідним є не тільки наявність формальних правових підстав для безпосереднього отримання доходу , але і економічних підстав — така особа має бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто отримувати вигоду від доходу та визначати подальшу економічну долю доходу. Основний критерій в судовій практиці є сутнісним – чи має така особа дійсну можливість визначати подальшу долю отриманого доходу та не бути пов’язаною договірними або юридичними зобов’язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі.

З урахуванням наведеного вище, зазначимо характерні ознаки властиві бенефіціарному власнику доходу:

  • бенефіціарним власником доходу може бути як юридична так і фізична особа;
  • ідентифікація бенефіціарного власника доходу застосовується для податкових цілей;
  • при встановленні бенефіціарного власника доходу з’ясовується чи має він повноваження (є вигодоотримувачем) та економічну самостійність розпоряджатися отриманими доходами (визначати подальшу долю доходу);
  • встановлення бенефіціарного власника доходу здійснюється на підставі аналіз статуту та корпоративних документів, господарської діяльності у відносинах з пов’язаними особами;
  • бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу.

Якщо ж говорити про концепцію кінцевого бенефіціарного власника, то цей термін  було започатковано в законодавстві України  в 2014 році, з тогочасним формулюванням як «кінцевий вигодоодержувач юридичної особи». З прийняттям Закону № 361 в 2020 році, зазначений вище термін набув сучасного визначення вже як «кінцевий бенефіціарний власник».

Коротко окреслюючи природу терміну «кінцевий бенефіціарний власник» зазначимо, що це фізична особа яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи виходячи із своєї вигоди, інтересів, впливу, або інших мотивів.

Законом № 361 було суттєво розширено визначення кінцевого бенефіціарного власника та його істотних ознак стосовно: (і) трастів та подібних правових утворень, (іі) здійснення непрямого вирішального впливу (включаючи такі ознаки як реалізація права контролю, володіння або, користування або розпорядження всіма активами, право отримання доходів від діяльності юридичної особи через трасти чи інші подібні утворення, вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності).

На відміну від бенефіціарного власника доходу, концепція кінцевого бенефіціарного власника в Законі 361 включає більш широке коло ознак і сфер застосування – в першу чергу це  фінансовий моніторинг в банківській системі.

Закриваючи тему відмінностей цих двох термінів в підсумку  зазначимо, що як сам термін так і процедура ідентифікації бенефіціарного власника доходу були закріплені в податковому законодавстві з метою протидії ухиленню від сплати податків в рамках міжнародних угод України про уникнення подвійного оподаткування. В той же час, термін  кінцевий бенефіціарний власник охоплює  додатково більш широке коло інших кваліфікуючих ознак та сфери застосування –  фінансового моніторингу в банківській системі, з метою посилення контролю за підозрілими фінансовими операціями, про що більш детально нижче.

Кінцевий бенефіціарний власник

В квітні 2020 року, Законом № 361 термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» був уточнений вже як «кінцевий бенефіціарний власник», з наступним визначенням: кінцевим бенефіціарним власником є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та або фізична особа, від імені якої проводиться фінансова операція (п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону № 361).

В залежності від організаційно-правової форми юридичної особи (чи іншого правового утворення), цією ж статтею Закону № 361 для кінцевого бенефіціарного власника надаються наступні уточнюючі визначення:

Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб – вважається будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

Кінцевим бенефіціарним власником для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення – вважається засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

Кінцевим бенефіціарним власником для інших подібних правових утворень – вважається особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Для всіх вищенаведених визначень кінцевого бенефіціарного власника обов’язковою умовою є здійснення вирішального впливу на діяльність, який може бути у формі:

  • прямого вирішального впливу, або
  • непрямого вирішального впливу.

Вирішальний вплив — це обставини, коли фізична особа безпосередньо володіє часткою у розмірі не менше ніж 25% у статутному (складеному) капіталі або праві голосу юридичної особи (абзац другий п. 30 ч.1 ст. 1 Закону № 361).

Непрямий вирішальний вплив – це обставини, коли фізична особа принаймні володіє часткою у розмірі не менше 25% у статутному (складеному) капіталі або прав голосу юридичної особи через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов’язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння ( абзац третій п. 30 ч.1 ст. 1 Закону № 361).

