Фора участі

Про причини активізації торговельних розслідувань в Україні та прецедентні рішення «Юридичній практиці» розповіла Анжела Махінова, партнерка практики міжнародної торгівлі Sayenko Kharenko. Вона також пояснила, чому угоди, які Україна укладає у сфері міжнародної торгівлі, не завжди повною мірою відповідають інтересам українського бізнесу та національної економіки.

— Які тенденції є визначальними для сфери міжнародної торгівлі в 2020—2021 роках?

 2020 рік виявився безпрецедентно складним для світової економіки в цілому. Ніхто не був готовий до пандемії та масштабних обмежень. З іншого боку, уряди багатьох країн запроваджували рекордні економічні заходи підтримки громадян і бізнесу. Окрім прямої державної допомоги, в зовнішній торгівлі країни почали частіше використовувати заходи торговельного захисту (антидемпінгові, компенсаційні та захисні). Ці тренди актуальні й для України. Водночас цікавою тенденцією є те, що розслідування у сфері зовнішньоекономічної діяльності сьогодні ініціюють навіть середні підприємства, а не лише великі. Крім того, поступово змінюються й види товарів, щодо яких ініціюють розслідування.

— З чим, на вашу думку, пов’язано збільшення кількості звернень до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про вжиття заходів торговельного захисту та ініціювання нових розслідувань?

Ця тенденція спостерігається протягом останніх трьох-чотирьох років. На мою думку, зростання в Україні кількості таких розслідувань і заходів є цілком закономірним.

По-перше, чимраз більше українських виробників дізнаються, що є такий інструмент, як антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні заходи, і починають усвідомлювати їхні переваги. А таких переваг багато, зокрема (а) ці заходи прямо дозволено СОТ і двосторонніми зобов’язаннями України, а отже, на відміну від простих квот чи простого підвищення імпортних мит такі заходи складно оскаржити; (б) законодавство чітко регулює процедуру застосування зазначених заходів — строки, стадії, задіяні органи, — чого не скажеш, наприклад, про збільшення ставок імпортних мит: бізнес сам не може виступити із законодавчою ініціативою, не може відстежувати/ прогнозувати процедуру розгляду законопроєкту; (в) ці заходи можуть застосовуватися в значному розмірі.

По-друге, в зовнішній торгівлі Україна історично мала тісні торговельні зв’язки з Російською Федерацією (РФ), з якою в нас був договір про вільну торгівлю з фактичним обнулінням усіх мит. Це призвело до того, що значний обсяг імпорту постачався до нас саме з РФ. Після початку бойових дій на Сході України та запровадження з 1 січня 2016 року (з подальшими змінами) ембарго, персональних санкцій тощо імпорт товарів із РФ скоротився або й зовсім зупинився для певних груп товарів. Однак поступово імпорт схожих за призначенням товарів почав нарощуватися з інших країн, зокрема з ЄС, із яким у нас діє угода про вільну торгівлю. З цими країнами в міжнародній торгівлі ми не можемо боротися, використовуючи такі заходи, як ембарго чи просте підвищення ставок мит, тож Мінекономіки почало закликати всіх ініціювати розслідування для захисту внутрішнього ринку.

— А яких позицій дотримується Україна в переговорних процесах?

Що стосується переговорів і, відповідно, укладення угод у сфері зовнішньої торгівлі, то Україна досить активна в цьому напрямі, але не завжди угоди, які ми укладаємо, повною мірою відповідають інтересам українського бізнесу та національної економіки.

Наприклад, Україна вступила до СОТ. Безперечно, в сучасному світі це must have. Але не всі умови приєднання України до СОТ були вигідними. Так, Україна фактично повністю обнулила всі імпортні мита на товари металургійної галузі, і це попри те, що Україна завжди була світовим лідером у цій галузі. Тож чому ми не захистили українських виробників? У всіх на слуху заборона експорту деревини, яку ми повинні скасувати за результатами програного спору за Угодою про асоціацію з ЄС. Чому ми не передбачили на етапі переговорів про приєднання до СОТ можливості обмеження такого експорту? Аналогічна ситуація з експортними митами на металобрухт. Якщо ми — країна з розвинутою металургією і нам потрібен цей металобрухт, як ми могли погоджуватися на зниження ставки експортного мита до нуля? Україна приєдналася до Угоди СОТ про публічні закупівлі, максимально відкривши цю сферу бізнесу і не зробивши застережень, а зараз український бізнес намагається прийняти закон про локалізацію, щоб отримати хоч якісь преференції на закупівлі товарів і послуг за державні кошти, а наші міжнародні партнери нам відкрито забороняють це робити. І таких прикладів, на жаль, безліч.

Якщо говорити про угоди про вільну торгівлю, що також є надважливим інструментом у зовнішньоекономічній діяльності, Україна теж їх активно укладає. Так, від 1 січня 2021 року почали діяти Угода про вільну торгівлю з Ізраїлем і Угода про вільну торгівлю з Великобританією. Окрім того, 11 лютого 2021 року в Брюсселі відбулося засідання Ради асоціації Україна — ЄС, на якому попередньо було погоджено, що сторони будуть вести переговори стосовно перегляду Угоди про вільну торгівлю з ЄС. Також зараз Україна переглядає чинні угоди щодо зміни протоколів про правила походження товарів, щоб повною мірою скористатися діагональною кумуляцією походження товарів згідно з конвенцією Пан-Євро-Мед, тривають перемовини стосовно укладення угоди про вільну торгівлю з Туреччиною тощо.

