close
МЕНЮ

Публікації

Ключові контакти
3 Листопад 2021

Зрушити з місця: чому аукціон з приватизації ОГХК знову перенесено

Джерело: Mind.ua

І як заохотити більше інвесторів брати участь у конкурсах

Фонд Держмайна днями повідомив про те, що проведення приватизаційного аукціону АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», який мав відбутися 29 жовтня 2021 року, перенесено, цього разу, на 20 грудня. Як пояснили у Фонді, було отримано лише дві заявки, одна з яких не відповідала вимогам чинного законодавства. Відтак, конкурс за участі одного претендента неможливо провести. Чому інвестори не поспішають на подібні аукціони і які гарантії від України можуть їх заохотити до участі розповів Mind радник Sayenko Kharenko Дмитро Корбут.

Після перевірки отриманих заявок з’ясувалося, що до торгів може бути допущено тільки одного учасника, а отже приватизаційний аукціон скасовано вже вдруге. Хоча, цього разу вже 29 потенційних інвесторів, з яких 16 іноземні, цікавилися активом і підписали договір про конфіденційність. На думку радника з приватизації АТ «ОГХК» – «BDO Корпоративні Фінанси», більшість з них відмовились від участі в аукціоні не лише через брак часу на проведення Due Diligence, проходження процедур погодження у своїх корпораціях, але через інвестиційні ризики в Україні.

Як усунути інвестиційні ризики?

Важко сперечатися з тим, що інвестиційні ризики в Україні існують, і ситуація, яка склалася навколо цього товариства, аж ніяк не сприяє оптимізму потенційних покупців. Але парадокс полягає в тому, що чинне законодавство України дає змогу усунути одну з найбільших потенційних перепон на шляху до приватизації.

Інвестори мають обґрунтовані побоювання, що після придбання контролю над АТ «ОГХК», до цього товариства, а отже опосередковано, і до нових власників, українськими контролюючими органами будуть застосовані санкції за численні порушення законодавства, які мали місце в той час, коли підприємством керував призначений державою менеджмент.

Уже досить давно покупці українських активів навчилися в подібних випадках застосовувати запозичений із англійського права інструмент запевнень та гарантій. Суть його полягає в тому, що продавець не просто розкриває інформацію про об’єкт придбання, але і несе відповідальність перед покупцем, коли надані запевнення у відсутності проблем виявилися неправдивими. В такому разі продавець зобов’язаний відшкодувати покупцю спричинені збитки, які розраховуються, зазвичай, як сума, на яку зменшилася вартість об’єкта придбання у порівнянні із тим, якою б вона була, якби всі запевнення виявилися точними і правдивими.

Що передбачає українське законодавство?

Для того щоб збільшити інвестиційну привабливість української приватизації, законодавці ще у 2018 році дозволили застосовувати цей інструмент захисту інвестора при укладенні приватизаційних угод. Зокрема, абзац другий частини другої статті 26 «Оформлення угод приватизації» Закону № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачає, що «до договору купівлі-продажу об’єкта великої приватизації можуть включатися гарантії продавця щодо розкриття інформації про стан об’єкта приватизації та/або суб’єкта господарювання, акції (частки) якого є об’єктом великої приватизації, та наявні (потенційні) обтяження такого об’єкта приватизації та/або майна суб’єкта господарювання, а також відповідальність за повноту та достовірність такої інформації».

Незважаючи на те, що згідно з Перехідними положеннями до Закону № 2269-VIII можливість застосування на запит потенційного покупця права Англії та Уельсу до проєкту договору купівлі-продажу об’єкта великої приватизації існувала лише до 1 січня 2021 року, це не може бути аргументом проти застосування гарантій продавця щодо розкриття інформації.

Законом № 1667-IX від 15 жовтня 2021 року, який набрав чинності 14 серпня 2021 року, Цивільний Кодекс України було доповнено статтею 650-1, згідно з якою сторони договору можуть погодити перелік запевнень, щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору, і сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов’язана відшкодувати збитки, завдані у зв’язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.

Крім того, частина 12 статті 26 Закону № 2269-VIII передбачає, що «за згодою сторін у договорі купівлі-продажу об’єкта приватизації може передбачатися можливість вирішення спорів, що виникають між продавцем та покупцем у зв’язку з договором купівлі-продажу об’єкта приватизації чи на його підставі, у міжнародному комерційному арбітражному суді».

Отже, може бути усунена ще одна найбільша перепона до залучення іноземного інвестора до приватизації АТ «ОГХК», а саме невпевненість у справедливому і чесному розгляді в українському суді справи проти української Держави.

Як перетворити можливості на практику? 

Застосування перелічених вище правових механізмів в договорі  купівлі-продажу об’єкта великої приватизації може надати потенційним інвесторам достатньо впевненості в тому, що їхні інтереси будуть належним чином захищені від впливу інвестиційних ризиків в Україні. Але це все стане реальністю лише в тому випадку, якщо Українська держава наважиться на те, щоб не тільки передбачити таку можливість в законодавстві, але і застосувати її на практиці.

Президент і Уряд неодноразово декларували готовність іти назустріч іноземним інвесторам. Наразі залишилося з’ясувати, чи є насправді політична воля для того, щоб надати покупцям запевнення та гарантії щодо активів та погодитися на іноземний арбітраж.

Дізнаємося ми про те, чи є наші надії обґрунтованими, вже досить скоро, коли потенційні інвестори надсилатимуть до ФДМУ свої зауваження і пропозиції до проєкту типового договору купівлі-продажу, запропонованого Фондом. А ФДМУ зі свого боку підтвердить готовність приймати такі зміни до договору і забезпечить рівні умови для всіх учасників конкурсу.

Подібні переговорні процеси за участі досвідчених юридичних радників вже відбувались під час історичних великих приватизаційних процесів, наприклад, щодо Криворіжсталі і обленерго, які були успішними. Настав час, коли держава повинна продемонструвати гнучкість, підтримати спроби ФДМУ підвищити привабливість об’єктів приватизації, і надати інвесторам справедливі та обґрунтовано необхідні гарантії. Якщо політична воля для цього знайдеться, то юридичні механізми для імплементації цього волевиявлення залишаться справою техніки.

Поділитися:

Далі Публікації
Показати більше