Виходячи з наведених вище  визначень кінцевого бенефіціарного власника, розглянемо більш детально про яких саме «кінцевих бенефіціарних власників» юридичних осіб йдеться, та яку інформацію необхідно надавати державному реєстратору.

Хто подає інформацію про кінцевого бенефіціарного власника

Раніше, у випадку якщо засновниками юридичної особи були винятково фізичні особи, то інформація про кінцевих бенефіціарних власників у їх особі не надавалась державному реєстратору (для уникнення дублювання). Після прийняття Закону № 361, відповідна норма була вилучена із Закону України   від  15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон № 755), і тому тепер майже всі юридичними особами (за певними виключеннями) подається  інформація про кінцевих бенефіціарних власників.

До прийняття Закону № 361, інформація про кінцевих бенефіціарних власників не подавалась всіма  громадськими організаціями.  Після прийняття Закону № 361, відповідно до п.9 ч.2 ст. 9 Закону № 755 від цього звільнені лише такі формування:

  • політичні партії, їх структурні утворення,
  • профспілки і їх об’єднання та організації,
  • творчі спілки і їх місцеві осередки,
  • організації роботодавців та їх об’єднання,
  • адвокатські об’єднання,
  • релігійні організації,
  • торгово-промислові палати,
  • об’єднання співвласників багатоквартирних будинків,
  • державних органів, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, за винятками наведеними в списку вище, з прийняттям Закону № 361  інформація про кінцевих бенефіціарних власників тепер подається всіма громадськими організаціями, громадськими спілками, благодійними організаціями, благодійними товариствами, благодійними установами, та благодійними фондами. Громадські об’єднання також зобов’язані зберігати і регулярно оновлювати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) і надавати її державному реєстратору відповідно вимог п. 1) ч. 7 ст. 23 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання».

Зазначимо, що відповідно до абзацу 2 п. 5 «Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.02.2016 №359/5 , державна реєстрація громадських формувань проводиться Міністерством юстиції України та його територіальними органами, за місцезнаходженням громадського формування, а саме:

  • територіальними органами Міністерства юстиції України (Відділи державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в областях),
  • місцевими центрами надання адміністративних послуг.

Документи які подають державному реєстратору

Закон № 755 доповнено новими положеннями стосовно встановлення відомостей про кінцевих бенефіціарних власників шляхом надання державному реєстратору наступних документів (пункти 17-19 ч.1 ст. 17 Закону № 755):

  • заява щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) – форма 2, або заява щодо державної реєстрації юридичної особи громадського формування – форма 4;
  • структура власності за формою та змістом відповідно до Наказу про структуру власності № 163;
  • витяг, виписку чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи нерезидента в країні її місцезнаходження, – у разі коли засновником юридичної особи є юридична особа – нерезидент;
  • нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка має статус як кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи, для фізичної особи-нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру – для фізичної особи-резидента.

Відповідно до ст. 17 та ст. 22 Закону № 755, зазначені вище документи (окрім заяви про підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника) надаються державному реєстратору для реєстрації:

  • створення юридичної особи (ч. 1 ст.17 ),
  • включення відомостей про юридичну особу, зареєстровану до 1 липня 2004, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі (ч. 3 ст. 17),
  • змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі (ч. 4 ст. 17 ),
  • змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю (ч. 5 статті 17),
  • переходу юридичної особи приватного права на діяльність на підставі модельного статуту (ч. 7 ст. 17),
  • припинення юридичної особи в результаті її реорганізації (ч. 14 ст. 17),
  • створення відокремленого підрозділу юридичної особи  (ч. 17 ст.17),
  • внесення змін до відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи (ч. 18 ст. 17),
  • припинення відокремленого підрозділу юридичної особи (ч. 19 ст. 17),
  • реєстрації відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації (ч. 2 ст. 22),
  • змін до відомостей про відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів (ч. 1 ст. 17).

Внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника необхідно здійснювати з використанням оновлених заяв затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 2021 року №2320/5,  нова редакція яких почала діяти з 11 липня 2021 року, а саме:

  • форма 2 «Заява щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади)»;
  • форма 4 «Заява щодо державної реєстрації юридичної особи – громадського формування»;
  • форма 6 «Заява щодо підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи».

Первісне подання відомостей про кінцевого бенефіціарного власника необхідно здійснити до 10 жовтня 2021 року (включно). Це потрібно зробити навіть при наявності відповідної актуальної інформації в ЄДР.  Про це окремо зазначено у  листі Міністерство юстиції України від 09 липня 2021 року № 32032/8.4.4/32-21 «Щодо оновлення відомостей про кінцевих бенефіціарних власників».

Подальше внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи чи засновника юридичної особи під час державної реєстрації змін чи реорганізації юридичної особи здійснювати у разі, коли такі відомості потребують оновлення у зв’язку з певними змінами відомостей про таких кінцевих бенефіціарних власників.

Основні правила оформлення заяв наступні:

  • внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в бланки заяв поряд з іншою інформацією (форма 2, форма 4, форма 6) здійснюється друкованими літерами;
  • якщо певна сторінка заяви не заповнюється через відсутність відомостей, що містяться на ній, така сторінка не підписується заявником і не подається;
  • внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника як і іншої інформації може здійснюватися друкованими літерами з обох сторін аркуша заяви;
  • при обранні певних полів на бланках заяв проставляється знак «V» або інший подібний знак, що свідчитиме про обрання певного поля;
  • подальші внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи під час державної реєстрації змін чи реорганізації юридичної особи заповнюються виключно у разі, коли такі відомості потребують оновлення у зв’язку з певними змінами відомостей про таких кінцевих бенефіціарних власників;
  • заповнення у заяві більше відомостей, ніж необхідно, не заборонено та не є підставою для зупинення розгляду документів поданих заявником.

 

Структура Власності

Структура власності є офіційним документом, який з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи має в обов’язковому порядку надаватись державному реєстратору.

Форма та зміст структури власності встановлюється Міністерством фінансів України, як уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади (ч. 24 ст. 17 Закону №755).

У 2021 році Міністерством фінансів України був виданий Наказ від 19 березня 2021 року № 163 «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності». (далі – Наказ № 163). Наказ № 163 є чинним з 11 липня 2021 року (через місяць після дати  офіційної публікації 11.06.2021 в газеті «Урядовий кур’єр»).

Відповідно до пункту 4 Розділу Х Закону № 361, структура власності та інформація про кінцевих бенефіціарних власників повинні бути подані раніше зареєстрованими юридичними особами протягом 3 місяців з дня набрання чинності Наказом № 163, тобто  в період з 11 липня 2021 року по 11 жовтня 2021 року.

На сайті Міністерства фінансів України розміщені 15 зразків складання схематичного зображення структури власності, які необхідно використовувати  юридичним особам при підготовці своєї структури власності.

Структура власності готується в довільній формі та є схематичним зображенням, на якому відображаються всі особи, які прямо чи опосередковано володіють юридичною особою самостійно чи спільно з іншими особами.

У структурі власності потрібно зазначити:

  • розмір участі кожного з власників;
  • також вказати осіб, які незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;
  • опис здійснення та характер вирішального впливу кінцевого бенефіціарного власника на діяльність юридичної особи.

У разі якщо відомості про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи чітко не відслідковуються за даними ЄДР, до схематичного зображення необхідно також додати офіційні документи, що підтверджують можливість здійснювати такий вирішальний вплив.

Персональні відомості про кінцевого бенефіціарного власника

Про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи в заяві  зазначається наступна інформація (п.9 ч. 2 ст.17 Закону № 755):

  • прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);
  • дата народження;
  • країна громадянства;
  • серія та номер паспорта громадянина України, або паспортного документа іноземця;
  • місце проживання;
  • реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
  • повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником;
  • характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника (якщо засновник – юридична особа), в  заяву вноситься обґрунтована причина його відсутності.

Коли потрібно подавати інформацію

Раніше спеціальний строк подання інформації про кінцевих бенефіціарних власників не встановлювався, тому така інформація подавалася одночасно з вчиненням реєстраційних дій. Після прийняття Закону № 361, передбачено наступні випадки та строки подання державному реєстратору інформації стосовно кінцевого бенефіціарного власника:

1) Внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника у зв’язку з прийняттям Закону 361

інформація про кінцевих бенефіціарних власників повинна бути розкрита  не тільки тими  компаніями які створені після прийняття Закону № 361, але також і компаніями які були зареєстровані до прийняття Закону № 361.

Внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (власників) для юридичних осіб зареєстрованих до 28.04.2020 р. має відбутись протягом 3 місяців з  дня набрання чинності Наказом № 163, а саме в період  з 11 липня  2021 р. по 11 жовтня 2021 р.

 

Міністерство юстиції України листом від 13.01.2021 р. № 245/8.4.4/32-21 стосовно першого розкриття інформації про кінцевого бенефіціарного власника надало роз’яснення, що відомості про кінцевого бенефіціарного власника можливо  було вносити внесення до ЄДР до моменту набрання чинності Наказом №163 . Проте після затвердження форми та змісту структури власності Наказом № 163  все одно протягом трьох місяців необхідно  надати державному реєстратору пакет документів які містять відомості про кінцевого бенефіціарного власника.

2) В момент вчинення  реєстраційної дії

В момент вчинення певних реєстраційної дії: державної реєстрації юридичної особи або внесення змін до відомостей про юридичну особу у тому числі до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а також при здійсненні інших реєстраційних дій відповідно до ст. 17 та ст. 22 Закону №755.

Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника (власників) юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов’язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

Відповідно до роз’яснень  Міністерства юстиції, таке повідомлення може бути здійснено в процесі заповнення стандартної заяви. Так,  Міністерство юстиції України листом від 13.01.2021 р. №245/8.4.4/32-21 щодо оновлення інформації про кінцевого бенефіціарного власника надало наступне роз’яснення: «…При проведенні реєстраційної дії не пов’язаної з внесенням інформації про бенефіціарів, коли заявником у блоці «Стан відомостей про кінцевого бенефіціарного власника» заяви було проставлено відмітку у полі «в актуальному стані», то у такому разі та сторінки 2 і 3 форми заяви не заповнюються, а інші документи для підтвердження актуальних відомостей про кінцевих бенефіціарних власників не надаються».

Таким чином, відповідно до вище наведених роз’яснень Міністерства юстиції, актуальні відомості про кінцевого бенефіціарного власника компанії можливо підтвердити в процесі заповнення стандартної заяви, з проставленням відповідної відмітки («в актуальному стані»).

3) Щорічне підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника

Відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структура власності для всіх юридичних осіб щорічно підтверджується  протягом 14 календарних днів, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації юридичної особи (ст. 171 Закону № 755). Таку процедуру належить виконувати навіть коли   інформація про кінцевих бенефіціарних власників не зазнала змін.

Міністерство юстиції України листом від 13.01.2021 р. № 245/8.4.4/32-21 стосовно щорічного підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника надало роз’яснення: «… оскільки у 2020 році нормативно-правовий акт з затвердженою формою і змістом структури власності не був прийнятий, то подання вперше відомостей про кінцевого бенефіціарного власника за Законом № 361 очікується у 2021 році. Оскільки йдеться про щорічне підтвердження, то виходячи з цього принципу наступне щорічне підтвердження необхідно буде здійснити протягом 2022 року».

Таким чином,  відомості про кінцевого бенефіціарного власника  для наступного щорічного підтвердження необхідно буде здійснити протягом 2022 року.

4)  Підтримання інформації в актуальному стані

Відповідно до ч.21 ст.17 Закону № 755, інформація про кінцевого бенефіціарного власника та структура власності повинна підтримуватись юридичними особами в актуальному стані. Юридичні особи повинні оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни.

Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника (власників) юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов’язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

5) У разі виявлення неповноти або неточностей

У разі виявлення неповноти або неточностей чи помилок у раніше наданій державному реєстратору інформації про кінцевих бенефіціарних власників  та структурі власності, заявник повинен повторно направити державному реєстратору відкориговані відомості про кінцевих бенефіціарних власників не пізніше трьох робочих днів з дня їх виявлення в порядку передбаченому законом ( ч. 23 статті 17 Закону № 755).

Наслідки неподання інформації

Інформація про кінцевих бенефіціарних власників повинна бути подана державному реєстратору до 11 жовтня 2021 року (протягом трьох місяців з дати набрання чинності Наказом № 163). У разі неподання юридичною особою (крім вказаних вище юридичних осіб) зазначеної інформації у встановлений строк особи, відповідальні за подання такої інформації, притягуються до відповідальності.

