Законодавча ініціатива у трудовій сфері: чи доцільно змінювати процедуру вирішення індивідуальних трудових спорів до ухвалення Закону України «Про медіацію»

Нещодавно взяла участь у цікавому опитуванні, де треба було дати відповідь на питання: «Якою буде Ваша реакція, якщо співрозмовник на іншому боці телефону представиться як медіатор, до якого звернувся Ваш роботодавець. І він має бажання знайти вирішення спірної ситуації, яка виникла між вами під час трудових відносин?»

Оскільки я знаю про процедуру медіації, за допомогою якої можна швидко та ефективно вирішити спір у позасудовому порядку, це питання не було для мене складним. Проте стало приводом замислитися над тим, чи готові люди до такого запитання; чи достатньо інформації про такий спосіб вирішення спору, як медіація; чи є на цей час правові підстави для використання процедури медіації як альтернативного способу вирішення спорів взагалі та такої категорії спорів, як трудові, зокрема.

Моя думка як адвоката, що на цей час потенційних можливостей застосування медіації в трудових спорах значно більше, ніж конкретних успіхів.

Правильним було б розповісти про нереалізований потенціал медіації та медіаційних технік у сфері вирішення трудових конфліктів. Водночас справедливим було б підкреслити те, що досвід багатьох країн говорить про цей метод більш ніж переконливо.

Можливості медіації у сфері трудових відносин варіюються від економіко-правового ефекту (щодо зниження навантаження на судову систему, економії грошей, часу тощо) до зниження конфліктності в колективах, збереження конфіденційності інформації як про учасників конфлікту, так і про предмет спору.

Відкрита судова статистика об’єктивно свідчить про те, що кількість справ щодо розгляду індивідуальних трудових спорів в Україні залишається надмірною.

Здебільшого такі спори вирішують за правилами цивільного процесуального законодавства. Але через надмірне навантаження на суди позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги у справах, що виникають із трудових правовідносин, часто розглядають із порушенням розумних строків.

Свого часу Мінекономіки підготувало та розмістило для публічного обговорення проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів». 24 травня цього року законопроєкт було зареєстровано у Верховній Раді України за № 5555.

Основні тези зазначеного проєкту Закону після його реєстрації широко висвітлювали засоби масової інформації, тож зупинюся лише на деяких його положеннях, а саме:

  • має місце перша спроба законодавця визначити поняття індивідуального трудового спору, його предмет і сторони;
  • порядок вирішення трудових спорів між фізичною особою, яка використовує найману працю, та працівником, на сьогодні практично не врегульовано Кодексом законів про працю України, а в проєкті Закону подано визначення фізичної особи, яка використовує найману працю як сторони індивідуального трудового спору;
  • з метою запровадження сучасного, проте нового для України способу вирішення індивідуальних трудових спорів має місце спроба залучення нейтральних професійних посередників (медіаторів);
  • загалом передбачено перегляд гл. XV Кодексу законів про працю України «Індивідуальні трудові спори». Водночас збережено й чинні засоби врегулювання та вирішення таких спорів (за участі комісії з трудових спорів або в суді).

Проте необхідно зазначити, що Закон України «Про медіацію» досі не прийнято. Проєкт Закону про медіацію № 3504, який зареєстровано 19 травня 2020 року, лише очікує на друге читання в українському парламенті.

Цим законопроєктом запропоновано визначити правові засади та порядок проведення медіації в Україні. На законодавчому рівні закріпити можливості проведення процедури медіації, яка полягатиме в добровільному позасудовому врегулюванні конфлікту (спору) через переговори між його сторонами, з допомогою медіатора. Визначити вимоги до договору про медіацію та до угоди про врегулювання конфлікту (спору) за результатами медіації тощо.

Тож виникає питання, чи доцільно розглядати законопроєкт «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів» базовим Законом України «Про медіацію», який ще не прийнято. Без врегулювання великої кількості запропонованих аспектів вирішення спорів, зокрема й індивідуальних трудових спорів.

На мою думку, недоцільно. Хоча необхідність удосконалення трудового законодавства і є нагальною потребою, проте цей процес має бути системним і комплексним.

Система вирішення трудових спорів, зокрема індивідуальних, посідає одне з центральних місць у системі трудових правовідносин. І саме від її ефективності залежить довіра сторін трудових правовідносин як одна до одної, так і до засобів вирішення спірних або конфліктних ситуацій, зокрема за допомогою медіації.

Подібні публікації

26 Березня 2024

Публікації

 Юристи Sayenko Kharenko долучилися до створення третього видання збірника «Advertising Law: A Global Legal Perspective» 
22 Березня 2024

Публікації

«Надмірна активність силовиків нікуди не ділась»: юристи про тиск на бізнес у 2024 році
21 Березня 2024

Публікації

Чи потрібен справедливий суд для воєнних злочинців?
Cookies повідомлення

Ми використовуємо дані cookie, щоб аналізувати поведінку відвідувачів
нашого сайту та покращувати його. Використовуючи наш сайт, ви даєте згоду на дані cookie відповідно до нашої Cookie Policy.