Що стоїть за законопроєктом №6454-1

До Верховної Ради внесено законопроєкт №6454-1 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо дотримання розумних строків кримінального провадження)» з пропозицією заміни понятих відеофіксацією слідчих дій. Які наслідки це матиме? Чи потрібен такий законопроєкт? На цю тему розмірковують юристи провідних вітчизняних ЮК.

Пояснювальна записка виглядає не як парламентський документ, а як політичний маніфест

Олександр Матвієнко, юрист Sayenko Kharenko, адвокат

У пояснювальній записці до законопроєкту №6454-1 його автори пояснили свою ініціативу необхідністю дотримання розумних строків у кримінальних провадженнях, особливо звертаючи увагу на ряд проваджень щодо правопорушень, які відбулись у центральній частині Києва взимку 2013–2014 рр. Хоча загалом ця пояснювальна записка більше виглядає не як парламентський документ, а як політичний маніфест. На мою думку, законопроєкт у випадку його прийняття у поточній редакції призведе до порушення правоохоронцями основоположних принципів кримінального процесу, таких як повага до людської гідності, недоторканість житла чи іншого володіння особи, забезпечення права на захист та публічність.

Насамперед, він пропонує повністю прибрати інститут понятих у кримінальному провадженні й замінити їх участь відео- та аудіофіксацією слідчих та процесуальних дій. У т.ч. під час проведення обшуку житла, особистого обшуку та відмови особи від підпису на процесуальних документах. Що цікаво, адекватного пояснення подібній ініціативі у пояснювальній записці не надано. Факт зловживання правоохоронцями їхніми повноваженнями під час проведення слідчих та процесуальних дій, на жаль, є загальновідомим. Саме тому був створений інститут понятих — для забезпечення належного контролю за силовиками під час проведення слідчих дій. Прикладів імовірних зловживань правоохоронцями можна навести безліч. Як мінімум, під час особистого обшуку чи обшуку житла вони можуть «знайти» на місці події речі та документи, яких насправді до цього не було. Не тільки кожний правник, а й пересічний громадянин неодноразово чув про подібні ситуації. І поняті якраз є певним запобіжником проти подібних зловживають та навіть можуть їх попередити чи внести до протоколу обшуку відомості про відповідну поведінку силовиків.

Важливо зазначити, що у часи активного розвитку інформаційних технологій очевидним є ризик внесення необхідних силовикам змін до електронного файлу, який було створено за результатами проведення обшуку. Особливо з огляду на те, що відеофіксацію будуть забезпечувати працівники оперативних підрозділів, що не передбачає можливість стороннього контролю за процесом створення та обробки відео/аудіо. Саме тому прийняття законопроєкту в поточній редакції недопустиме. Представники силових органів і так часто зловживають своїми повноваженнями, і надавати їм нові можливості та інструменти для порушення конституційних прав та свобод громадян не можна. Загалом правоохоронці можуть навіть банально щось вкрасти. На жаль, такі випадки трапляються. Наприклад, під час проведення обшуку в кабінеті судді у так званій «справі суддів Подільського суду», ймовірно, представники антикорупційного органу викрали жіночі парфуми та статуетку Феміди. Або вказані речі зникли загадковим чином. Очевидно, пильність понятих у вказаному випадку була не найкращою.

У частині надання силовикам інструментів для зловживань важливо згадати ще одну новелу законопроєкту, яка передбачає надання прокурорам можливості виносити постанови про тимчасовий доступ до відомостей, що містяться на електронних носіях інформації. Це означає, що будь-який силовик, маючи постанову прокурора, може отримати доступ до будь-яких електронних відомостей, наприклад, до телефона кожного пересічного громадянина. На жаль, інститут прокуратури у його сучасному стані не зможе забезпечити відсутність подібних зловживань, що свідчить, як мінімум, про передчасність законопроєкту.

Продовжуючи ідею порушення конституційних прав громадян, автори проєкту пропонують під час судового розгляду не досліджувати документи повністю, обмежившись розглядом лише «необхідних» для провадження частин. Але ж очевидно, що про книгу не судять по обкладинці, і одна частина документа може повністю суперечити іншій. Тому вказана зміна призведе лише до порушення принципу всебічності судового розгляду. Висновок щодо змісту та наслідків законопроєкту очевидний: його прийняття недопустиме. Його автори мають на меті надати силовим органам можливість свавільно втручатись у конституційні права громадян.