Are there any other obstacles to the development of renewable energy in Ukraine? (in Ukrainian)

З огляду на сьогоднішні темпи введення в експлуатацію установок з виробництва «зе­лених» мегаватів, варто зазначити, що стан речей в секторі відновлювальної енергетики України є кращим, ніж це було ще декілька років тому. Певним рубіконом було введення в дію влітку 2015 року законодавчих змін, що допомогло усунути досить болючі на той час перешкоди (як то вимога щодо використання «місцевої складової» для отримання «зеле­ного» тарифу, обмежене законодавче визначення «біомаси», що не дозволяло отримувати «зелений» тариф при використанні енергетичних рослин тощо). Згадані зміни 2015 року значною мірою підживили інтерес інвесторів і власників домогосподарств до реалізації проектів з виробництва електроенергії з відновлювальних джерел енергії.

З того часу в Україні загалом продовжують відбуватися сприятливі зміни у сфері регу­лювання відновлювальної енергетики. Як приклад можна навести прийняття підзаконних актів НКРЄКП для реалізації норми закону щодо нарахування та виплати надбавки до «зе­леного» тарифу за використання «місцевої складової», спрощення правил приєднання електроустановок до електричних мереж, прийняття закону про стимулювання виробни­цтва тепла з альтернативних джерел енергії (замість природного газу), а також прийняття нового закону про ринок електроенергії, який суттєво змінює модель ринку, що існує сьо­годні. Утім, незважаючи на відносно позитивну динаміку розвитку проектів з використан­ням відновлювальних джерел енергії, сьогодні ще існують перешкоди, які не дозволяють пришвидшити темпи такого розвитку. Окрім загального ризику країни, щодо якого в багатьох іноземних інвесторів все ще не виникає апетиту, одним з ключових стримуючих факторів є відсутність повністю прийнятної для іноземних інвесторів та кредиторів форми договору купівлі-продажу електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел.

І хоча НКРЄКП нещодавно розробила зміни до примірного договору купівлі-продажу електроенергії, його не можна вважати повністю «bankable PPA», оскільки в ньому все ще не враховані важливі положення (наприклад, можливість відступати права вимоги до ДП «Енергоринок», а в подальшому до гарантованого покупця, без їхньої згоди).

До стримуючих факторів також можна віднести і питання з видачею безстрокових тех­нічних умов, що призвело до відсутності вільних потужностей для нових проектів (законо­проект, яким передбачається встановлення фіксованого строку дії технічних умов, все ще на розгляді в парламенті). Надважливим чинником для подальшого розвитку галузі також є загальна стабільність законодавства та регулятора, щоб могли викристалізуватися про­гнозовані правила гри. Очевидно, що не пішли на користь сектора відновлювальної енер­гетики минулі нездійснення курсових індексацій і зміни в підходах до встановлення «зе­леного» тарифу у гривні, неодноразові зміни коефіцієнтів і нещодавня відсутність у ре­гулятора кворуму для прийняття рішень. Це особливо варто враховувати в контексті сьогоденних дискусій щодо переходу до нової моделі стимулів у вигляді аукціонів.