Водночас слід знову констатувати, що, на жаль, не всі двосторонні угоди враховують інтереси бізнесу. Наприклад, угода з Ізраїлем охоплює лише торгівлю товарами і не регулює торгівлю послугами, і це незважаючи на те, що, на думку експертів, товарообіг між двома країнами є незначним, а тому більш вигідною для України могла би бути угода про вільну торгівлю послугами. Вважаю, що ситуація не зміниться, допоки бізнес не почне демонструвати більш активну позицію і вимагати від урядовців проведення обговорень і ретельного економічного аналізу всіх угод, що укладатимуться у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Також очевидно, що потрібно приймати нормативно-правові акти, які б детально регламентували порядок взаємодії бізнесу й урядовців під час укладання тих чи інших міжнародних угод.

— На яких питаннях зосереджена ваша практика?

Наша практика міжнародної торгівлі є диверсифікованою. Безперечно, основним видом юридичних послуг, які ми надаємо, є представлення інтересів наших клієнтів у торговельних розслідуваннях і консультування з питань СОТ. Цього вересня буде 15 років, як наша команда юристів працює у цьому напрямі. За цей час ми взяли участь у більш ніж 50 торговельних розслідуваннях / переглядах в Україні та за кордоном, були залучені до участі в шести спорах у СОТ; юристи нашої команди мають профільну освіту, тож ми можемо самі здійснювати економічні розрахунки будь-якої складності для бізнес-схем у зовнішньоекономічній діяльності. Додатково ми консультуємо клієнтів із різноманітних регуляторних питань, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності (наприклад, щодо отримання різноманітних дозволів для імпорту-експорту, санкцій, нетарифних бар’єрів тощо), а також готуємо зовнішньоекономічні договори. Насправді в Україні представлено багато відомих міжнародних брендів, локалізацію бізнесу яких супроводжувала наша команда, і я пишаюся цим.

— Можете навести приклади найбільш знакових розслідувань, у яких ви брали участь?

У кожному розслідуванні було щось унікальне. І розповідати про них можна годинами. Наведу лише кілька прикладів 2020 року.

Так, ми представляли китайського виробника в антидемпінговому розслідуванні щодо імпорту автомобільних дисків походженням із Китаю та РФ.

Незважаючи на встановлення факту демпінгу та шкоди, його було завершено без застосування заходів. Такий результат став можливим, оскільки в процесі розслідування заявника в цій справі було визнано банкрутом, і шкода не була пов’язана лише з імпортом, а в основному була обумовлена іншими факторами. Це одне з небагатьох антидемпінгових розслідувань, які останнім часом було завершено без заходів. Такий приклад є надзвичайно важливим для іноземних виробників та національного бізнесу, оскільки свідчить про те, що в розслідуваннях важливо концентруватися не лише на доведенні відсутності демпінгу, але й на питаннях шкоди, національних інтересів тощо.

Також цікавими були проміжний перегляд і перегляд антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну аміачної селітри походженням із РФ у зв’язку із закінченням строків їх застосування. По-перше, це фактично перший приклад, коли процедуру було завершено на підставі відкликання заяви національним виробником. У чинному законодавстві таку можливість прямо не передбачено. Однак в інших країнах це стандартна практика, і національні виробники можуть легко нею скористатися, якщо потенційно результат, який очікується наприкінці розслідування, не повною мірою відповідатиме інтересам виробника або чинні заходи не є ефективними та їх треба змінювати. У разі відкликання заяви розслідування завершується без встановлення факту відсутності якихось важливих обставин для незастосування заходів, а отже, фактично національний виробник може повторно в будь-який час звернутися з новою заявою. Якщо ж розслідування завершується без застосування заходів із вказівкою на відсутність певних підстав для такого застосування, то національний виробник позбавлений можливості ініціювати розслідування протягом тривалого часу, допоки істотно не зміняться певні обставини. По-друге, проміжний перегляд уперше було ініційовано з посиланням на спір у СОТ, за результатами якого було встановлено необхідність перегляду заходів. Це важливий прецедент для іноземних виробників, оскільки тепер у разі визнання певних результатів розслідування неправильними вони можуть ініціювати проміжний перегляд.

Під час перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну труб походженням із Китаю у зв’язку із закінченням встановлених строків для їх застосування (ми представляли іноземного виробника) нам вдалося довести, що в нашого клієнта (китайського виробника) демпінгова маржа становить мінус 9,95 %. Протягом цього процесу від клієнта ми багато разів чули, що ми запитуємо занадто багато документів, що Україна найскладніша юрисдикція з точки зору участі в розслідуваннях. Але коли за результатами перегляду представники нашого клієнта сказали, що вони не бачили такого результату за 20 років роботи в компанії, це було дуже приємно почути. І це вкотре доводить, що якщо клієнт орієнтований на результат, а не просто хоче взяти участь у розслідуванні, обов’язково потрібно докласти максимум зусиль. У розслідуваннях не може бути «спрощеного» варіанта участі, це шлях у нікуди.