Хто нападає на бізнес?

Скільки ще нам потрібно громадських рад, комісій і змін в законодавстві, щоб дати можливість бізнесу нормально працювати?

Проблема захисту бізнесу стала вже давно «притчею во язицех» для кожної змінної влади, блогерів і аналітиків, адвокатів і консультантів, фейсбучних експертів і журналістів. ЗМІ переповнюють історії про «наїзди» на бізнес, постійні рейдерські атаки і навіть про криваві історії вбивств бізнесменів.

При цьому кожен представник держави і весь політикум в цілому запевняє нас у тому, що саме захист бізнесу і подальше залучення інвестицій є їхнім першим пріоритетом. Виникає закономірне запитання: від кого ж так необхідно захищати бізнес? Що ж так сильно заважає йому жити в нашій країні?

Нещодавно побувала на заході, організованому за участю представників бізнесу, нардепів та інших державних органів. Захід був присвячений створенню чергової ради із захисту багатостраждального бізнесу, зокрема, від рейдерських атак. Як водиться, скаржитися почав, звичайно, бізнес, наводячи при цьому конкретні приклади, де в порушенні їх прав і просто відборі майна беруть участь іноді й представники правоохоронних органів, і недореформована судова система. Звичайно, депутати моторошно обурювалися, оглушуючи зал криками «доки ж це неподобство триватиме? Невже кінець епохи рейдерства ще не настав?». Потім було висловлено ідею, що, напевно, все-таки відсутність поняття рейдерства в самому законі якраз і заважає нам з ним боротися. Ну і закінчили на тому, що новий орган у вигляді «громадської ради» нам просто вкрай необхідний. Інакше боротьба за захист бізнесу під загрозою.

Скільки ще нам потрібно рад і комісій? Скільки ще ми будемо нарікати на прогалини законодавства? Думаю, в абсолютній більшості випадків у нас все є. І не потрібно нам поняття рейдерства в законі, щоб з ним боротися. Для цього є цілий букет статей Кримінального кодексу і господарські правовідносини.

Проблема — у виконанні законів, іноді — в незаконних рішеннях судів, у відсутності оперативних розслідувань кримінальних справ. І навпаки, в блискавичних обшуках і вилученнях, коли потрібно організувати тиск на бізнес. Проблема в тому, що підприємці занадто багато ресурсів витрачають на захист від перевірок і тиску від своєї ж держави, і вкладати в розвиток іноді не залишається ні сил, ні бажання. А якщо права бізнесу все-таки порушуються, йому доводиться витрачати ресурси ще й на судові розгляди.

Як відомо, судова система поділена відповідно до тих спорів, які вона розглядає. Якщо не брати кримінальні та цивільні справи, а також антикорупційну специфіку, залишаються господарські та адміністративні суди. Господарські суди розглядають, як правило, спори між самими суб’єктами господарювання. А ось адміністративні — спори бізнесу з суб’єктами владних повноважень, тобто з тими самими представниками держави, яка так прагне захистити бізнес. Переможне місце в рейтингу таких спорів традиційно займають податкові спори, спори щодо накладення всіляких санкцій на суб’єктів господарювання, а також спори щодо державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомості та корпоративні права.

Подивимося на цікаву статистику. За 2019 рік господарські суди розглянули 104 520 справ, тоді як адміністративні — 779 562. Отже, в переважній більшості випадків бізнес намагається захиститися від держави. Звичайно, ми не говоримо, що бізнес завжди правий, але статистика промовиста.

За даними Європейської бізнес-асоціації (індекс довіри до податкової системи за період з листопада 2019 по квітень 2020), підприємці продовжують скаржитися на «пропозиції» сплати податків авансом, нарахування суперечливих штрафних санкцій і обтяжливі перевірки, штрафи за порушення термінів здачі звітності через технічні збої роботи сервера самої ж ДПС.

За інформацією Ради бізнес-омбудсмена, у другому кварталі 2020 року скарг щодо включення компаній у списки ризикових платників податків стало в 4 рази більше в порівнянні з другим кварталом 2019 року. Одна з причин — критерії віднесення підприємства до цього списку є настільки незрозумілими, що такий інструмент в підсумку використовують не за призначенням, а для штучного тиску на бізнес.

І ще одна цікава цифра. За даними ОГПУ, на сьогодні відкрито понад 2,5 млн кримінальних справ. 10 років тому їх було близько 600 тисяч. Здається, бізнес так і не відчув на собі істотного підвищення якості захисту його прав з боку правоохоронних органів, зокрема, і навіть особливо, при корупційних діях представників органів влади. Адже сьогодні кримінальне провадження можуть відкрити за 24 години за заявою, в якій неважливо що написано. Відразу компанію та її співробітників починають атакувати обшуками, вилученнями, допитами та психологічним тиском. Ну і, звичайно, за старою традицією, все це обов’язково відбувається в п’ятницю. Так, щоб вихідні здавалися веселішими, а життя — стабільнішим. При цьому вилучається все підряд, і підприємці витрачають шалену кількість часу, щоб повернути хоча б життєво необхідне для продовження бізнесу.

Поки в темному залі для глядачів бізнес втягує голови, щоб не зачепила випадкова куля податкової або правоохоронця, і накопичує сили та засоби на випадок «раптом що», зі сцени з наростальною гучністю продовжують чутися голоси головних акторів: «Дрібний і середній бізнес — наше все! За ним відновлення економіки і створення робочих місць», «А великий бізнес — ще більше все! Він — головне джерело нашого бюджету», «Захистимо бізнес! І зробимо це разом».

А що ж робити, запитаєте ви, дорогі читачі? Об’єднуватися і працювати на випередження й оперативну реакцію. Створювати бізнес-спільноти, репутація і голос яких не дозволять голосно і декларативно «заговорити» реальний стан справ. Працювати у правовому полі, жорстко і публічно відстоювати свою правоту. Використовувати максимальну кількість інструментів для забезпечення безпеки свого бізнесу, виключення корпоративних конфліктів, оцінки зовнішніх загроз. Спільно надавати розголосу кожному порушенню прав бізнесу і не боятися боротися.

Поділитись публікацією: