close
МЕНЮ

Публікації

Ключові контакти
24 Вересня 2021

Правила ділення

Джерело: Юридична практика

Попри послідовну судову практику питання поділу бізнесу залишається одним із найбільш неоднозначних під час поділу спільного майна подружжя

Очевидно, що бізнес краще ділити за угодою, інакше всі спірні питання розв’язуватиме суд.

За загальним правилом, будь-яке майно, нажите подружжям у шлюбі, є спільною власністю, тобто в рівних частках належить обом. У разі розірвання шлюбу таке майно ділиться порівну, якщо подружжя не домовиться про інше.

Подружжя може встановити режим власності в шлюбному договорі, який можна укласти на початку подружнього життя чи в будь-який момент до розірвання шлюбу. Договір необхідно посвідчити нотаріально.

Якщо шлюбний договір не був укладений, то в процесі або вже після розірвання шлюбу подружжя може домовитися, як поділити спільне майно, та укласти відповідний договір. Такий договір про поділ спільного майна – зручний інструмент розв’язання спірних питань, особливо коли унаслідок досягнутих домовленостей подружжя треба змінити титульних власників майна.

Виділити частку

Поділ бізнесу – одне із найбільш неоднозначних питань під час поділу спільного майна. Адже бізнес переважно є основним джерелом доходу сім’ї та часто коштує більше, ніж усе рухоме й нерухоме майно, нажите протягом спільного життя.

Судову практику з цього питання постійно оновлюють. Розберемо питання прав одного з членів подружжя під час розлучення на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), що належить іншому члену подружжя. У цій категорії спорів важливо визначатися з тим, що є власністю подружжя.

Отже, власністю подружжя є частка учасника у статутному капіталі ТОВ, частка учасника в майні ТОВ, що виділяється на вимогу кредиторів чи під час ліквідації цього ТОВ, та одержані учасником доходи від діяльності ТОВ — нараховані або виплачені дивіденди.

Власністю подружжя не є внесок учасника до статутного капіталу ТОВ, майно ТОВ, статутний капітал ТОВ і прибуток ТОВ.

Частка у статутному капіталі й корпоративні права учасника ТОВ водночас є різними об’єктами. Особа може володіти часткою, але не бути учасником ТОВ й не мати корпоративних прав. Про це йдеться в постанові Верховного Суду України (ВСУ) від 3 березня 2020 року у справі № 909/52/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88149755).

Істотне значення для формування практики мало рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 щодо тлумачення положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України, згідно з яким статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктами права спільної сумісної власності подружжя.

У справі № 756/10797/15-ц від 14 грудня 2016 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63583511) Судова палата в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України визначила, що грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал товариства шляхом спільних коштів подружжя, стають власністю товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об’єкт — право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Водночас одним з визначних є той факт, що грошові кошти були набуті подружжям під час спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за спільні кошти, то це майно переходить у власність підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (речове право) трансформується у право вимоги (зобов’язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги ½ отриманого доходу від діяльності підприємства.

Суд у цій справі зазначив, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, і з посиланням на частини 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України навів, що якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за кошти спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним з подружжя спільних коштів усупереч статті 65 Сімейного кодексу України інший з подружжя має право на компенсацію вартості своєї частки.

Це судове рішення на той час виключило спірні питання, які виникали щодо того, що ж є власністю подружжя.

Визначити вартість

Послідовний підхід до цього питання зберіг і ВСУ.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а якщо згоди не досягнуто — з огляду на дійсну його вартість на час розгляду справи. Так визначив ВСУ у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 756/12009/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84305203 ) з покликанням на правовий висновок, викладений у постанові Об’єднаної палати ВСУ від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77009144).

У постанові ВСУ від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80918766) визначено, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу товариства шляхом спільного сумісного майна подружжя такі кошти є власністю товариства, тому в одного з подружжя виникає лише право грошової вимоги щодо стягнення половини внесених до статутного капіталу коштів.

Вимога щодо стягнення з одного з членів подружжя ½ вартості його частки в ТОВ здебільшого ґрунтується на висновку експерта.

У цих випадках суди враховують положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України, пунктів 22, 26 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, а також вже згадуване рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року. Їх аналіз дає дійти висновку про те, що під час поділу майна подружжя вартість частки одного з подружжя у статутному капіталі товариства обчислюється з реальної ринкової вартості частки вартості частки у статутному капіталі товариства на момент поділу майна.

Аналогічної позиції дотримався ВСУ у постанові від 8 травня 2019 року у справі № 683/886/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81753024), вказавши, що вартість частки учасника товариства визначається з огляду на ринкову вартість сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. Водночас вартість такої частки повинна бути встановлена на час розв’язання питання про її поділ.

Вартість частки учасника в статутному капіталі товариства має відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов’язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній частці такого учасника в статутному капіталі товариства, що прямо випливає зі змісту положень частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 66 і статті 139 Господарського кодексу України.

Аналогічну правову позицію виклала Велика палата ВСУ в постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/73896751).

Для розрахунку вартості частки учасника товариства мають бути враховані всі активи товариства, а не лише окрема річ, окремий об’єкт без урахування іншого майна товариства (основних фондів та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких показано в балансі товариства).

У випадках, якщо один з подружжя, бувши учасником господарського товариства, вніс до статутного капіталу не грошові кошти, а майно, яке є спільною власністю подружжя, то в іншого з подружжя виникає право вимоги виплати компенсації ½ від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді.

Такі висновки бачимо в постанові ВСУ від 11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86468310), що аналогічні до тих підходів, яких дотримувався раніше й ВСУ в постановах від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13.

Якщо один з членів подружжя за час розгляду судом справи вже відчужив свою частку корпоративних прав, це не позбавляє права іншого з подружжя претендувати на компенсацію ½ від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді цього товариства.

Такого висновку дійшла Велика палата ВСУ 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83000767), і бачимо його в постанові ВСУ від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401551).

На практиці зустрічаємо в документах розмір частки у двох вимірах — у гривнях та відсотках. Це також призводить до спірних питань. Відповідь на них є в постанові ВСУ від 3 лютого 2021 року у справі № 911/459/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94764278), де визначено, що при здійсненні учасником ТОВ своїх повноважень, реалізації корпоративних прав, передбачених законом, має значення саме розмір частки у відсотках.

Питання залишаються

Попри судову практику, яка протягом останніх років здебільшого є послідовною, кількість спірних моментів і запитань у професійному середовищі з питання поділу майна подружжя  не зменшується.

Тема не втрачає актуальність, оскільки на практиці кожен випадок має особливості та потребує ретельного аналізу.

Поділитися:

Далі Публікації
Показати більше