Нова редакція Закону №755 покладає на керівника юридичної особи повну відповідальність за підтримання в актуальному стані інформації про кінцевого бенефіціарного власника і структуру власності юридичної особи. Саме керівник юридичної особи (або особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи) підпадає під адміністративну відповідальність за неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи (або про причини його відсутності).

Для посилення контролю,  в 2021 році Кабінет Міністрів України  Постановою від 20.01.2021 р. №34 вніс зміни до Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань (далі – Порядок).

З врахуванням змін до Порядку внесених Постановою № 34, Міністерство юстиції надано повноваження накладати штрафи за порушення законодавства в сфері державної реєстрації юридичних осіб та інших правових утворень.

Відповідно до пункту п. 5-1 Порядку, у разі виявлення під час здійснення контролю за діяльністю у сфері держреєстрації фактів неподання юридичною особою визначеної Законом № 755 інформації про свого кінцевого бенефіціарного власника, Міністерство юстиції рекомендованим листом інформує про це керівника відповідної юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені такої юридичної особи (виконавчого органу) щодо необхідності звернення такої особи у місячний строк до Міністерства юстиції для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 6 ст. 166-11 КупАП.

Таким чином, протоколи про накладення штрафів будуть складатися Міністерством юстиції України (його територіальними управліннями) як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців (ч.1. ст. 255 КпАП).

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено, що неподання юридичною особою визначеної Законом № 755 інформації про кінцевого бенефіціарного власника передбачає накладення штрафу на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), від однієї тисячі (17 тис. грн.) до трьох тисяч (51 тис. грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (ч. 6 ст. 166-11 КупАП).

Крім адміністративної відповідальності, у певних випадках настає кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом України встановлено, що за внесення в документи, які відповідно до Закону № 7555 подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості караються штрафом від п’яти тисяч (85 тис. грн.) до восьми тисяч (136 тис. грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років (абзац другий ч.1 ст. 205-1 ККУ).

Такі самі дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, то такі дії караються· штрафом від восьми тисяч (136 тис. грн.) до десяти тисяч (170 тис. грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (абзац другий ч.2 ст. 205-1 ККУ).

Декілька слів про мінімізацію ризиків накладення  вищезазначених штрафів. Юридичні особи, які ще не здійснили внесення відомостей про кінцевих бенефіціарних власників в 2021 році в ЄДР але планують це зробити в визначені законодавством строки (з 11.07.2021 по 11.10.2021), варто було б здійснити наступні кроки:

  • провести аналіз наявної структуру власності компанії і отримати необхідну інформацію стосовно засновників/учасників у разі її відсутності;
  • якщо засновниками компанії є юридичні особи-нерезиденти – отримати витяги, виписки чи інші документи з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджують реєстрацію таких юридичних осіб – нерезидентів в країні їх місцезнаходження;
  • ідентифікувати кінцевих бенефіціарних власників за ознаками визначеними Законом № 361, і за необхідності розширити чи змінити перелік кінцевих бенефіціарних власників;
  • перевірити наявність актуальних персональних даних (прізвище, ім’я, по батькові, ідентифікаційний код, місце реєстрації та інше), у тому числі нотаріально засвідчених копій документів, що посвідчують особу кінцевого бенефіціарного власника.

Документи видані в інших країнах мають бути легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) у випадку якщо вони видані за законодавством держав з якими Україна не уклала угоди про взаємне визнання документів. Якщо документ складено іноземною мовою, то такий документ повинен бути перекладений на українську мову із нотаріальним засвідченням підпису перекладача чи вірності перекладу.

Наостанок  про фінансовий моніторинг

Банки і фінансові установи, як суб’єкти фінансового моніторингу, зобов’язані повідомляти Державну службу фінансового моніторингу про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників клієнта в ЄДР, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників, отриманою в результаті здійснення належної перевірки клієнта.  Зважаючи на ці обставини, банки і фінансові установи здебільшого не готові надавати послуги клієнтам, які не розкривають кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог законодавства. Тому підтримання актуальної інформації про кінцевих бенефіціарних власників в ЄДР є практичною необхідністю та стає однією із обов’язкових умов підтримання нормальних  ділових відносин з банками та фінансовими установами.

 

 

Поділитися:

Далі
Показати більше